М. Яцимірська

Батьківщина — одна з найцінніших духовних вартостей людини, обороняючи яку, людина здіймається до вершин подиву гідного героїзму, а втративши яку. почуває себе ніби без грунту під ногами й або намагається всіма силами її знову віднайти, або духовно порожніє й морально занепадає... Любов до Батьківщини — одне з краших людських почувань.

Завдання 17. Уважно прочитайте уривок зі статті Світлани Богдан "Епістолярій Лесі Українки і мовленнєвий етикет українського народу". Запам'ятайте і використовуйте у щоденному спілкуванні українські моделі звертання, прощання, вибачення, вдячності, прохання тощо.

...У звертаннях Лесі Українки домінують опорні лексеми, які вказують на родинні зв'язки й стосунки з різними людьми: мамочко, дядьку, дядино, тіточко, родино, товаришу, товаришко, пане, пані, друже (ці лексеми доповнюються епітетами.іюбий, люба; милий, мила; коханий, кохана; дорогий, дорога, які в окремих випадках функціонують і як самостійні звертання). У прощаннях — слова бувай, бувайте, прощай, прощавайте, будите (здорові),| добраніч, поклін (поклон}, уклін, відкланяюся, кланяюся, кланяйся,)^ кланяйтеся. У вибаченнях — вибачте, вибачай, прости, простіть, не гнівайся, не гнівайтесь, даруйте, не сердыпеся, нехай вибачить, прошу пробачити. Вдячність найчастіше виражається словами спасибі, дякую, прийміть подяку, приношу подяку, дяка за.. І особливо різноманітний синонімічний ряд формул прохання.і Назвемо хоч би кілька опорних лексем і їх варіантів: будь ласкава,' будьте ласкаві, будь ласка, з ласки Вашої, майте велику ласку, ко їй Ваша ласка, просьба, просимо, прошу, попрошу, хотіла просить), прошу Вашої ласки, коли хтось ласкав, вчини мені ласку та. ін. ...Сама мати прищепила Лесі з дитинства любов до рідного слова, зробита' все для того, щоб мова народу, серед якого вона зростала. була| для неї найближчою.

З-поміж найважливіших чинників, які формують мовленнєви: етикет у листах Лесі Українки і. закономірно, визначають йоп

ЗО

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

специфіку, назвемо два: фактор адресата та особисті уподобання авторки листів.

Як ніхто інший. Леся добре знала ціну листам "з рідного краю, та ще й від приятелів". Хоч не раз шкодувала, що доки дійдуть листи на чужину, "то мають вже не сучасний, а хіба історичний інтерес". З гіркотою Леся писала й про те. що листи не можуть замінити не тільки розмову, а й "навіть мовчання удвох, сам на сам", бо "якби могло писане слово справді вимовити все. що так глибоко почувається, а то воно все виходить наче холодне чи офіційне...".

У листах — Лесині радощі й печалі, тривоги й сподівання, "дні пращ і ночі мрій". У листах — її невичерпна любов і одержимість, фантастична стійкість і беззахисність... Увесь непростий світ її взаємин з різними людьми.

...В одному з листів до Михайла Пазлика, звертаючись до нього з проханнях!, Леся зауважувала, що в разі відмови їй доведеться просити когось іншого, "тільки, звісно, в іншій формі, ніж до Вас. Я тому найперше вдалась до Вас. що се молена без "форм "і формальностей, а просто іпо-приятельськи..." Так, у листах до М. Павлика формула звертання зазнала істотних змін (якщо в перших листах — "Вельмиповажанип добродію'": "Високоповалсаний добродію¹"; " Високоповалснип пане¹", то пізніше майже завжди "Шановний друлее!"). І навпаки, до частини адресатів, зокрема до матері, батька, бабусі, дядька М. Драгоманова тощо, початкова формула і кінцева прощальна мала лише кілька варіантів (у листах до М. Драгоманова — "Любий дядьку'"; "Любий мій дядьку¹"; "Кохані мої дядьку п дядино¹": "Дорогий дядьку'").

Крім фактора адресата, вибір тієї чи іншої формули

мовленнєвого етикету залежав від особистих уподобань Лесі

Українки, тобто можна говорити про її улюблені вислови, оскільки

В різних комунікативних ситуаціях і ло різних адресатів вона

вживала не раз однакові (чи синонімічні) етикетні формули. У

листах до друзів, до людей "одітого племені" вона надавала перевагу

Звертанню "товаришу" (пор.: "Шановний і дорогий мій товаришу.'":

'товаришу милий"; "Дорогий товаришу'" — до А. Кримського:

Товаришко люба'"; "<)орпга моя. люба товаришко — до

М. ЯЦИМІРСЬКА

О. Кобилянської; "Моя Лілія, моя люба, дорога сестро і товаришко", "Паю; і все товариство теле міцно цілую ", "Товаришкам привіт " — до сестри Ольги: "Бажаю тобі сили, енергії і охоти до роботи, так як і сьому товариству. Твоя сестра і товаришка Леся" — до брата Михайла; "Дорогий товаришу!" — до Гната Хоткевича тошо.

Пояснення такого вибору є в листі до Н. Кибальчич: ""Вельмишановна пані товаришко'... Може, не поремствуєте, що називаю Вас товаришкою, бо се ж загальнолюдський звичай зватися так мезісилюдьми однакової "зброї", а ми ж обидві '"воюємо пером". Як відомо, звертання "товариш" здавна вживалося українським народом тоді, коли йшлося про близьких людей, об'єднаних спільними справами. Воно завжди передбачало рівність співрозмовників.

Із прощальних формул Леся Українка найчастіше | використовувала Бувай здорова. Будьте здорові, (тоді як найхарактерніше для епістолярію наших сучасників "До побачення!" — дуже рідко).

Особливої ваги надавала вона початковій формулі — звертанню, своєрідному вступному акордові подальшої розмови, який задає певну тональність, відповідний стиль і ритм усього листа. Тому й виважувала Леся щоразу кожне слово, добираючи в мовній скарбниці найбільш доречне в конкретній ситуації листування. Свідчень виваженості кожного варіанту етикетного звертання є немало в її| листах.

Звертання на ім'я та по батькові, не типове для українців (Леся ""не дуже любила" його і називала "чуженародним звичаєм величання") — трапляється рідко в її листах, переважно до російськомовних адресатів...

Привертає увагу й те, що до більшості адресатів Леся Українка зверталась із пошанним Ви (традиційна форма для нашого народу) однак у листах до рідних (зокрема до матері, батька) вона' використовувала займенник ти, що пояснюється, мабуть родинними традиціями й тим, що дана форма була здебільшог вживаною в сім'ях інтелігенції.

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

Епістолярій Лесі Українки відзначається ще й тим, що містить значну кількість конструкцій, пов'язаних з християнськими святами, віруваннями і язичеською обрядністю українців, які належать до однієї із специфічних рис мовленнєвого етикету нашого народу. Найчастіше Леся послуговується такими з них: "Святий вечір, добрий вечір'."; "Христос воскрес!"; "Слава Icy су Христу!"; "Дав би Бог"; "З Богом'"; "Богаради"; "Борони мене Боже!"; "Дай боже бачитись!"; "Хай Бог мінус!"; "Бога для"; "Щасти Вам боже на кождій дорозі!"; "На Бога"; "На Бога святого"; "Прости Более"; "Более, прости мене і помилуй!"; "Богу дякувати"; "Борони более"; "Дай боже!" і "Дай-то, более!"; "Не дай более"; "Слава богу"; "Але ц\'р їм проти ночі згадувать!"...

Отже, Леся по краплині вбирала все найсокровенніше з мовленнєвого етикету рідного народу. Водночас вона прокладала стежки й до інших земель і народів. Вивчення іноземних мов. безпосереднє знайомство з традиціями різних народів спричинило появу в листах численних етикетних висловів німецькою, французькою, італійською, болгарською, польською мовами тощо.

Етикетні вислови іноземними мовами вона використовувала переважно в листах до родини Драгоманових, до матері, до сестри Ольги, до О. Кобилянської та І. Франка (здебільшого це звертання, прощальні й привітальні формули). Недарма однією з визначаль­них рис її листів є неповторна індивідуальна манера, яка виявляється в творенні нових формул мовленнєвого етикету на основі типових моделей української мови, інших слов'янських та неслов'янських мов. Залишивши нам чимало власних оригінальних етикетних висловів .(це стосується в першу чергу звертань і прощальних формул), Леся тим самим збагатила скарбницю мовленнєвого етикету нашого народу, розширила його лексичні й функціональні

МОЖЛИВОСТІ.

n її листи — то дивовижно глибинна й чиста криниця людського

Духу, високого й сильного, нескореного й жертовного. В них

віддзеркалюється вся багатогранна палітра її взаємин з людьми.

"Особисте сприйняття Лесею найрізноманітніших подій складного и

?.«|Ввречливого світу, в якому вона жила. Мовленнєвий етикет листів