47. Поняття «приватне життя», «сімейне життя», «житло», «кореспонденція» в інтерпретації Суду.

Зміст поняття «приватне життя» охоплює як фізичну, так і моральну сторони життя індивіда, тобто ту сферу, в якій людина може вільно здійснювати розвиток та удосконалення власної особистості, для розвитку міжлюдських стосунків. Так, повага до приватного життя охоплює, до певної міри, право індивіда вступати і розвивати відносини з іншими людьми та зовнішнім світом, право на самоідентифікацію, включаючи сферу сексуального життя.

Згідно з практикою Суду немає підстав виключати з-під сфери дії ст.8 Конвенції діяльність професійного чи ділового характеру. У рішенні у справі «Niemietz v. Germany» Суд обґрунтовував, що повага до приватного життя повинна також включати право встановлювати і розвивати стосунки з іншими людьми. Ця точка зору підтверджується тим фактом, що не завжди можна чітко розмежувати, яка саме діяльність людини складає частину її професійного і ділового життя. Тому особливо у разі, коли особа займається професійною діяльністю у гуманітарній сфері, її робота може стати невід'ємною частиною життя у такій мірі, що стає неможливо визначити у якій якості вона діє у певний момент.

Під захист ст. 8 Конвенції у частині приватного життя включається також моральна і фізична недоторканність особи, оскільки вплив на фізичну чи моральну недоторканність (зокрема, фізичне насильство, дисциплінарні і тілесні покарання) може мати негативні наслідки щодо приватного життя особи. Поняттям «приватне життя» у розумінні Суду охоплюються також ім'я, стать, сексуальна орієнтація і навіть стиль одягу особи. У цьому контексті розглядаються справи про транссексуалів, у яких найчастіше йдеться про відмову особам, котрі змінили стать, внести виправлення у відповідні юридичні документи. Захист інформації про особу (в тому числі і медичної інформації) також входить у поняття приватного життя, яке підлягає захисту згідно зі ст.8 Конвенції.

Поняття «сімейне життя». Гарантуючи право на повагу сімейного життя ст.8 Конвенції передбачає наявність сім'ї. Поняття сім'ї стосується не лише сім'ї, що створена відповідно до закону, але й до відносин, що існують між членами групи людей, і визначаються як цивільний чи фактичний шлюб. Це не означає, що з Конвенції можна вивести, що держава зобов'язана надати не зареєстрованим парам той самий статус, що й зареєстрованим. Це також не означає, що незареєстровані пари можуть вимагати особливих умов. Фіктивний шлюб за загальним правилом не захищається нормами ст.8 Конвенції. Для визначення наявності сімейного життя у конкретній ситуації суд досліджує такі обставини: чи живе пара разом і протягом якого часу, чи має пара спільних дітей, позашлюбних чи інших, докази їх взаємних обов'язків. Хоча за певних виключних обставин сімейні вузи можуть бути розірвані.

Поняття сім'ї також охоплює зв'язок між окремою особою та її дитиною, законною чи біологічною, навіть за відсутності спільного проживання з нею. Про наявність сімейного життя безумовно свідчить кровна спорідненість осіб за наявності особистих відносин. Проте відсутність біологічного зв'язку не є перешкодою для визнання тісних особистих відносин сімейним життям. Тоді як за наявності кровної спорідненості і відсутності особистих відносин наявність сімейного життя не визнається.

Основою юридичного тлумачення судом поняття сімейного життя щодо батьків і їхніх дітей є встановлення того значення, яке необхідно надавати існуючим відносинам між дітьми і батьками. Поняття сім'ї, від якого відштовхується ст.8 Конвенції, передбачає, що дитина, народжена від такого союзу, входить у ці відносити повноправним членом, оскільки з моменту її народження і лише завдяки самому факту її народження між нею і батьками існує зв'язок, що закладає основу сімейного життя, навіть якщо батьки у цей момент не живуть разом або якщо їхні сімейні відносини на момент народження дитини завершилися. Таким чином, факт спільного проживання батьків з дитиною не є обов'язковим для визнання наявності сімейного життя.

Основним елементом сімейного життя суд вважає здійснення батьківських прав. Стаття 8 Конвенції повинна поширюватися на відносини, які можуть розвинутися між позашлюбною дитиною та її батьком. У такому разі слід брати до уваги природу відносин між батьками позашлюбних дітей, а також інтерес та прив'язаність, які батько проявляє до дитини до і після її народження.

Таємниця кореспонденції, що підпадає під захист ст. 8 Конвенції, передбачає право на безцензурний та безперервний зв'язок особи з іншими суб'єктами насамперед для забезпечення приватного та сімейного життя. Поняття кореспонденції за ст.8 Конвенції стосується не лише поштової кореспонденції, але й телефонних розмов та телексних повідомлень. З огляду на логіку суду, можна припустити, що повідомлення електронної пошти також охоплюються ст.8 Конвенції. Таємниця кореспонденції відправника листа завершується у момент його отримання адресатом. Це ж має стосуватися і телефонних розмов.

Найбільше питань щодо дотримання вимог ст. 8 Конвенції виникає, коли йдеться про контроль за кореспонденцією осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі або ж пацієнтів психіатричних закладів з юристами, що представляють їх інтереси. Проте дії щодо перевірки такої кореспонденції не повинні переслідувати інші цілі, окрім законної цілі - забезпечити певний порядок у місцях позбавлення волі.

Поняття «житло» у розумінні ст.8 Конвенції - це насамперед місце постійного проживання особи. Воно охоплює не лише місце, де особа мешкає на постійній основі, не залежно від форми та підстави такого проживання, але й місце роботи, службові чи комерційні приміщення. Останнє суд apгyментував тим, що не завжди можна розмежувати житло та офіс, оскільки вести діяльність, яка відноситься до професійної чи ділової, можна вдома, і навпаки, у офісі чи у службових або комерційних приміщеннях можна здійснювати не лише професійну діяльність

Проте поняттям житла охоплюються не усі види суто житлових приміщень. Так літні будиночки чи гуртожитки не завжди охоплюються цим поняттям. При цьому поняттям житла охоплюється і те житлове приміщення, у якому особа збирається проживати. В одному з рішень суд вказав, що заявники, які володіють, але не проживають у своєму домі протягом тривалого часу, можуть вважати цей будинок своїм житлом, оскільки вони мали намір туди повернутися і у них зберігався достатній зв'язок зі своєю власністю.

Згодом Суд додав до змісту поняття житла ще одну ознаку: житло за ст.8 Конвенції є житлом захищеним від нападів з боку держави чи навмисного руйнування її представниками.