6. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якого у розвинутих європейських країнах називають „омбудсменом”, формується у демократичних державах тоді, коли існуючі інститути захисту прав людини недостатньо ефективні, внаслідок чого і виникає потреба в додаткових механізмах їх захисту. У результаті „омбудсмена” підтримується віра людини у справедливість, нейтралізується негативне ставлення особи до влади, пом’якшуються конфлікти між державою, її органами і громадянами.

Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини виступає додатковим засобом захисту прав і свобод людини щодо інших правозахисних механізмів і певною мірою компенсує недоліки традиційних засобів захисту прав людини, парламентського і відомчого контролю за адміністративними органами. Діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не відміняє і не передбачає перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Він виступає не заангажованим, деполітизованим інститутом, який безпосередньо приймає скарги від громадян.

Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини регулюється статтями 55, 85, 101, 150 Конституції України, законом України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”.

У своїх діях незалежний від інших посадових осіб держави, термін його повноважень (5 років) не співпадає з терміном повноважень Верховної Ради (4 роки). Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вносять Голова Верховної Ради або народні депутати (чисельністю не менше однієї четвертої від конституційного складу Верховної Ради). Призначеним вважається той кандидат, за якого проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України, про що приймається постанова.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зобов’язаний зберігати конфіденційність інформації і після припинення своїх повноважень.

Акти реагування на порушення положень Конституції та Законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини: 1) конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – це акт, поданий до Конституційного Суду України для вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим, офіційного тлумачення Конституції та законів України; 2) подання до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій та їх посадових осіб здійснюється для вжиття у місячний термін відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини та громадянина.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини щорічно протягом першого кварталу поточного року подає Верховній Раді доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні органами державної влади та місцевого самоврядування, про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод, в діяльності посадових осіб державної влади. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини для здійснення своїх повноважень формує секретаріат, який є юридичною особою, структура секретаріату, розподіл обов’язків регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право призначити своїх представників на місцях у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою.