10. Вимоги до тексту документа.

Текст - головний реквізит, завдяки якому складається та оформлюється весь документ. Це сукупність речень, послідовно об’єднаних змістом і побідованих за правилами певної мовної системи.

У практиці документування існують загальні вимоги, які ставляться до всіх документів.

Головними з них є вимоги достовірності та об'єктивності, максимальної стислості при повноті інформації, точності, що виключає можливість двоякого розуміння тексту. Службовий документ повинен спрямовувати до певної дії, переконувати (що досягається аргументованістю та логічністю фактів та доказів). Його формулювання повинні бути бездоганними в юридичному відношенні.

Стислість та виразність викладу передбачають точність, правильність розуміння інформації, викладеної в документі, що досягається, перш за все, добором достатньої інформації, уникненням повторень та зайвих подробиць. Кожне слово в тексті документа повинне нести смислове навантаження. Досягти виразності у тексті допомагає смислова точність та прямий порядок слів у реченні.

Під час складання текстів документів слід дотримуватися таких правил:

• Текст викладати від третьої особи:

•Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснюва

льні записки, накази.

• Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.

•Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв 'язку з, згідно з, з метою, необхідний для, в порядку.

•Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: Враховуючи... ; Беручи до уваги...; Розглянувши...; Вважаючи...

•Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.

•Уживати прямий порядок слів у реченнях

• активну форму дієслів варто заміняти на пасивну. Наприклад: Ви не висловили свої пропозиції-—Вами ще не висловлені пропозиції...

•ф- Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму: Університет не гарантує...

•Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію; відкликати працівників...

•У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: Наказую...; Пропоную...

• Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами: р-н, обл., км, напр., канд. філол. наук.

• Віддавати перевагу простим реченням.

11. Лексичний рівень наукових і ділових текстів. Пароніми. Синоніми. Іншомовні слова у професійній мові. Терміни. Канцеляризми і штампи.

До наукових текстів належать статті, дипломні роботи, підручники, посібники, енциклопедії. Особливості лексики наукових текстів:1.В наукових текстах використовується загальнозрозуміла нейтральна нормована міжстильова лексика та відповідна термінологія.2.Вживаються слова з абстрактним значенням.3.Використовуються вмотивовані слова.4.Специфічно вживається категорія роду. 5.Вживаються відповідні займенники. У ділових тексах може використовуватися лексика з інших шарів, зокрема науково-термінологічна, виробничо-професійна, суспільно-політична, що залежить від того, яку галузь суспільного життя він обслуговує. Загалом для цього стилю властиве суворе дотримання зразків оформлення ділових паперів, мова яких має бути ясною, чіткою, лаконічною.

Синоніми – це слова близькі за значенням. Синоніміка означає у мові наявність близьких, але не тотожних способів висловлення. Деякі слова відрізняються лише прфіксами і тут треба бути обережним, бо заміна 1-єї букви може позначитись на значенні слова та усього тексту. Класифікація: семантичні (синоніми відрізняються один від одного відтінками у значенні); стилістичні (слова однакові за значенням, але різні за стилістичними вдтінками).Параноніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки (-ся). Серед паранонімів є слова з різними коренями. Незначна різниця у вимові паранонімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, приводить до помилок.

У науковому стилі вживаються такі мовні засоби: терміни, схеми, таблиці, графіки, наукова фразеологія, цитати, посилання, складні синтаксичні конструкції, повні речення, часто ускладнені зворотами, нанизування іменних форм. У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм. З дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені.

Економічна термінологія - явище дуже неоднорідне, що зумовлю-ється походженням та еволюцією багатьох економічних термінів, адже в ній паралельно функціонують терміни як національного, так і іншомовного походження. Власна україномовна економічна термінологія складає невеликій відсоток від загальної кількості слів на позначення економічних термінів. Це такі слова як „прибуток”, „податок” , „позичка”, „рахунок”, „відсоток”, „платоспроможність” та сполуки типу „первинний ринок”, „поточний рахунок”, „заробітна плата” та подібні. Ми можемо зазначити, що українська економічна термінологія в більшій своїй частині складається із запозичень. Економічні, політичні та культурні зв’язки між різними країнами світу є чинниками зв’язків між різними мовами. Наслідком таких зв’язків є запозичення лексичних одиниць.

У випадку прямого запозичення мова сприймає не тільки зміст терміна, а й його основний компонент. Прямі запозичення, своєю чергою, поділяються на: 1) “чисті” (терміни іншомовного походження, котрі ще не набули широкого міжнародного вжитку): екстерналії (англ. externalities-“зовнішні впливи позаекономічного характеру”), індиферентність (англ. Indifference) “байдужість щодо вибору з-поміж кількох варіантів), хеджинг (англ. hedging ( “страхування від ризику”); 2) інтернаціональні слова з чітко вираженою греко-латинською основою: дистрибутор, монополія, інвестор. 3) структурні (тобто терміни, утворені шляхом перекладу окремих частин слова): заміщення (англ. substitution), надлишок (англ. surplus); 4) семантичні (тобто ті терміни, котрі набувають певного значення під впливом мови, з якої він вийшов): уподобання споживачів (англ. consumer preferences), насичення попиту (англ. demand saturation).

Слова та словосполучення, що означають або пояснюють предмети, явища, дію тощо у специфічній науковій, публіцистичній чи діловій сфері, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені суб'єктивно-оціночних відтінків. Діловому стилю притаманна термінологія, яка утво­рюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утво­рюється за допомогою власних слів та частин іншомовних ибо із запозичених складників (фотокамера, фототелетайп) тощо. В основному значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні. Нестандартні терміни в справочинстві не бажані, бо вони засмічують й ускладнюють складання та функціонування ділових паперів.

Стандартизація мовних засобів є однією з особливостей офіційно-ділового стилю. На лексичному рівні ця риса виявляється у використанні канцеляризмів, тобто слів, словосполучень, виразів, які вживаються у ділових паперах як стійкий шаблон, трафарет для висловлення часто повторюваних думок, як-от: реалізація завдань, контроль за виконанням завдань покласти (на), підвищення ефективності заходів, набути розвитку, приділити особливу увагу, вжити термінових заходів, здійснювати контроль за дотриманням (чогось), прийняти до виконання.

Використання готових словесних формул полегшує як створення, так і сприйняття тексту документа, а отже, дозволяє діловій людині зекономити час. Стандартизація протиставляє діловий стиль усім іншим стилям. Вона не є вадою ділового мовлення, а лише його особливістю. Канцеляризми та штампи, властиві діловодству, не повинні штучно переноситися на інші сфери — побутове мовлення, публіцистику, художню літературу. Важливо навчитися використовувати засоби кожного функціонального стилю правильно й доречно.

Штамп, канцеляризм в офіційному стилі – доречні, в художньому – допустимі як стилістичний засіб характеристики мовлення персонажа, в інших випадках – недоречні, засмічують мову.