Висновки

Освіта ХХІ сторіччя – це складне і багатовимірне питання, якому слід надати великого значення не тільки серед громадськості, але вона має посісти вагоме місце у державній політиці, оскільки, дедалі очевиднішими стають ті недоліки в українській освіті, які були створені ще за часів Радянського Союзу.

Суспільство ХХІ сторіччя цілком слушно називають “суспільством знань”, бо саме знання визначають і матеріальне і духовне життя. Здобуття вищої освіти стає все більш обов’язковим етапом у розвитку особистості. Держава, яка проводить таку освітню політику, створює цим передумови для впровадження новітніх науково-інформаційних технологій.

ХХІ століття вимагає, щоб Україна, як і кожна держава окремо, а також і всі суспільства разом, створювала необхідні умови – інтелектуальні, економічні, соціальні, політичні, моральні, – які б підвищували педагогічну мотивацію і високо поціновували гідність педагога, науковця, інтелектуала.

Структурне реформування освіти має ґрунтуватися на державно-регіональному підході, що означає визначення на першому етапі потрібної мережі закладів освіти і структури підготовки фахівців на регіональному рівні з наступним порівнянням цих пропозицій з відповідним потребами держави в цілому. Баланс регіональних і державних потреб має визначити мережу і структуру підготовки

Що стосується вдосконалення мережі закладів освіти, то певною мірою для середньої та загальноосвітньої школи ця проблема вирішена. У руслі реформування освіти необхідно упорядкувати мережу професійно-технічних навчальних закладів та професійно-кваліфіковану структуру підготовки робітничих кадрів з урахуванням пропозицій регіонів. У зв’язку з цим необхідно здійснити укрупнення навчальних закладів шляхом об’єднання та спеціалізації. Здійснення цих заходів здешевить витрати держави на професійно-технічну освіту.

Вища школа ХХІ століття – це школа цілісного розвитку людини, школа, в якій словом, ділом і фізичними вправами буде розвиватися повноцінна людина, духовно, фізично і соціально готова до змін. Для цього не потрібно нічого руйнувати, а тільки добудувати різноманітні центри для заняття спортом і технічною творчістю, естетичною і екологічною діяльністю, соціальними видами діяльності тощо.

Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. ЇЇ стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.

ХХІ ст. – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни. Інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави на найближчі два десятиліття вимагають глибокого оновлення системи освіти, зумовлюють її випереджувальний характер.

Окремої і найпильнішої уваги потребує питання національного виховання. Наша освіта має бути гуманістичною і спрямованою на формування конкретної людини – громадянина України, який би пишався тим, що живе у незалежній, національній та високоосвіченій державі!

Разом з тим, аналізуючи нормативно-правові документи щодо реформування освіти, ми вважаємо за доцільне звернути увагу на таке:

- видання вітчизняної книги існує в недостатній кількості, що створює несприятливі умови для розвитку літератури і чинить перешкоди для функціонування української мови (Закон про мову навчання проголосив українську мову єдиною державною мовою України та став підґрунтям для поступового розширення її використання в навчальному процесі, але й досі

не вистачає україномовної науково-методичної літератури для вищих навчальних закладів [5]);

- разом з новими рівнями акредитації в Україні існують залишки старої освітньої системи – у результаті в Україні чотири рівні акредитації: молодшого спеціаліста (колишня середня спеціальна школа), бакалавра, спеціаліста і магістра;

- низка законодавчих актів стосовно працевлаштування студентівзахищає права молоді, відкриває для неї широкі перспективи, але в реалії не має досконалого правового механізму і випускники ВНЗ, здебільшого, повинні самостійно забезпечувати себе робочими місцями;

- нормативні документи в галузі освіти в основному мають характер пристосування до важких економічних обставин та визначають скорочення в два-три рази Державного бюджету на освіту.

Проте в сучасній Україні намагаються не вносити важливих змін в освіту, а жонглювати запозиченими в США термінами й витрачати час на переклеювання ярликів. Найновіше наше досягнення в цьому питанні - спроба поширення в суспільстві пропозиції негайно зайнятися створенням якнайдетальніших "рейтингів" університетів та інших ВНЗ. Необхідність цього чергового неконструктивного збочення вбачають у тому, що "рейтинги" існують у США, Великобританії та „'інших державах", що вони є кращим засобом "моніторингу і забезпечення якості вищої освіти" та інформування потенційних студентів і їхніх батьків про досягнення всіх національних ВНЗ тощо.

Незважаючи на окремі спроби розпочати реформи, більшість процесів, що відбувалися дотепер в українській освіті, не наближали її істотно до Болонської моделі, а в деяких аспектах - навіть віддаляли від неї.

Невідворотність інтеграційних процесів у вищій освіті та проникнення європейських тенденцій до української вищої школи є очевидною. Хоча на цьому етапі є різні погляди та навіть неприйняття вказаних подій як таких.

Одним з прикладів інтеграційних європейських процесів у вищій освіті України є те, що Міжнародний фонд “Відродження” (МФВ), Інститут Відкритого Суспільства при співпраці Міністерства Освіти та Науки України виступили ініціаторами Мегапроекту основною метою якого є підтримка та розвиток системи вищої освіти України, запровадження системних якісних змін у викладанні та вивченні суспільних наук, згідно з найкращими світовими стандартами. МФВ накопичено значний досвід в організації програм підтримки вищої освіти: створено базу даних по існуючих реципієнтах цих програм, налагоджено мережу інституційних контактів в закладах вищої освіти, науково-дослідних установах, органах управління освітою (http://www.liderstvo.org.ua /megaproject/).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ