Обіцянка — обітниця

В одній із телепередач на Київському регіональному каналі довелося почути: "Будівельники виконали свою обітницю і новий будинок здали вчасно". Різонуло вухо недоречно вжите в цьому реченні слово обітниця. Очевидно, автори інформаційного повідомлення не відчули різниці між значеннями українських слів обітниця та обіцянка. А вона настільки суттєва, що визначає межі їх стилістичного вживання.

Навіть на перший погляд неважко визначити, що обидва іменники пов'язані з дієсловом обіцяти. СУМ фіксує такі його значення: "1. Зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином. // Запевняти кого-небудь, що він одержить, матиме щось. 2. Подавати надії на що-небудь; провіщати що-небудь". Відповідно обіцянка — це "добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь''. Із таким * значенням слово є стилістично нейтральним і побутує як в усній, так і в писемній мові.

Коли ж ідеться про урочисту обіцянку, зобов'язання, клятву, вживаємо експресивно наснаженіше слово обітниця.

Обітниця має вужче лексичне значення і яскраве стилістичне забарвлення урочистості, піднесеності. У силу цього воно може вживатися лише у відповідних контекстах і має значно обмеженіше коло лексичної сполучуваності. Нормативними є, скажімо, вислови обітниця мовчання, обітниця безшлюбності, обітниця прощі, тоді як слово обіцянка у них було б недоречне.

Ще виразнішу стилістичну маркованість слова обітниця послідовно простежуємо у текстах релігійного та дидактичного спрямування: "Тоді й укорінився намір висвятитися у ченці: дати.; обітницю безшлюб'я" (з газ.); "Звільнення від низьких проявів?

104

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

досягається покаянням, сповіддю й підтриманням високих установок, які забезпечуються прийняттям обітниць" (з журн.).

Цей яскравий стилістичний колорит використовують і майстри українського художнього слова.

Отже, вагаючись, яке ж із двох слів — обіцянка чи обітниця — краше вибрати, зважмо, який стилістичний відтінок буде доречним — нейтральний чи урочисто забарвлений.

ОБРАХОВУВАТИ — ОБЧИСЛЮВАТИ — ЛІЧИТИ — ПІДРАХОВУВАТИ

Основне значення цих синонімів зводиться до визначення кількості, обсягу, вартості й т. ін. чого-небудь. Воно усталилося і в мовній практиці слововживання: "... гарячі уми й живі уяви різних приятелів і приятельок з математичною докладністю обрахували маєток обох братів" (І. Франко); "Марта йшла засніженими вулицями, щурячись від морозу в демісезоні з пристібнутим хутровим коміром, і швидко лічила в голові: половина лютого, березень, половина квітня — разом два місяці, а там весна, весна" (В. Підмогильний); "Огляньмось назад. Оцінімо пройдений шлях. Відзначимо перемоги, але ще пильніше підрахуємо поразки і збитки" (О. Бердник).

Слово обчислювати більш характерне для наукового і публі­цистичного стилів: "Щоб швидко обчислювати потрібні дані, використовують електронні обчислювальні машини" (з журн.). Не фіксує його Словник Б. Грінченка, проте поодинокі фіксації з кінця XIX ст. все ж є: "Професор орієнтувався у списку своїх учеників [учнів] та обчислював, кого кілько разів питав" (О. Маковей).

Отже, коли йдеться про встановлення кількості чого-небудь, ТО всі ці слова є рівнозначними: обраховувати збитки, обчислювати збитки, облічувати збитки, підраховувати збитки, обраховувати Кількість населення, обчислювати кііькість населення, облічувати .„Кількість населення, підраховувати кількість населення. 'обраховувати прибуток, облічувати прибуток, підраховувати

№5

■іі!

■ .І

І і ' \ ^; І

!^!!

и

_III

IS!