7. Загальні положення соціологічних поглядів о.Конта

Конт вважав, що соціологія с наукою особливою, яка відповідає новому соці­альному порядку в індустріальній Європі, наукою, яка повинна використову­вати прийоми спостереження, експерименту і порівняння. Науковий пози­тивізм Конта поєднувався з його еволюційним поглядом на суспільство і мис­лення. Мислення, на його думку, в своєму розвитку проходить три стадії: тео­логічну, метафізичну і позитивну. Людська думка прогресує по мірі того, як зменшується рівень узагальненості і зростає рівень складності. Суспільства в процесі еволюції проходять 3 основні стадії: примітивну, проміжну і наукову. Конт вважав, що суспільство стає також більш складним, диференційованим і спеціалізованим через поділ праці. Поряд з мовою і релігією поділ праці веде до зміцнення соціальної солідарності, породжуючи новий соціальний поділ між класами, а також між приватною і суспільною сферами. Соціологія, яка є вершиною наук, за Контом, повинна розвиватись як аналіз соціальної динамі­ки і соціальної статики. Соціальна динаміка покликана розглядати загальні за­кони соціального розвитку, тоді як соціальна статика повинна зосередитись на "анатомії суспільства" І взаємодії його складових елементів. Конт досліджував соціальну роль соціальних інститутів (таких як сім'я, власність, держава) в підтриманні цілісності соціального порядку. Основні праці Конта: шеститомна праця "Курс позитивної філософії" (1830-1842 рр.) і чотиритомна праця "Систе­ма позитивної політики" (1851-1854 рр.).

Основний зміст соціологічних поглядів О. Конта можна увести до наступного:

• при вивченні соціального життя слід не покладатися на здогадки, а опи­ратися на спостереження, порівняльні методи;

• вивчення соціальних явищ не може бути абсолютним, а завжди с віднос­ним, в залежності від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері;

• наука соціологія повинна давати відповідь не лише на питання, що існує, але й на питання як відбувається явище, вміти передбачити і розв'язати пробле­ми, що виникають:

• все існуюче існує лише в тій мірі, в якій це буде доведено наукою; це мож­ливо лише у тому випадку, якщо будуть вивчатися реальні факти суспільного життя;

• існує взаємозв'язок соціальних елементів, частіш і підрозділів суспільству (людей, груп, спільнот та ін.)

8. Загальні положення соціологічних поглядів г. Спенсера

Г. Спенсер розділяв основний погляд Конта, по якому соціологія, що примикає до біології, складає з нею фізику організованих тіл і розглядає суспільство як свого роду організму. Проте Спенсер поміщає між біологією і соціологією психологію, але це не зробило помітного впливу на його уявлення про суспільство. Спенсер не був згоден з ідеєю Конта про те, що весь соціальний механізм покоїться на думках і що ідеї управляють миром, вносять в світ перевороти. Спенсер вважав, що «світ управляється і змінюється через відчуття, для яких ідеї служать тільки керівниками.

Центральне поняття всієї світоглядної концепції Спенсера - еволюціонізм. За його визначенням еволюція є інтеграцією матерії, саме еволюція переводить матерію з невизначеної, незв'язної однорідності в певну зв'язану однорідність, тобто соціальне ціле, де, проте, це ціле -- суспільство -- не може і не повинне поглинати окрему особу. Звідси істотним вимірюванням соціального прогресу Спенсер вважає перехід від суспільства, в якому особа цілком підлегла соціальному цілому, до такого стану, при якому соціальний організм або суспільство «служить» становлячим його індивідам.

Основна відмінність соціальних структур, по Спенсеру, полягає в тому, чи є співпраця людей в досягненні загальної мети добровільною або примусовою. Він ділить суспільство на два типи: «військове» і «промислове», яким і відповідають ці два типи відносин людей.

Спенсер не дав формального визначення соціології і її відношення до інших суспільних наук. В цілому він бачив в соціології науку про «надорганічний» розвиток, яка одночасно описує цей процес і формулює його закони. Причому він аніскільки не сумнівається в необхідності соціології як самостійної науки -- науки, вільної від різних, у тому числі і класових, забобонів.

Велику увагу Спенсер надав уточненню і розробці понятійного апарату соціології. Так він аналізує поняття суспільства, соціального зростання, соціальної структури, соціальних функцій різних систем і органів суспільного життя. Можна сказати, що він заклав фундамент формування понятійної системи соціології, а також структурно-функціонального методу. В значній мірі цьому сприяли аналогії людського суспільства з біологічним організмом, які він проводив. Безумовно, він робив відмінність між біологічним організмом і процесами суспільного життя. Головне значення відмінності Спенсер бачило в тому, що в живому організмі елементи існують ради цілого, в суспільстві -- навпаки.

Аналіз спенсеровських «Підстав соціології» показує, що він часом чисто зовнішнім чином сполучає погляди, навіяні органічною аналогією з результатами порівняльного вивчення, етнографічними і історичними даними, які розглядаються з еволюційної точки зору. Це дає підставу сказати, що насправді соціологія Спенсера, її зміст і значення характеризуються не стільки органічною аналогією, скільки вживанням до вивчення суспільних явищ порівняльного методу. Саме він є у Спенсера початковою базою розвитку його соціологічної концепції.