41. Право на публічний судовий розгляд справи в інтерпретації Суду.

Ч.1 ст. 6 «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Стосовно принципу справедливого судового розгляду Суд розглядає чи не найбільшу кількість справ. Щодо меж своєї компетенції Суд вказав, що це право не зводить до підміни функцій національних судових органів. Праву людини на справедливий судовий розгляд кореспондує певний обов’язок держави в особі судових органів – провести ефективне дослідження доводів, аргументів і доказів сторін, за винятком оцінки стосовно рішення, яке треба вивести. Вимога справедливості судового розгляду стосується процесу у цілому, а не тільки змагальних слухань. Стосовно принципу «справедливості» судового розгляду у справах щодо прав і обов’язків цивільного характеру, Суд сформував у своїй практиці лише дві вимоги – змагальності і рівності сторін – які вказують на справедливість процесу. Стосовно принципу «справедливості» судового розгляду у кримінальній справі Суд сформував фундаментальну доктрину, з якої випливають загальні принципи тлумачення справедливого судового розгляду та його гарантії. Органічні гарантії справедливого судового процесу передбачають певні обов’язки держави, які роблять можливим ведення справедливого судового розгляду (до них належать: публічність процесу, незалежності і безсторонність суду). Функціональні гарантії спрямовані на рівність сторін та змагальність процесу протягом усього його перебігу. Ці гарантії повинні регулювати судовий розгляд таким чином, щоб забезпечити його справедливість на усіх процесуальних стадіях. Стосовно функціональних гарантій практика Суду стосуються, в основному, доказів і дотримання права на захист.

Стосовно сфери доказів судова практика виробила такі принципи, які лише підтверджують принципи, що регулюють кримінальне судочинство у демократичних країнах. Тягар доказування повинен бути покладений на сторону обвинувачення, а будь-які сумніви повинні тлумачитись в користь обвинуваченого. Докази повинні надаватися обвинуваченому на відкритому засіданні задля того, аби забезпечити принцип змагальності.

За загальним правилом, поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для обвинуваченого бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об’єкта і цілі ст..6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.. 6 Конвенції, передбачає можливість обвинуваченого бути вислуханим, а також необхідність перевірити точність його твердження і спів ставити їх з показами потерпілого, інтереси якого підлягають захисту, а також з показами свідків.

Стосовно органічних гарантій справедливого судового розгляду, які стосуються як цивільного, так і крим. Процесу, Суд зазначає, що публічний судовий розгляд, є однією з суттєвих гарантій справедливого судового розгляду. Вона захищає підсудних від не публічного правосуддя без контролю з боку громадськості та є одним із засобів довіри до суду. Право на публічний судовий розгляд включає також і право на судове засідання у суді першої інстанції. Правило про публічність розгляду не є абсолютним, а може бути піддане обмеженням (в інтересах захисту суспільного порядку, інтересу сторін у справі щодо захисту їх права на приватність).

+ 42 питання.