-
Теорія сподівання
Теорія сподівання , відповідно до якої поведінка людини обумовлена переконаннями щодо дій, які надалі можуть забезпечити найбільш позитивні результати, а ефективна мотивація базується на оцінці співвідношення зусиль індивіда задля досягнення результатів, самими результатами та цінністю цих результатів для індивіда. Таким чином, мотивація пов'язана з планомірним, раціональним процесом вибору та оцінки альтернатив можливої поведінки.
Ключовими елементами теорії сподівання є результат, валентність, сподівання.
Результат – будь-який наслідок поведінки людини, наприклад, заробітна плата, кар'єрне просування, звільнення, задоволення досягненнями, професійне визнання, стрес.
Валентність – оцінка, що визначає ступінь переваги, наданої людиною відповідному результату. Ця оцінка має суб'єктивний характер, її значення може змінюватися від –1 – дуже небажано до +1 – дуже бажано.
Сподівання результату – суб'єктивно визначена вірогідність досягнення результату, якщо будуть здійснені відповідні дії.
Сподівання можуть бути двох видів:
- сподівання щодо взаємозв'язку між зусиллями, які докладаються для отримання результату, і безпосередньо самим результатом. Таке сподівання позначається парою "З" –> "Рез", де "З" – "зусилля", "Рез" – "результат".
Суб'єктивною характеристикою сподівання є вірогідність успішного завершення завдання – отримання результату за умов прикладання відповідних зусиль. Значення вірогідності змінюється від 0 до 1. Якщо індивід не визначився, чи може він отримати результат якісно та вчасно, то відповідне значення вірогідності дорівнює 0. Значення вірогідності дорівнює 1, якщо індивід абсолютно впевнений в успішності своїх дій задля досягнення результату.
- сподівання про вірогідний взаємозв'язок між двома можливими наслідками, наприклад, між отриманим результатом і винагородою. Наслідок, який може обумовити інші наслідки, називають результатом першого рівня, а обумовлені ними наслідки – результатами другого рівня. Результати першого рівня безпосередньо пов'язані з діяльністю. Вони можуть бути безпосередньо оцінені кількісними чи якісними показниками або виражені через порівняння з результатами інших працівників організації. Результати другого рівня пов'язані з потребами індивіда. Сподівання другого виду позначається парою "Рез" –> "Вин" ( "результат" –> "винагорода"), яка називається інструментальністю. Значення інструментальності змінюється від –1 (негативна кореляція) до +1 (позитивна кореляція), за відсутності зв'язку між результатом і винагородою інструментальність дорівнює 0. Різниця між двома видами сподівань обумовлена відповідними припущеннями.
Сподівання першого виду пов'язані з власними усвідомленнями індивіда щодо його можливостей досягти необхідного результату, з його вірою у свої сили, свій талант. Сподівання другого виду свідчать про очікування індивіда, що його діяльність призведе до результатів, значущих для його власних потреб. Сподівання другого виду суттєво залежать від прийнятої в цій організації системи мотивації.
Теорія сподівання не намагається розглянути окремі типи потреб або винагород за роботу, а тільки зазначає, що вони існують і різняться для кожної окремої людини.
Один з найбільш відомих вчених серед авторів теорії сподівання – Віктор Врум (Victor Vroom).
Значення теорії сподівання для менеджерів. До сфери відповідальності менеджера входить сприяння підлеглим у їхніх зусиллях із забезпечення своїх потреб і водночас досягнення загальних цілей компанії. Менеджери мають намагатися знайти відповідність між здібностями / можливостями підлеглих і вимогами робочих завдань, створити всі можливості та надати необхідні ресурси для досягнення результатів, надати кожному однакові можливості отримання винагород. Головне – розробити систему, яка відповідала б можливостям і потребам працівників. Таким чином, теорія сподівання на практиці найчастіше використовується для діагностики проблем низької мотивації працівників, вибору працівника для виконання відповідного завдання.