1. Визначення класу.

Визначення класу описує його члени, в першу чергу дані та методи – функції, які обробляють та керують цими даними. Клас може містити деякі спеціальні члени – статичні поля та методи, властивості, події, тощо. Для початку познайомимось із деякими основними членами класу. Синтаксис визначення класу вимагає використання службового слова class, за яким слідує власне блок визначення членів класу.

Отже, синтаксис визначення класу наступний (взагалі порядок визначення членів класу може бути довільним):

class <ідентифікатор_класу> {

// декларації даних-членів класу

<специфікатор_доступу> <тип> <ідентифікатор_змінної_1>;

<специфікатор_доступу> <тип> <ідентифікатор_змінної_2>;

//...

// декларації методів-членів класу

<специфікатор_доступу> <тип_результату>

<ідентифікатор_методу_1> (<параметри>)

{

// код методу

}

//...

<специфікатор_доступу> <тип_результату>

<ідентифікатор_методу_N> (<параметри>)

{

// код методу

}

}

Зауваження. <Специфікатор_доступу> визначає право використання даного члену класу поза його межами і може мати наступні значення: public – для відкритих членів класу, protected та private – для закритих членів класу (різницю між ними буде з’ясовано дещо пізніше). Відкриті члени класу можуть використовуватись в усіх фрагментах програмного коду, яким доступне визначення класу. Закриті члени класу доступні лише членам самого класу. Якщо специфікатор доступу не вказаний, він матиме значення private за замовчуванням.

Отже, визначення класу – це визначення нового типу даних (reference-type), а об’єктом є конкретний екземпляр даного класу, подібно до того, як тип int є одним із стандартних типів даних, а змінна val типу int – це конкретний екземпляр (об’єкт) цілого типу. Для створення екземпляру даного класу необхідно використати оператор new . Розглянемо деякі приклади.

using System;

namespace Class_Student

{

class Student

{ // Відкриті дані-члени класу

public string name;

public string surname;

public byte course;

public byte group;

public double module_mark;

}

class Program

{

static void Main()

{

Student s1, s2; // декларація двох екземплярів Student

s1 = new Student(); // створюємо першого студента

s2 = new Student(); // створюємо ще одного студента

s1.name = "Oleg"; // заповнюємо дані першого студента

s1.surname = "Petrenko";

s1.course = 1;

s1.group = 1;

s1.module_mark = 30;

s2.name = "Maria"; // заповнюємо дані другого студента

s2.surname = "Pushkina";

s2.course = 2;

s2.group = 1;

s2.module_mark = 60;

Console.WriteLine("Перший студент:");

Console.WriteLine(

"{0} (1} {2} курс {3} група {4} балів", s1.name,

s1.surname, s1.course, s1.group, s1.module_mark);

Console.WriteLine("Другий студент:");

Console.WriteLine(

"{0} (1} {2} курс {3} група {4} балів", s2.name,

s2.surname, s2.course, s2.group, s2.module_mark);

}

}

}

Проанализуємо уважно цей приклад. Програмний код включає 2 класи – Student та Program. Перший з них містить 5 змінних – name, surname, course, group та module_mark. Це дані-члени класу Student і оскільки всі вони визначені із специфікатором public, доступ до них можливий із інших класів програми. У класі Program, точніше у його єдиній основній функціїї Main, спочатку декларуються, а потім і створюються 2 екземпляри класу Student – s1 та s2 з допомогою оператору new. Кожний з цих об’єктів має свій власний набір даних name, surname, course, group та module_mark. Їх називають даними екземпляру. Доступ до даних конкретного екземпляру відбувається із вказанням обох ідентифікаторів: і екземпляру, і члену класу, відокремлених крапкою. Власне, такі «складені імена» ми вже використовували, наприклад, при звертанні до методів ReadLine або WriteLine класу Console. В операторі «крапка» ліворуч завжди вказується ідентифікатор об’єкту, а праворуч – ідентифікатор члену цього об’єкту. Таким чином, далі всі члени об’єктів s1 та s2 одержують певні значення, які і виводяться на екран. Проте в цьому першому прикладі наш класс Student є «пасивним», адже члени даного класу використовуються відкрито «без участі та нагляду» класу.