- •2.Відкриття організмів Левенгуком.Основні етапи розвитку мікробіології.Внесок Пастера,Коха в мікробіологію.
- •4. Оригінальні методи мікробіологічних досліджень. Значення мікроскопії.
- •5.Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.
- •6. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур у життєдіяльності бактерій.
- •7.Морфологія та класифікація найпростіших.Морфологія та будова спірохет.
- •8. Особливості морфології і фізіології грибів.
- •9.Методи мікроскопії.Виготовлення бактеріологічних препаратів.Барвники та фарбуючі розчини,прості та складні методи фарбування.
- •11.Принципи організації,апаратура і режим роботи бактеріологічної,серологічної та вірусологічної лабораторій.
- •13.Конструктивний та енергетичний метаболізм.Класифікація бактерій за типами живлення.
- •14. Типи і механізми живлення мо. Механізми проникнення поживних речовин в бактер клітину. Хімічний склад мо. Значення складових компонентів. Поживні середовища. Вимоги до них. Класиф пожив серед
- •15.Дихання мо. Класифік бактерій за типами дихання. Аеробний і анаеробний типи дихання. Бродіння. Ферменти і структури міо. Методи вирощування анаеробних бактерій.
- •16. Ферменти МіО, їх роль в обміні речовин
- •17.Ріст і способи розмноження бактерій.Механізми клітинного поділу,фази розмноження бактерій у стаціонарних умовах.
- •18. Чисті культури мікроорг, принципи виділення та індефік.
- •19.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи, контроль за ефективністю стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •21.Походження та еволюція мо.Сучасна класифікація прокаріотів.Основні таксони.Систематика та номенклатура бактерій.Вид як основна таксономічна одиниця.
- •22.Систематика, номенклатура і класифікація бактерій
- •25.Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутації, рекомбінації і селекції в еволюції мікробів.
- •27.Генетичні методи дослідження мікроорганізмів. Полімеразна ланцюгова реакція. Її суть і практичне використання.
- •28. Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п. Ерліха та г. Домагка у розвитку хіміотерапії.
- •29.Роль Флемінга о., Чейна. Е, Флорі г., Ваксмана е. У створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мікроорганізми.
- •30.Антагонізм у мікроорганізмів. Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми.
- •33.Токсини мікробів (екзо- і ендотоксини). Властивості та хімічний склад, одержання, вимірювання сили екзотоксинів. Роль в патогенезі та імуногенезі інфекційних захворювань.
- •36. Періоди інфекційного захворювання. Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Поширення мікроорганізмів в макроорганізмі. Форми інфекційного процесу. Бактеро- і вірусоносійсьтво.
- •37. Історія відкриття та головні етапи розвитку вірусології. Роль Івановського д.Й. Методи вивчення вірусів. Методи культивування вірусів і їх оцінки.
- •38. Морфологія і ультраструктура вірусів. Типи симетрії вірусів. Хімічний склад, функції складових компонентів вірусів.
- •39. Бактеріофаги, історія вивчення. Структура, класифікація фагів по морфології. Методи якісного і кількісного визначення бактеріофагів. Практичне застосування бактеріофагів.
- •40. Форми взаємодії бактеріофагів з бактеріальною клітиною. Вірулентні і помірні фаги. Характеристика продуктивності взаємодії. Лізогенія і фагова конверсія.
- •41. Cучасні погляди на природу і походження вірусів. Місце вірусів у системі живого. Методи культивування вірусів та їх оцінка.
- •44.Реакція вірусної гемаглютинації і гемадсорбції.Механізм, практичне використання.
- •45.Серологічні реакції, які використовують у вірусології. Реакція вірус нейтралізації, механізм, практичне використання.
- •46.Реакція Гальмування Гемаглютинації, її механізм…
- •47.Реакція зв’язування комплементу, її суть, оцінка. Особливості постановки реакції…
- •48.Реакції з міченими антитілами і антигенами у вірусології. Ріф.
- •49. Використання клітинних культур у вір. Кла-я культур клітин. Поживні середовища для культивув. Клітин. Підтримуючі та ростові середовща.
- •50. Види взаємодії вірусів і клітин. Ха-ка продуктивної взаємодії, етапи.
- •51.Особливоті патогенезу вір.Інф. Гостра та персистентна вір. Інф.
- •52. Імунологічні особлив. Вір.Інф. Фактори противірусного імунітету. Інтерферони,Вірусні інгібітори.
- •53. Методи виявлення вірусів у культурі клітин та їх оцінка. Цитопатогенна дія вір.,її види.
- •54. Неспецифічні фактори захисту макроорганізму від вірусних антигенів,їх ха-ка. Інтерферони (ά,ϐ,ɣ), клітини що їх продукують, рекомбінанті інтерферони. Механізм дії інтерферонів, інтерфероногени.
- •55. Вірусні вакцини,кла-я,принципи одержання,вимоги до них,контроль,оцінка ефективності.
- •56. Етапи розвитку імунології. Роль Мечнікова і.І.,Баринга.Е. І Ерліха п. Види імунітету і форми його прояву. Видовий та набутий імунітет(кла-я).Активний та пасивний імунітет.
- •57.Неспецифічні фактори захисту.Комплемент. Фагоцитоз
- •60. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.
- •62. Гіперчутливість негайного (гнт) і уповільненого (гут) типу їх механізм відмінності. Антиалергійні препарати
- •63. Взаємодія клітин в імунній відповіді
- •64. Порівняльна хар-ка т і в лімфоцитів
- •65.Центральнi та периферiйнi органи iмунноi системи.Iмуномодулятори.
- •67.Антигени, їх хімічна природа.Повноцiннi і неповноцінні антигени.Антигенна структура бактерій.Практичне використання антигенів мiкроорганiзмiв.Аутоантигени..
- •68.Ангитени,умови антигенностi,будова.Види антигенноi специфiчности.Антигенна структура вiрусiв.
- •69.Антигени гiстосумiсностi (мнс,нlа), хим.Природа, розташування.Пухлиноасоцiйованi антигени,cd-антигени.Iх характеристика.
- •70.Антитiла,iх природа.Класиф.Iмуноглобулiнiв.Мiсце синтезу,динамiка продукцii антитiл.Аутоантитiла.
- •71.Антитоксини,iх властивостi,механiзм дii.Принципи одержанная антитоксичних сироваток.Одиницi вимiру,практичне використання.
- •72.Серологiчнi реакцii,iх характеристика,основнi типи,практичне використання.Реакцiя агглютинацii,механiзм,рiзновиди.Практичне використання.
- •75.Методи
- •76. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.
- •80. Гіперчутливість негайного (гнт) і уповільненого (гут) типу їх механізм відмінності. Антиалергійні препарати
- •81. Гібридомна технологія, моноклональні антитіла.
- •82.Імунодефіцитні стани
- •85. Хімічні вакцини. Асоційовані вакцини
- •86. Анатоксини, одержання, очистка, одиниці виміру, використання, оцінка. Мікробіологічні основи промислового виробництва анатоксинів.
- •87. Корпускулярні вакцини, класифікація
75.Методи
76. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.
Імунна система - лімфоїдна тканина яка взаємодіє з іншими системами і робить специфічний контроль сталості внутрішнього середовища і гомеостазу. Розрізняють: 1. центральні органи - тимус, сумка в птахів, у людини кістковий мозок.2. периферичні органи- Пеєрові бляшки, лімфатичні вузли,селезінка, мигдалини і к.к. крові.
Іммунокомпетентні клітини - імуноцити: Т-лімфоцити (55-60%):
1. Т-кіллери - лімфоцити які руйнують чужорідні клітки (пухлини, трансплантанти) без участі антитіл і комплемнета.
2. Т-хелпери – взаємодіють з В-лімфоцитами, стимулюють їхню проліферацію і трансформацію в плазматичні клітки які утворять антитіла.
3. Т-супресори гнітять проліферацію В-лімфоцитів і продукцію антитіл. Сприяють розвитку імунологічної толерантності.
4. Т-ефектори - клітки які відповідають за клітинні реакції імунітету. Відторгненню трансплантанта, протипухлинний противірусний імунітет.
5. Т-ампіліфери - клітини підсилювачі ф-ції Т-ефекторів і ін.
6. Т-лімфоцити пам'яті - зберігають інформацію про антиген і передають її іншим кліткам.
В-лімфоцити (25-30%)- дозрівають у кістковому мозку людини. Виділяють: 1. В1-Т незалежні беруть участь в утворенні антитіл без взаємодії з Т-лимфоцитами. 2. В2-Т залежні перетворюються в плазматичні клітки за допомогою Т-хелперов. 3. В3-киллеры - руйнують клітки-мішені без комплементу але за допомогою антитіл. 4. В4-супресоры - гнітять проліферацію Т-лимфоцитов. 5. В5-лімфоцити пам'яті.
Нульові клітини (10-20%) виконують ф-ції контролю регуляції інших імуноцитів. Вони викликають руйнування кліток без участі антитіл. Макрофаги - фагоцити циркулюючі в периферичній крові і тканинні макрофаги, утворюються в кістковому мозку з полипотентної стовбурної клітки, попадає в кровоток у виді моноцитів. Імунотропні препарати сприяють підвищенню імунітету .
Препарати для імунокорекції. Препарати, що специфічно впливають на функції імунної системи називають імуномодуляторами.
Імуномодулятори — це речовини синтетичного або біологічного походження, які здатні стимулювати, пригнічувати або регулювати імунні механізми. Гомологічні імуномодулятори — це ендомодулятори, які виробляються в організмі. До них належать інтерферони, інтерлейкіни, фактор некрозу пухлин та інші цитокіни, гормоноподібні поліпептиди тимуса. Гетерологічні імуномодулятори — це речовини природного або синтетичного походження, які впливають на імунну систему. До них належать природні сполуки — мікроорганізми та їхні компоненти, вакцинні препарати, ліпополісахариди клітинної стінки (ЛПС), глікани, нуклеїнові кислоти. До синтетичних імуномодуляторів належать поліфосфати, полікарбоксилати, полісульфати, левамізол, інозіплекс та ін.
У клінічній практиці застосовують препарати одержані із зобної залози — Т-активін, тімозин, тімотропін,Вони стимулюють Т-лімфоцити, продукцію інтерлейкінів. Бактеріальні продукти ЛПС, сальмозан, продігіозан, пірогенал стимулюють функцію В-лімфоцитів. Левомізол (декаріс) коригує функцію Т-лімфоцитів. Одержані також лікувальні препарати інтерлейкінів ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-6, які впливають на диференціацію В-лімфоцитів. Як імуномодулятори застосовують генно-інженерні препарати інтерферонів та інтерфероногенів— речовин, що індукують синтез природних інтерферонів. Для пригнічення імунних реакцій проти пересадженого органу застосовують антилімфоцитарний імуноглобулін та антибіотик циклоспорин В який вибірково діє на Т-лімфоцити.
77-79. Закономірності імунної відповіді. Фази імунної відповіді. Імунологічна пам'ять, її механізм. Теорії імунітету.
Динаміка утворення антитіл залежить від сили антигенного впливу (дози антигену), частоти впливу антигенного стану організму і його имунной системи. При первинному і повторному введенні антигену динаміка антителообразования також різна і протікає в кілька стадій. Виділяють латентну, логарифмічну, стаціонарну фазу зниження. У латентній фазі відбуваються переробка і представлення антигену иммунокомпетентным кліткам, розмноження клону кліток спеціально на вироблення антитіл до даного антигену, починається синтез антитіл. У цей період антитіла в крові не виявляються. Під час логарифмічної фази синтезовані антитіла вивільняються з плазмоцидів і надходять у лімфу і кров. У стаціонарній фазі кількість антитіл досягає максимального і стабілізується, потім настає фаза зниження рівня антитіл. При первинному введенні антигену (первинна імунна відповідь) латентна фаза складається 3-5 доби, логарифмічна -7-15 доби, стаціонарна - 15-30 доби і фаза зниження - 1-6 місяців і більш. Спочатку синтезуються Іg, а потім Іg. При вторинному введенні антигену (вторинна імунна відповідь) латентний період укорочений до декількох чи годин 1-2 доби, логарифмічна фаза характеризируется швидким наростанням і значно більш високим рівнем антитіл, що в останніх фазах довгостроково утримується і повільно в плині декількох років знижується. Синтезуються головним чином Іg. Після первинного введення антигену в имунной системі формується клон лімфоцитів, що несуть імунологічну пам'ять про даний антиген. І.Теорія Ерліха-т.бічних ланцюгів (1898) Ерліх вважав, що клітини мають різні рецептори. Аг зєднується з ними і блокує їх. Клітини утв з ними велику кількість рецепторів і це будуть АТ, що потрапляють у кров. ІІ.У 1937р Ландшейнер висунув ідею про частку АГ в утворенні специфічних глобулінів. Ії розвивали Полінг, Гауровець- створили т.прямої матриці або інструктивну т. (АГ-інструктор матриці, на якій молекулиглобуліну набувають специфічності). ІІІ. У 1949р Бернет і Фенер- т. непрямої матриці. АГ включається в геном клітини, а потім контролює синтез глобулінів. ІV. У 1955 р Йєрне- т. природного добору: АГ виступає в ролі селектора. У 1964р Бернет- клонально-селекційна т. Основні положення 1.популяції лімфоцитів в організмі дуже численні- 1012-1014 Вони гетерогенні і скл з кланів (приблизно 10000 кланів(колоній))2.АГ з селективним чинником, він звязується специфічними рецепторами з лімфоцитами і відбирає певну колонію, яка присутня для деференціації 3 кожна АТ продукуюча клітина синтезує один вид АТ 4 надлишок АГ знищує специфічну колонію, а це пояснює ІТ. V У 1987р Тенегава створив т. утворення АТ-виконана на молекулярному та генетичному рівні Основні принципи 1 з клітин мезенхіми утв багато колоній і культур клітин, вони можуть реагувати з різними рецепторами АГ. 2 клітини- продуценти АТ мають рецептори які закодовані в хромосомах. Кожна клітина-продуцент АТ звязується з АГ і викликає проліферацію В-лімфоцитів 3. після проліферації В-лімфоцитів відбувається їхня диференціація і продукція АТ які надходять у кров.