Одвічні букові ліси Карпат

Бу́кові пра́ліси Карпа́т — це транснаціональний серійний природний об'єкт, що складається з десяти окремих масивів, які розташовані вздовж осі завдовжки 185 км від Рахівських гір та Чорногірського хребта в Україні на захід Полонинським хребтом до гір Буковські Верхи та Вігорлат у Словаччині. Були внесені до Списку у 2007 році за критерієм ix (табл. 1 та рис. 1).

Українсько-словацький об'єкт «Букові праліси Карпат» займає площу 77971,6 га, з яких 29278,9 га складають заповідне ядро, а 48692,7 га – буферну зону. Понад 70 відсотків території об'єкта знаходяться в Україні.

Одвічні букові ліси Карпат – неповторний зразок незайманих лісів помірного кліматичного поясу. Він складається з 10 окремих заповідників, розташованих уздовж осі протяжністю 185 км – від Рахівських гір і Чорногірського пагорба в Україні, переходячи на заході в Полонинський пагорб, аж до Буковського пагорба та гір Вигорлат у Словаччині.

Саме тут збереглися умови, що дозволяють проводити найповніші дослідження екологічних структур і процесів зростання європейського бука в різних місцях. Ці ліси також свідчать про процеси відновлення і розвитку земних екосистем і поселень, які розпочалися після останнього льодовикового періоду й тривають до теперішнього часу.

Цей об'єкт на світовому рівні становить надзвичайну цінність як взірець недоторканих природних комплексів помірних лісів та репрезентує найзавершеніші й найповніші екологічні моделі, де відображено процеси, що відбуваються в чистих та мішаних лісостанах за різноманітних природно-кліматичних умов.

Лише тут найкраще зберігся неоціненний генофонд бука лісового (Fagus sylvatica) та ряду інших видів із його ареалу. «Букові праліси Карпат» є надзвичайно важливим об'єктом для розуміння повної картини історії та еволюції роду бука (Fagus), який завдяки своїй поширеності в північній півкулі глобально важливий. Бук є однією із найважливіших складових помірних широколистяних лісів, які колись займали 40 відсотків території Європи.

Важливо також, що ці праліси зростають на всіх ґрунтоутворюючих породах, що зустрічаються в Карпатах (кристалічні породи, вапняки, фліш, андезит), представляють 123 рослинні асоціації та володіють значним біологічним різноманіттям. У порівнянні з іншими лісовими об'єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, букові праліси Карпат вирізняються специфічною флорою та фауною (особливо троглобіонтних видів), які додають цим екосистемам екологічної комплексності та завершеності.

Резиденція Буковинських митрополитів

Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації – визначна пам’ятка архітектури Чернівців. Побудована на місці старого єпископського палацу в 1864–1882 рр. Нині тут розташувалися центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Митрополича резиденція постала завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на спорудження нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.

Проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йозеф Главка. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці в Парижі. Композиція ансамблю досить складна, але відзначається чіткістю планування. Вона складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія.

У головному корпусі (нині центральний V корпус, у якому розміщені ректорат і факультет іноземних мов) знаходився власне осідок митрополита з просторими апартаментами, де він працював і відпочивав, та розкішними залами, в яких влаштовував аудієнцію для високих гостей і де відбувалися єпархіальні засідання. У куті лівого крила корпусу розташувалася домашня церква владики – каплиця Івана Сучавського, з якої, власне й розпочалося будівництво всієї Резиденції.

28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету Світової спадщини ЮНЕСКО включена до списку Світової спадщини. Із запропонованих критеріїв було виокремлено чотири, які визначали унікальність резиденції.

Критерій І. Пам’ятка архітектури, Резиденція митрополитів Буковини і Далмації – шедевр зодчества, архітектурний символ м. Чернівці, спроектований чеським архітектором Й. Главкою. Над оформленням Резиденції працювали фахівці високого рівня. Ліпні прикраси виготовила скульптор А. Гофман. Автор металевої огорожі – коваль Л. Кунуельман.

Збереглися розписи та іконостас Семінарської церкви. У церкві гарна акустика, глибоко продумане розміщення мозаїки на вікнах угорі над входом: сонячної днини промінь переміщається, висвітлюючи лики апостолів, Богоматері, Ісуса Вседержителя. У Митрополичому корпусі збереглися кахельні печі ХІХ ст. А. Зейделя з облицювальними фарфоровими кахлями, підвісні стелі Червоної та Зеленої (Шевченківської) зал розписані олійною фарбою з позолотою.

Критерій ІІ. Архітектурний ансамбль Резиденція митрополитів Буковини і Далмації – грандіозний історичний духовний центр православної Східної Європи, в якому здійснювались функції світського і клерикального адміністративно-територіального керування, церковного богослужіння і духовного навчання. На час будівництва православна митрополія Буковини – найбільший православний центр Південно-Східної Європи.

Властивості архітектурно-просторового композиційного вирішення архітектурного ансамблю надали підстави називати його чудом Сходу. Після завершення будівництва міста Чернівці отримало метафоричну назву Єрусалима на Пруті.

Критерій ІІІ. За художніми принципами архітектура ансамблю поєднує історичні традиції розпланування часів зниклої Візантії, романського періоду монастирського будівництва, цегляної готики Центральної та Північно-Східної Європи та планувальні принципи бароко.

Критерій ІV. Архітектурний ансамбль Резиденція митрополитів у Чернівцях засобами пластичного мистецтва та архітектури втілює високі ідеали людства. Він – унікальний витвір просторового мистецтва, який мав значний вплив на розвиток культової архітектури та монументального мистецтва Центральної і Східної Європи.