Міністерство освіти і науки , молоді та спорту Україні
Запорізький національний технічній університет
Реферат на тему:
«Науковий етикет. Наукова дискусія та її правила»
Виконав : ст. гр. ІФ-119 Спиця О. С.
Перевірив : Воронюк І. О.
2011
Зміст
1. Анотація
2. Наукова дискусія.
3. Мовний етикет
4. Етикетні вирази науковців.
5. Формули мовного етикету.
6. Висновок.
7. Список використаних джерел.
Анотація
Наукова дискусія — це обговорення будь-якого спірного наукового питання
Найважливіше в науковій дискусії - точно визначити головну проблему й навколо неї зосередити увагу.
Мовний етикет є результатом значних мовно-стилістичних процесів , які відбулися в царині українського наукового стилю.
Мовний етикет має велике значення в комунікації науковців, їх поведінка і мова залежать від того, з ким вони спілкуються: учений і його колеги спілкуються у власне науковому підстилі, а вчений і його учні — у науково-навчальному підстилі тощо.
Наукова дискусія
Наукова дискусія — це обговорення будь-якого спірного наукового питання.
Наукові дискусії мають свою специфіку. Дуже важливо формулювати свої думки однозначними й точними словами; терміни й абстрактні слова, важливі для дискусії, слід витлумачити попередньо.
Висуваючи якусь тезу, обов'язково стежать за тим, щоб у ній не було двох питань, якщо для кожного з них потрібні свої докази.
Найважливіше в науковій дискусії - точно визначити головну проблему й навколо неї зосередити увагу.
Виступаючий має подати слухачам ту інформацію, яка потрібна для того, щоб правильно зрозуміти й оцінити запропонований спосіб вирішення проблеми. При цьому треба дібрати такі аргументи, які б свідчили на користь запропонованого рішення. Добре, якщо виступаючий уміє передбачити можливі контраргументи і вже у своєму виступі спробує спростувати їх. Саме тут доречними є експромти, імпровізації, безпосередність і невимушеність у манері виголошення.
Визначальну роль у лекції відіграє не вступ, не нова інформація, наявна в лекції, і навіть не животрепетна злободенність її теми, а характеристика й оцінка цього матеріалу лектором. Адже лектор — це передусім вихователь і вчитель, а не просто більш чи менш талановитий оповідач.
Текст лекції звичайно пишеться; але просто зачитати написаний текст — це означає «провалитись» (особливо якщо аудиторія різнорідна, а тема складна й специфічна).
Тому текст лекції потребує доопрацювання для виголошення (як і текст доповіді). Особливу увагу при такому доопрацюванні слід звернути на використання специфічних синтаксичних засобів, які заміняють графічні засоби типу абзаців, цифрової нумерації, шрифтів. Тут спеціально (словесно) позначаються:
§ Кінець одного абзаца, початок другого:
Далі перейдемо до розгляду...
Наступна проблема...
Переходимо до... .
§ Короткий зміст наступної частини теми:
є потреба сказати...
кілька слів треба сказати...
потребує розгляду... .
§ Місце нового повідомлення серед тих, що вже були висловлені:
ще одне...
наступне положення...
і останнє... .
§ Тексти, на які посилається лектор:
на сторінці 317 автор зазначає....
Особливу увагу під час читання лекції слід звертати на зміни тональності, сили голосу, на паузи тощо, оскільки є небезпека монотонністю читання зіпсувати враження від лекції.