4. Протоколи до Конвенції: загальна характеристика.

До Конвенції прийнято 15 Протоколів, які доповнюють її зміст та є її невідємною частиною: 1. протокол підписаний у 1952р. діє в редакції протоколу №11 та додає до прав передб Конвенцією право на мирне володіння майном, право на освіту, право на вільні вибори. 4. протокол 1963р. діє в ред. Протоколу №11 додає до конвенційного захисту такі права як свобода пересування, заборона ув’язнення за борги, заборона вислання громадян, заборона колективного вислання іноземців. 6. протокол діє в ред. Протоколу №11 передб скасування смертної кари крім ситуації війни чи неминучої загрози війни. 7.1984р діє в ред. Прот №11. містить процедурні гарантії щодо вислання іноземців, право на оскарження вироків у КС та право на відшкодування у разі судової помилки. 12. 2000р. містить норми щодо загальної заборони дискримінації. 13. 2002 встановлює абсолютну заборону застосування смертної кари. 14 1.06.2010 спрямований на посилення ефективності роботи суду. Його норми запроваджують право судді, який засідає одноособово вирішувати питання про прийнятність індивідуальної заяви.

5. Загальна характеристика змін до Конвенції, внесених згідно з протоколами 11 і 14.

Є 14 протоколів до Конвенції. Перший протокол від 20.03 1952р. А останній від 13.05.2004р. Він ще й досі не набрав чинності. Протоколи поділені на процедурні та про права людини. Реформа протоколу №11 скоротила тривалість провадження у Суді.

Зростаюче завантаження справами призвело до затяжних дебатів щодо необхідності реформи інституційного механізму Конвенції, в результаті чого було прийнято Протокол №11 до Конвенції. Метою було спростити структуру, а саме, скоротити тривалість проваджень і одночасно підтвердити судовий характер системи, зробивши її повністю обов’язковою та позбавивши Комітет Міністрів права вирішального голосу.

Протокол №11, який набрав чинності 1 листопада 1998 року, замінив існуючий Суд та Комісію на єдиний, постійно діючий Суд. Протягом перехідного періоду (до 31 жовтня 1999 р.) Комісія продовжувала розглядати справи, визнані нею прийнятними раніше.

Протягом трьох років з моменту набрання чинності Протоколом №11 завантаження Суду безпрецедентно виросло. Кількість зареєстрованих заяв збільшилася у 5 979 у 1998 р. до 13 858 у 2001 р., приблизно на 130%. Стурбованість з приводу можливостей Суду розглядати постійно зростаючу кількість справ призвела до вимог стосовно додаткових ресурсів та спекуляцій щодо необхідності подальшої реформи.

Новели протоколу №14: Підвищені фільтраційні повноваження Суду (суддів, що засідають одноособово, наділяються правом визнати заяву неприйнятною); Запроваджується новий критерій прийнятності – завдання істотної шкоди заявникові; Запроваджуються заходи роботи з однотипними справами, зокрема, спрощення процедури розгляду справ, які підпадають під усталене процедурне право. Продовжено строк на який обираються судді – 9 років, а також скасовано право бути переобраним.

6. Права, які закріплені в основному тексті Конвенції: загальна характеристика.

Права, які захищаються Конвенцією:

• Право на життя (нікого не може бути позбавлено життя інакше ніж смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання) (ст. 2)

• Право на свободу та особисту недоторканість (нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом) (ст. 5)

• Право на справедливий суд ( Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення) (ст. 6)

• Право на повагу до приватного та сімейного життя (Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції) (ст. 8)

• Право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13)

• Право на свободу думки, совісті релігії (ст. 9)

• Право на свободу вираження поглядів (Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств) (ст.10)

• Право на свободу зібрань і об’єднань(Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів) (ст.11)

• Право на шлюб (ст. 12)

• Право на ефективний засіб правового захисту (Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження) (ст.13)

Конвенція забороняє:

• Катування (нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню)(ст.3);

• Рабство і примусову працю (нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані; ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю) (ст.4).

• Дискримінацію у здійсненні прав і свобод, які викладені у Конвенції (ст.14).

• Покарання без закону (нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення) (ст.7).

• Відступ від зобов’язань під час надзвичайної ситуації (ст.15)

• Зловживання правами (ст.17)