1. Вільна (між окремими товаровиробниками і продавцями )

2. Внутрішньогалузева (між окремими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання прибутку)

3. Міжгалузева (міграція капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталів )

30. З виникненням монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну, або недосконалу. Особливістю недосконалої конкуренції є те, що вона все більше переміщується із сфери обігу у сферу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий рівень. Тобто більше ґрунтується на впровадженні нових досягнень науки і техніки у виробництво і спрямована на поліпшення якості продукції.

31. Внаслідок чого розрізняють ВИДИ КОНКУРЕНЦІЇ

А) цінова

Б) нецінова

32. ЦІНОВА КОНКУРЕНЦІЯ– боротьба між виробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості і асортименту.

30. МЕТОДИ НЕЦІНОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ –

1. Поліпшення якості продукції, використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.

2. Використання реклами, щоб спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару.

3. Умови, що пов'язані з продажем товару. фірма зобов'язується здійснювати ремонт виробу, надавати запасні частини, провадити безоплатні консультації щодо використання свого товару

30. Різновид недосконалої конкуренції – НЕЧЕСНА конкуренція. Методи здійснен­ня НЕЧЕСНОЇ конкуренції:

1. дезінформація з боку виробника споживачів — (неправильні відомості про споживчі властивості товару: клас, сорт, якість виготовлення).

2. використання товарного знаку, фірмового найменуван­ня або маркування товару без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані.

3. 3 поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів.

4. намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам в по­стачанні сировини, матеріалів, а також у наданні кредитів.

5. переманювання провідних спеціалістів конкурентів підкупом, встановленням більш високих окладів і різних пільг.

6. продаж товару за ціною, що нижча, ніж собівартість, з метою усунення конкурентів.

30. Сучасний ринок відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні

1. гарантований збут значної кількості товарів,

2. соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населен­ня,

3. регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової по­літики з боку держави,

4. високі організованість та виконавча дис­ципліна.

30. МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ можуть бути державними і недержавними.

А) До державних методів належать: а) економічні важелі — кредити, податки, ціни, які встановлює держава; б) адміністративні важелі — державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів.

Б) Недержавними методами є різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціни, квоти тощо.

30. МОДЕЛІ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1. Вільний ринок Незначне втручання держави і всебічна підтримка підприємництва. Роль федерального уряду менша, ніж у інших країнах. Податки та державні витрати по відношенню до ВВП в США менші, ніж у інших країнах. Державна власність у промисловості незначна Економіка США

2. Соціально орієнтований РИНОК Суттєве втручання держави в економіку. Вона відіграє головну роль у розподілі прибутків через програми державних видатків на соціальні потреби. Розвинена система соціального забезпечення (державне страхування здоров'я, грошова допомога родинам). Державні виплати отримують безробітні, пенсіонери та інші категорії населення Економіка Західної Європи

3. Державно- орієнтований ринок Тісна взаємодія держави і бізнесу, особливо у розміщенні капіталів. Індикативне планування базується на узгодженні уряду і фірм. Бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями розвитку економіки та визначають ключові галузі для вкладення капіталів. Державне соціальне забезпечення в Японії відсутнє. Цю функцію виконують фірми Економіка Японії, інших країн Східної Азії