33.Польське панування на Правобережній Україні у XVIII ст. Гайдамацький рух.

З кінця XVII–початку XVIII ст. Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), Галичина, Холмщина нероздільно знаходилися у складі Польської держави. Тут встановилося жорстоке колоніальне панування, до 4-6 днів на тиждень зросла панщина, збільшилися різноманітні повинності та податки, посилилося національно-релігійне гноблення. Православні зазнавали різноманітних утисків і переслідувань. В судах і діловодстві використовувалися лише польська й латинська мови. Уніатська церква визнавалася як єдина законна церква східного обряду. Слабкість королівської влади, шляхетська анархія і згубна економічна політика гальмували розвиток господарства, ремесел і торгівлі.

Гайдамацький і опришківський рух. Гайдамаками (від тур. “гайда” – гнати, переслідувати) називалися повстанці на Правобережній Україні, а опришками – на Прикарпатті, Буковині і частково у Закарпатті.

Протягом 1730-50-х рр. на Київщині, Волині й Поділлі діяли гайдамацькі загони Верлана, Гриви, Голого, Жили, Медведя, Писаренка, Моторного, Сухого, Тарана, Письменного, Теслі та інших ватажків. Повстанці неодноразово займали Умань, Вінницю, Летичів, Радомишль, Чигирин, Фастів, Корсунь та інші міста й містечка.

На Прикарпатті та у Північній Буковині опришків очолював О.Довбуш (1738-1745 рр.), пізніше В. Баюрак та І. Бойчук.

34.Геополітичні зміни в Україні в іі половині XVIII ст.

Українські землі у складі Російської імперії поділялись на Лівобережну Україну (Малоросія), Південно-Західний край і Новоросію. На середину XIX ст. тут налічувалось 9 губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська (Лівобережна Україна); Київська, Подільська, Волинська (Південно-Західний край); Катеринославська, Херсонська, Таврійська (Новоросія), які підпорядковувались Малоросійському, Київському та Новоросійсько-Бесарабському генерал-губернаторствам.

На чолі губерній стояли губернатори й генерал-губернатори. У повітах, які входили до складу губерній, владу здійснювали справники. Повіти ділились на стани, які очолювали поліцейські пристави. Казенна палата, як державна установа, відала збиранням державних податків. Цивільна влада спиралась на військову.

Найголовнішою особливістю соціально-економічного розвитку Наддніпрянської України першої половини XIX ст. був занепад феодально-кріпосницьких відносин і зародження капіталізму.

Ознаками цього періоду були:

- розвиток товарно-грошових відносин і проникнення капіталізму у сільське господарство;

- руйнування селянських господарств шляхом скорочення земельних наділів або переведення селян на місячну, що означало повну ліквідацію селянських господарств;

- занепад кріпосницької мануфактури й початок у 1830-1840 рр. промислового перевороту й завершення його у 60-80 рр. XIX століття.

35.Українська культура в іі пол. XVII – XVIII ст.

Важливу роль у розвітку освіти та культури в Україні відігравали:

1)  середні навчальні заклади – колегіуми, які були засновані в Чрнігові (1700), Харкові (1772), Переяславі (1738). Вони готували служителів релігійного культу, державних службовців, вчителів початкових класів.  Центром культурного життя була Києво-Могилянська колегія, яка 1701р. грамотою Петра І одержала статус і права академії.

2) Книгодрукування. Наприкінці  ХVII -  ХVIIIст. Діяло 13 друкарені у Києві, Чернігові, Львові,Луцьку та ін. Запровадження «гражданського» шрифту, після чого кирилицею друкувалися лише церковні видання, а «гражданкою» - світські.

3) Посилюється процес перетворення історичних знань в історичну науку. Суть цього процесу-  пошуку причинно-наслідкових зв»зків історичних подій і явищ; критичне ставлення до джерел; виокремлення історії із сукупності гуманітарних знань. Найяскравіши твори ХVIIIст. «Літопис Самовидця»