М. Яцимірська

Лесі Українки є справжньою гармонією знань і моральності. Він

розкриває внутрішню незалежність авторки листів, культуру її І

почуттів і глибоке знання мови рідного народу. Лесині листи І

стверджують неповторність і високість морального духу українців, |

невмирущість їх мовленнєвого етикету, який виплекав геній народу |

впродовж віків. А тому відродження нашої національної духовності 1

не можна уявити ні без осягнення мовного материка Лесиної поезії. | ні без відкриття її, на жаль, і досі не пізнаної драматургії, ні без вдумливого прочитання епістолярію... (С. Богдан).

Завдання 18. Уважно прочитайте притчу зі статті Світлани Єрмоленко "Нові комунікативні технології і мовна культура журналіста". Які літературні афоризми про журналістів і журналістику ви знаєте?

Щоб зберегти глибину історичної пам'яті народу, треба постійно оживлювати нашу класику, де маємо зразки літературної мови, гідної наслідування. Сучасний комунікат, що його створює журналіст, може бути прикрашений не тільки блискітками літературних афоризмів, народним гумором, а й уривками з української преси столітньої давності, як, скажімо, притчею з газети "Буковина" за 8 січня 1906 року (тексти з буковинської тогочасної преси зібрала дослідниця публіцистичного стилю Ростислава Бродська; подаємо їх у сучасній писемно-літературній практиці):

Коли предобрий Господь сотворив людей, прийиііо йому на думку, що воно добре б було, щоб кожний власним трудом заробляв на життя. Тим-то одної гарної днини наказав Він ангелам скликати усіх людей на одне місце, а коли їх почислив, казав принести собі величезний міх, в якому містишся всі ремесла й усі заняття. І почав їх між присутніми розпайовувати. І так став один столяром ... третій кравцем, четвертий моряком і т. д... А в своїй безмежній премудрості Господь поділив так, що все відбулося по найбільшій справедливості: хто мав довгий язик, дістав адвокатуру, хто був "палкий"— став жовніром, хто скоріш кроком ступав в життя — касиром, хто вказував нахил до дрімоти — міністром. Так перепаював Господь усе,

34

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

аоїс мішок став порожній, а не забув і тих, що мали багато гріхів до спокутування, цих поробив народними вчителями і помічниками урядників". А далі йдеться у притчі про професію журналіста, для якого не вистачило ремесел, і люди мали поділитися з ним: "Люди почали роптати, але відмовити годі було, тільки колений — як це звичайно діється, коли хто приневолений до жертви — вирішив в душі віддати в дарунок найгіршу частину своєї професії. Адвокат, наприклад, пожертвував свою брехню, артист — свою заздрість, жовнір — нахил до поєдинків, народний учитель поклав на .жертовнику частину своєї нузісди. Один поет тільки віддав дещо ліпшого: свої мрії і своє натхнення. Можна собі уявити, яка мішанина вийшла з такої збірки. Милосердний Господь не дуже-то нею втішився. "Що почати нам з отим Сорокатим Іваном⁰" — сказав. Але нове людське дитя засміялося глумливо і відповіло: "Не журіться, Пане, вже я з тим дам собі раду яко .журналіст ". Сказав і поплівся у світ... .

Завдання 19. З'ясуйте, чому стилістика і культура мови с близькими науками.