Живопис д. Веласкеса, а. Дюрера, м.Караваджо, п.Рубенса.

Дієго Веласкес народився в Севільї в 1599 році, у незаможній дворянській родині вихідців із Португалії. Навчався живопису в рідному місті у Франсиско Еррери-Старшого (Francisco de Herrera) та у Франсіско Пачеко (Francisco Pacheco), з донькою якого, Хуаною Міранді, він одружився в 1618 році.

Веласкес (Родрігес де Сільва Веласкес) був одним з найвідоміших живописців Іспанії. Придворний живописець Філіпа IV (з 1623 року) писав картини на релігійні, міфологічні ("Вакх", близько 1628-1629 р.), історичні ("Здача Бреди", 1634 р.) сюжети, сцени з народного життя ("Сніданок", близько 1617-1618 р.), гострохарактерні портрети ("Інокентій X", 1650 р.), груповий портрет ("Меніни", 1656 р.), правдиві і поетичні сцени праці ("Прялі", 1657 р.). Живопис Веласкеса відрізняється сміливістю реалістичних спостережень, умінням проникнути в характер людей, загостреним почуттям гармонії, тонкістю і насиченістю колориту.

Молодий художник набув у Севільї досить гарної репутації. Його вчитель Пачеко, а також друзі й земляки намагалися допомогти його кар'єрі. В 1622 р. його вперше було відправлено до Мадриду. Але стати перед королівськими очами йому не вдалося.

1623 р.написавши портрет Філіпа IV , Веласкес нарешті одержав можливість показати себе.Картина зчинила фурор.

Веласкесу виплатили гонорар, потім призначили ренту, а також прийняли на посаду придворного художника.

У 1629—1631 році Веласкес подорожує по Італії. Знайомство з творами великих художників Італії

У 1634 р. відомий художник отримав почесне звання королівського гардеробмейстера, у 1643 році — камердинера, у 1642—1644 рр. він супроводжував короля в його поході на Арагон.

наприкінці 1648 року Веласкес здійснив другу подорож до Італії - написаним у цій поїздці, став портрет папи Інокентія X. В Італії художника чекав гучний успіх, його було обрано членом римської академії.

У 1651 р. Веласкес повернувся у Мадрид. Цією подією мистецтвознавці датують початок пізнього періоду його творчості.

В 1652 р. художник був призначений королівським обер-гофмаршалом. Нова посада Веласкеса (у його обов'язки входила підготовка й організація свят при дворі) віднімала багато сил і часу.

Дієго Веласкес 6 серпня 1660 року помер.

Творчість італійського Караваджіо –

яскравий взірець мистецтва бароко

Перший великий італійський живописець епохи бароко, Караваджо (1573-1610), був людиною неспокійної вдачі.

До 1606 р. він працював у Римі, але, ударивши кинджалом супротивника під час гри в м’яч, був змушений залишити місто.

Добравшись до Мальти, вступив в орден іоаннітів (госпітальєрів), однак і там викликав на себе неприємності, вплутавшись в чергову бійку.

Був узятий під варту, але зумів втекти, і агенти ордена гналися за ним через усю Сицилію й Італію. У віці 37 років Караваджо помер від лихоманки, все ще знаходячись у бігах.

Не дивно, що людина такого складу писала картини, повні напруженого драматизму, підкреслюючи в них поворотні моменти в житті своїх героїв, як,

61.

наприклад, у "Покликанні св. Матфея" чи "Звертанні Савла". Куди більш несподіваної виявилася для сучасників приземлена правдивість його полотнин.

Караваджо відмовився від властивого релігійного живопису символічних елементів, поміщаючи надзвичайні явища в саму повсякденну обстановку. Точно так само він відмовився від ідеалізації своїх персонажів, настільки характерної для традицій антигностики і Високе Відродження. Його кепської особистої репутації багато в чому сприяли слухи, що він підбирає натурщиків у середовищі простих селян і повій. Так, зображений у "Покликанні св. Матфея" митар Матфей виглядає як пересічний городянин, що підраховує зібрані гроші саме в той момент, коли Ісус призиває його до себе в учні. А в "Звертанні Савла" свідками гласу Божого, що повалив на коліна відомого гонителя християн і Павла, що звернув його в апостола, виявилися селянин з виснаженим обличчям і сіра конячка.

Караваджо писав прямо з натури, приводячи в здивування сучасників, що звикли до ретельного пророблення попередніх начерків.

Рубенс Пітер Пауел (1577-1640 рр..), Найбільший фламандський живописець 17 століття, блискучий представник стилю бароко в Європі. Навчався в Антверпені, але справжнє художнє освіту здобув в Італії, де жив з 1600 р. по 1608 р. Саме Рим з його античної скульптурою, фресками Мікеланджело і Рафаеля, полотнами Караваджо і Карраччи надав стилю Рубенса урочистість і велич.

Глибоко національний народний характер творчості Рубенса. Різнобічний характер його діяльності. Рубенс - художник, гуманіст, дипломат.

Біографія Рубенса й основні етапи розвитку його мистецтва. Початок художньої діяльності майстра. Роки перебування Рубенса в Італії.

Найбільший художник, наставник молодих талантів, людина величезної

ерудиції, блискучий дипломат, серйозний колекціонер, який створив у своєму

будинку прекрасний музей, невтомний трудівник, Рубенс був однією з найбіль видатних постатей свого часу. З його майстерні вийшло більше трьох тисяч картин і незліченну кількість малюнків. П.П. Рубенс добре відомий усьому світі. Вже у XVIII столітті його ім'я значиться в широко поширених тоді «життєписах художників» в одному ряду з найбільшими живописцями всіх часів. Його картини набувають імператорські і королівські будинку всій Європи. Мистецтво Рубенса вже за життя був у центрі уваги художників, любителів і цінителів мистецтва. Його ім'я стоїть в одному ряду зіменаминайвидатніших художників світу - Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля,Тиціана, Рембрандта, Веласкеса.

Дюрер, Альбрехт (Drer, Albrecht) (1471-1528), німецький живописець, художник і гравер, один з найбільших майстрів західноєвропейського мистецтва. Дюрер був проникливим дослідником природи й гарячим прихильником італійської (ренесансної) теорії мистецтва, однак у його творчості виявилися багато рис середньовічного містицизму. Автопортрети Дюрера, ще більш, ніж його власні слова, виявляють постійне прагнення до самопізнання й формування власної особистості. Перший автопортрет

61.

художник створив у віці тринадцяти років.

Дюрер освоїв основи живопису й ксилографії в майстерні художника Михаэля Вольгемута. Після декількох років навчання він в 1490 році поїхав у Кольмар, щоб познайомитися з великим гравером Мартіном Шонгауэром, але не застав його в живі. 1492-1494 роки він провів у Базелі, найбільшому центрі виробництва ілюстрованих книг. Тут молодий художник захопився ксилографією й гравюрою на міді; однак із численних гравюр, приписуваних цьому періоду творчості Дюрера, його добутком може вважатися тільки фронтиспис до видання послань св. Ієроніма 1492 року.

Вмер Дюрер у Нюрнберзі 6 квітня 1528.

60.

Творчість італійського скульптора Л.Берніні.

Геній бароко – Джованні Лоренцо Берніні

Джова́нні Лоре́нцо Берні́ні народився 7 грудня 1598року помер 12 листопада 1680 - італійський архітектор і скульптор.

У архітектурі і скульптурі Берніні, найбільшого майстра римського і всього італійського бароко, яскраво утілилися головні принципи цього стилю: підвищена емоційність, театральність, активне протидія простору і маси, поєднання релігійної афектації з підкресленою чуттєвістю.

Найбільшим і різнобічно обдарованим генієм бароко був прославлений скульптор, блискучий архітектор, живописець і поет Джованні Лоренцо Берніні . Розповідають, що він поставив оперу, до якої написав лібрето і музику, створив декорації, ескізи костюмів і навіть винайшов сценічні механізми!

Він народився в Неаполі, але батько-скульптор відвіз талановитого підлітка в Рим. Там він досить швидко набув популярність, в 1629 р. молодий Берніні був призначений архітектором найбільшого в християнському світі собору св Петра, будівництво якого тяглося вже добру сотню років. Перед майстром відкрилася пряма дорога до слави. Він майже безвиїзно працював у Римі, і багато великих пам’ятників і визначна пам’ятки древнього міста зобов’язані йому своїм народженням.

Берніні-скульптор був віртуозом у яскравому дусі бароко. Вийшов з-під його різця холодний мармур оживає то м’якою теплотою шкіри, то блиском і плинністю тканин, а складки драпірувань немов колишуться на легкому вітрі. На відміну від ранніх скульптур, його зрілі твори дивлятьс з однієї єдиної точки і, як правило, поміщені в створений спеціально для них архітектурний інтер’єр, з якого як би випливають назустріч глядачу. Цей ретельно продуманий художній прийом дуже характерний для мистецтва бароко. Майстер часто прагне втягнути глядача в чарівництво, яке відкривається його погляду.

З усієї титанічної роботи Берніні над інтер’єрами собору св.Петра найбільше вражає уяву Балдахін - величний (висотою 29 м) навіс над престолом з позолоченої бронзи, зведений над тим місцем, де, по переказу, минулому поховані св. Петро і св. Павла.

Однак навряд знайдуться у світі пам’ятники, здатні суперничати величчю з могутніми колонадами, які Берніні звів на площі св. Петра.

59.

Наукові відкриття епохи Відродження:Христофор Колумб, Васко да Гама, Фернан Магелан, Микола Копернік, Йоган Кеплер. Йоган Гутенберг.

Три винаходи визначили обличчя нової епохи: друкарський верстат, компас і артилерія. Результатами їх застосування були поширення й примноження знань, великі географічні відкриття, ріст національних монархій, що за півтора сторіччя перетворили європейський світ,

Глибокі зміни в змісті й у формах духовної діяльності, збільшення обсягу знань викликали велику суспільну потребу в книзі, й вона була задоволена, коли Гутенберг винайшов друкарський верстат. Протягом XV ст. друкувалися твори отців церкви, середньовічних схоластів, наукові, літературні, філо­софські дослідження східних (єврейських та арабських) авторів, що вже увійшли до західноєвропейської культури, переклади доробку грецьких і римських учених, літературні твори сучасників. Великі географічні відкриття (Америки X. Колумбом у 1492 р., шляху з Європи в Італію Васко да Гамою в 1497—1499 рр., океану між Америкоою та Азією, а також підтвердження гіпотези про кулясту форму Землі, що його під час першого кругосвітнього плавання зробив Фернан Магеллан у 1519—1522 рр.) ущент зруйнували стару систему географічних, космографічних, етичних і навіть теологічних уявлень, обмежену традицією античної та середньовічної науки. Це був час, коли спростовувалися засадничі твердження авторитетів

Оволодіння небом почалося з праці польського астронома Міколая Коперника (1473—1543) «Про обертання небесних сфер» (1543), де він обґрунтовував геліоцентричну систему світу. Коперник пояснив видимі рухи небесних світил обертанням Землі навколо осі й обертанням планет (і Землі в тому числі) навколо Сонця.

Йога́ннес Ке́плер(1571— 1630) — німецький філософ, математик, астроном, астролог і оптик.

Відкрив закони руху планет, названі на його честь. У обчислювальній математиці на його честь названо метод наближеного обчислення інтегралів. Він поширював логарифмічне числення у Німеччині. Заснував оптику як науку та допоміг довести відкриття, зроблені з допомогою телескопа його сучасником Ґалілео Ґалілеєм.

58.