59. Наука як особливе соціальне явище, її соціальні функції.

Наука - складне багатомірне соціальне явище і різні галузі знання, в різних конкретно-історичних умовах, вивчають її з різних сторін. Особливість соціології науки та, що вона, відволікаючись від змісту наукового знання, його структури і логіки розвитку, розглядає науку як соціальний інститут, як своєрідну форму і сферу діяльності. Сучасна наука, що викликає відчутні зміни в сфері суспільного виробництва, стає одним з вирішальних чинників економічних, соціальних, духовних перетворень, оновлення культури, якості утворення суспільства і особистості. Наука виявляється силою, сприяючою розвитку самої людини, його творчих задатків і вмінь.Часто наукові знання не використовуються повністю для розв'язання насущних соціальних, а часом не мають взагалі ніякого значення в житті багатьох людей. Сприяючи зростанню знань, наука приводить до ще більшого відчуження людини, яка буває не в змозі освоїти все зростаючий потік інформації, співвіднести нові відкриття з стереотипами, що вже склалися. Так і масове наукове виробництво породжує такого ж часткового працівника, як і промислове. Впровадження досягнень науки і техніки в умовах недосконалості, суперечності соціальної системи, не тільки відкриває нові напрями і перспективи реалізації людської активності, але і породжує багато які складні соціальні проблеми, гостро ставить питання про майбутнє людини і людства. Однак, ніякого парадокса тут немає. Є лише проблема велика і складна, що стосується розуміння того, що таке наука, яка її суть, з чим пов'язана імовірність її адекватної реалізації або перекручення в тих або інших умовах, що вона несе людині і що вимагає від нього сьогодні і в майбутньому. Постановка, осмислення таких проблем, пошук механізмів їх рішення виступає однією з найважливіших задач соціології науки, визначає її соціальну значущість.

60. Соціологічні концепції релігії.

Соціологія релігії відноситься до числа спеціальних соціологічних теорій. Вона повинна відображати перш за все: – соціальні умови, що породили релігію; – місце та роль релігії у суспільстві; – функції релігії у суспільстві; – соціальні закономірності розвитку релігії; – соціальну структуру та взаємодію її елементів; – вплив релігії на інші сторони життя людей: їхні життєві позиції, сімейне життя і т. ін. У соціології релігії виділяють такі рівні знання: 1) система фундаментальних положень, що розкривають суть релі­гії, її відношення до економічного базису, її соціальні корені тощо; 2) система знань, яка характеризується меншим ступенем узагальнення в порівнянні з першим рівнем. До понять цього рівня відносяться “структура релігії”, “функції релігії”, “рівні релігійної свідомості”, “культ”, “релігійна група”, “секта”, “церква” і т. ін.; 3) сукупність понять, що інтерпретуються, та емпіричних узагальнень: “релігійність”, “критерії релігійності”, “стан релігійності”, “відношення людей до релігії та атеїзму” і т. ін. Операціональна інтерпретація понять відіграє важливу роль у розробці методики соціологічних досліджень, а емпіричні узагальнення є основою теоретичного аналізу.