43.Аграрна політика п.А.Столипіна в Україні, її насідки.

З 1907 по 1910рр. тривав період реакції - жорстокого переслідування опозиційно­го та українського руху. Головним при­хильником цієї політики був міністр внутрішніх справ, а згодом - голова уря­ду Росії П. СтолипІн.

 У Росії з 1906 по 1911 рр. з ініціативи П.Столипіна здійснювалася аграрна рефор­ма, яка передбачала:

знищення общинного землекористуван­ня і перетворення селян на індивідуальних власників землі - фермерів;

ліквідація аграрної перенаселеності євро­пейської частини країни шляхом пере­селення селян у східні райони Росії.

В її основі лежали головні ідеї: руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю у приватну "власність (хутір чи відруб)," переселення селян у малозаселені ра­йони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. Стрижнем столипінської аграрної реформи була ставка на особисту ініціативу та конкуренцію, які протиставлялися традиційній общинній рів­ності у бідності.

 У цілому по Росії реформа не досягла поставлених цілей. Але саме в Україні вона мала найбільший успіх (з общин вийшла майже половина селянських господарств, що сприяло розвитку капіталізму на селі. Україна дала найбільшу кількість пере­селенців до Сибіру (біля І млн.).

Зросли посівні площі, валовий збір зер­нових, товарність сільського господарства.

44.Україна у Першій світовій війні.

 Війна розколола українські політичні сили і, тим самим, ослабила український рух,

У ставленні до війни українські партії зайняли різні позиції.

Партії Західної України активно під­тримували уряд Австро-Угорщини і Німеч­чини у війні з Росією, сподіваючись, що у разі поразки Росії держави-переможці до­поможуть українцям створити само­стійну де рукаву.

Уже в перший день війни - 1 серпня 1914р. вони об'єдналися в Головну Українську Раду (ГУР) з метою мобілізувати сили укра­їнців для війни з Росією. На заклик ГУР 6 серпня 1914 р. з добровольців - молодих вихованців організацій "Сокіл",  "Січ", "Пласт " - був сформований легіон Україн­ських Січових Стрільців чисельністю 2,5 тис. чол. Полк УСС було визнано найстійкішим в австрійській армії. Після війни він брав активну участь в українській національно-демократичній революції 1917-1920 рр.

Партії Наддніпрянської України поста­вилися до війни неоднозначно;

- більшість українських партій, в т. ч. частина УСДРП на чолі з С.Петлюрою, ке­рівництво ТУП підтримали Росію у війні;

- частина ТУП (його Київська рада) пропонувала українцям дотримуватися у війні нейтралітету;

- частина УСДРП на чолі з В.Винниченком засудила війну і виступила за поразку Росії;

- найбільш вороже настроєні щодо Росії соціалісти (УСДРП, "Спілка") емігрували до Західної України і створили у Львові 4 серпня 1914 р. Союз Визволення України - СВУ. Серед них - В.Дорошенко, Д.Донцое, М. Меленевський, М.Залізняк, А.Жук. Своєю метою СВУ проголосила утворення самостійної української держави і для її досягнення вирішила співробітничати з Німеччиною та Австрією проти Росії.Наслідки війни для України:

Негативні · Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 % житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на третину видобуток нафти). · Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих). · Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46 %, марганцевої — на 29 %, виплавка чавуну — на 32 %, сталі — на 33 % порівняно з 1913 p.; зростання залежності промисловості від іноземного капіталу. · Диспропорція у розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва). · Скорочення посівних площ (на 1,88 млн десятин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 до 50 млн пудів у 1917 p.); загострення продовольчої проблеми в містах, поява черг. · Скорочення працездатного населення на селі (у 1917 р. залишилось 38,7 % працездатного чоловічого населення). · Загострення соціальних проблем, перебої в роботі транспорту. · Посилення страйкової боротьби робітників (загальна кількість страйкуючих склала у 1914 р.— 30 тис. осіб, 1915 р.— 50 тис. осіб, 1916 p.— 200 тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914—1916 pp.— 160 виступів). Позитивні · Зростання національної свідомості населення. · Створення українських збройних формувань, набуття воєнного досвіду. · Підняття «українського питання» на міжнародний рівень.