Лекція № 1

Поняття про фразеологію як розділ мовознавства. Типи фразеологізмів

План

1. Поняття про фразеологію як розділ мовознавства.

2. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності; фразеологічні сполучення; фразеологізовані сполучення слів.

3. Співвідношення між лексичним значенням слова та значенням фразеологізму.

Поняття про фразеологію як розділ мовознавства

Слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні або у фразі, тобто в сполученні з іншими словами. У нашій мові розрізняються словосполучення лексичні, синтаксичні і фразеологічні. Лексичне словосполучення означає назву якогось одного поняття, воно виступає зрідка в термінології (антонів вогонь — «гангрена», Великий віз) та як власна географічна назва (Біла Церква, Вітрова Балка,

Червоний Лиман). Синтаксичне словосполучення — це вільне граматично організоване за допомогою сурядного або підрядного зв'язку поєднання слів (батько і мати, широке поле, посіяли кукурудзу, підемо в гай).

Однак слова об'єднуються не тільки в вільні, а часто й у стійкі, або фразеологічні, словосполучення, що сприймаються як одне ціле, як єдиний вислів, або мовний зворот, неподільний на окремі частини без втрати значення. Такі стійкі сполучення слів називаються фразеологічними одиницями, а їх сукупність становить фразеологію мови. До фразеології належать і усталені в мові звороти й вислови (мати на увазі, пасти задніх), і прислів'я, приказки та влучні вирази, або крилаті слова.

Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як і окремі слова, позначають поняття, звуться фразеологічними одиницями, або фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.

Фразеологія (відгр. phrasis — вислів і logos — поняття, вчення) — це: 1. Розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення. 2. Склад фразеологічних одиниць і висловів мови. До складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів'я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери та ін.

Ідіомами (від гр. idioma — особливість, самобутній зворот) називаються стійкі словосполучення, що виражають єдине поняття. Вони втратили свою внутрішню форму і іншою мовою, як правило, дослівно не перекладаються: вскочити в халепу; була не була; море по коліна; замилювати очі.

Порівняння — це вид простого тропа, в якому одне явище як поняття виявляється шляхом зіставлення з іншим явищем. Цього типу фразеологізми цінні тим, що в них безпосередніше відбиваються особливості життя і побуту носіїв мови: чистий, як сльоза; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; крутиться, як муха в окропі; білий, як стіна (як крейда, як глина, як молоко, як сніг).

Прислів’я — це виражений реченням народний вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює життєву закономірність: щире слово, добре діло душу й серце обігріло; обпікся на молоці, то й на воду студить; не копай під кимсь ями, бо сам у неї впадеш; вік живи, вік учись.

Приказка — це стійкий вислів, який відзначається лаконічною будовою й використанням образної виразності, але не формулює певної закономірності чи правила: у страху очі великі; і стіни вуха мають; ні сіло ні впало; м які слова і камінь крушать.

Крилаті вислови — часто повторювані влучні словесні формули, джерело яких може бути встановлене: голос волаючого в пустелі; лиш боротись — значить жить!; посипати голову попелом. До них належать вислови видатних політичних діячів та історичних осіб, цитати з творів письменників, з античної літератури тощо: Драконівські закони; І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь; Неопалима купина.

Афоризм виражає в стислій формі яку-небудь думку узагальнено. Це може бути прислів'я, приказка, крилатий вислів, народнопоетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовленні: / в наше віконце загляне сонце; хто шукає, той знайде; бо то не просто мова, звуки...; друзі пізнаються в біді; через терни до зірок; хутко казка мовиться, та нешвидко діло робиться.

Каламбур — фігура мовлення, яка полягає в гумористичному використанні багатозначності слова або звукової схожості різних слів: кому весілля, а курці смерть; на Миколи та ніколи; далеко куцому до зайця, на городі бузина, а в Києві дядько; де раки зимують; далеко ще чуприні до лисої голови.

Професійні вислови — це стійкі словосполучення або речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі мови професійних груп і набули образного звучання: грати першу скрипку; брати в шори; підрізати під корінь; закручувати гайки; увійти в роль; дати зелену вулицю; і кінці в воду; добре тому ковалеві; і пиши пропало.

Народнопоетичні включення — стійкі мовні моделі, які вживаються як зачини чи кінцівки в народній творчості у вигляді рефренів, евфемізмів: багато що казати, та мало слухати; як задумав, так і зробив; хай йому земля пером; у добрий час сказати, а в лихий помовчати; бодай тебе добро не минуло; вічна пам'ять. Це переважно народні побажання, заклинання, обіцянки, клятви, вітання. Перенесені у незвичну для них мовну ситуацію, вони надають ліричності, невимушеності, плавності викладу.

Вислови термінологічного характеру стають фразеологізмами, коли вони виходять за межі своєї терміносистеми й набувають переносного значення: питома вага; зійти з орбіти; вийти на фінішну пряму; поставити на лінійку готовності; тримати руку на пульсі; кінська сила; міжнародний клімат; поставити наголос.

Українська мова має дуже багату фразеологію, яка складалася протягом віків і виявляє велику стійкість. Фразеологічні вислови — продукт мовної творчості народу, вони містять стале і чітко окреслене значення, багато з них емоційно забарвлені і художньо оформлені, в них, особливо в прислів'ях і приказках, відбивається глибока мудрість народу, його вікова культура. Отже, фразеологія являє великий скарб нашої мови.

До діла вжиті, фразеологічні звороти завжди впливають на читача або слухача, краще доносять до них зміст висловлюваної думки, а тому вдале їх використання, зокрема в художній, газетній і ораторській мові, в доповідях і лекціях, має особливо велике позитивне значення.

У народній фразеології стисло виражається позитивне ставлення до праці, колективу, науки, правди, сміливості і засуджуються лінощі, неправда, хвастощі, боягузтво, сварливість тощо (Де господар добре робить, там і поле буйно родить. Як дбаєш, так і маєш. Громада—великий чоловік. Де добре громаді, там добре і бабі. Сила та розум — краса людини. За праве діло стій сміло. Де відвага, там і щастя. Хто лінивий, той і сонливий. Вдача собача: не брехне — то й не дихне. Гречана каша сама себе хвалить. Не бачила сова орла, а як уздріла, то аж зомліла. За онучу збили бучу й ін.