Інкрементні витрати і доходи
Такі витрати є додатковими і виникають у разі виготовлення якоїсь партії продукції додатково. Наприклад, якщо в результаті якогось рішення збільшуються постійні витрати (виплачується премія за прискорене виробництво продукції), їх називають інкрементними. Якщо ухвалене рішення про додатковий випуск не призводить до збільшення абсолютної суми постійних витрат, то інкрементні витрати рівні нулю.
Маржінальні витрати і доходи
Це також додаткові витрати і доходи, але в розрахунку не на весь випуск, а на одиницю продукції. В цьому і полягає їх відмінність від інкрементних витрат і доходів.
Класифікація витрат для здійснення процесу контролю і регулювання
В цілях контролю і регулювання рівня витрат застосовується їх наступна класифікація: регульовані і нерегульовані; ефективні і неефективні; в межах норм (кошториси) і відхилень від норм; контрольовані і неконтрольовані.
Регульовані — витрати, зареєстровані по центрах відповідальності, величина яких залежить від ступеня їх регулювання з боку менеджера. В цілому в організації всі витрати регульовані, але не всі можуть регулюватися на низьких рівнях управління. Наприклад, адміністрація має право регулювати придбання виробничих запасів, наймати людей на роботу, організовувати окремі виробничі ділянки, цехи і т.д. В той же час на такі витрати не впливає керівник низької ланки управління. Витрати, на які не впливає менеджер даного центру відповідальності, називають нерегульованими з боку цього менеджера. Так, майстер заготовчої ділянки не може впливати на витрати по оплаті праці конструкторського відділу і т.п.
Розподіл витрат на регульовані і нерегульовані передбачений в звітах про виконання кошторису по центрах відповідальності. Таке рішення дозволяє виділити сферу відповідальності кожного менеджера і оцінити його роботу в частині контролю за витратами підрозділу організації.
Оцінка управлінської діяльності будується і на класифікації витрат на ефективні і неефективні.
Ефективні — витрати, в результаті яких одержують доходи від реалізації тих видів продукції, на випуск яких були витрачені ці витрати.
Неефективні — витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не будуть отримані доходи, оскільки не виготовлений продукт. Неефективні витрати — це втрати на виробництві (втрати від браку, простоїв, недостачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей на загальнозаводських складах і цехових коморах, псування матеріалів і ін.). Обов'язковість виділення неефективних витрат диктується тим, щоб не допустити проникнення втрат в планування і нормування.
Розподіл витрат на витрати в межах норм (кошториси) і відходу від норм застосовується в поточному обліку в процесі виробництва. Воно служить для визначення ефективності роботи підрозділів шляхом оцінки відповідності фактичних витрат нормативним (плановим) або фактичної собівартості її нормативному (плановому) рівню.
Для забезпечення дієвості системи контролю за витратами їх групують на контрольовані і неконтрольовані.
До контрольованих відносять витрати, які піддаються контролю з боку суб'єктів, тобто осіб, що працюють в організації. Особливо важливо виділення контрольованих витрат в організаціях з багатоцеховою організаційною структурою. По своєму складу вони відрізняються від регульованих, оскільки мають цільовий характер і можуть бути обмежений якимись окремими витратами. Наприклад, по організації необхідно проконтролювати витрату запасних частин для ремонту устаткування, що знаходиться у всіх підрозділах фірми.
Неконтрольовані витрати — це витрати, не залежні від діяльності суб'єктів управління. Наприклад, переоцінка основних фундацій, що призвела за собою збільшення сум амортизаційних відрахувань, зміна цін на паливно-енергетичні ресурси і інші подібні витрати.