Завіт — заповіт

В українській мові живуть церковнослов'янські слова, які • служать засобом творення піднесеного колориту або стилізації : оповіді. Сюди належить і слово завіт, яке вживається з метою 5 увиразнення сакрального змісту Біблії. І тому її розділи в 2] українській мові мають назви: Старий завіт і Новий завіт, наприклад: "До Біблії входять кількадесят книг, кожна з яких має свою власну назву. Усі вони згруповані у два великі розділи: Старий завіт і Новий завіт" (з журн.). Слово завіт функціонує переважно в конфесійному стилі: "Текст Біблії християни називають Святим Письмом, одкровенням Бога, його завітом, словом Божим, ■ пророцтвами тощо" (з газ.). Цим словом послуговуються перші q перекладачі Євангелія на українську мову: П. Куліш, І. Пулюй, І. Нечуй-Левицький, П. Житецький, О. Бачинський (1871,1903,1909 роки).

Українське слово заповіт, утворене внаслідок контамінації форм" зовіть і заповідь — заповіт, впродовж історичного розвитку^ української мови набуло значення офіційного документа, як містить розпорядження певної особи шодо її майна на випадок смерті;: пор.: "...Сей твір мій бронзи й мармуру не діжде. Не пережить йому* свого творця. Нехай стоїть до часу. Ну. а я? Готовий заповіт — чогс

92

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

ще ждати. Пора у вічну путь..." (Леся Українка); "Ти справді, мій друже, якийсь нерозважний, Непередбачливий ти, що підеш на бенкет товариський Без заповіту в кишені. То ж скільки тобі по дорозі світиться вікон безсонних, то все твоя смерть виглядає" (М. Зеров).

Значення ж "настанова, порада, побажання, висловлені наступним поколінням або послідовникам", єдине для слова завіт, довгий час було переносним для заповіту, наприклад: "Він [кошовий Іван Сірко] по-справжньому не Сірко, а Сірентій Праворучник звався. Як умирав Сірентій, то дав такий заповіт, щоб у нього одрізали праву руку та аж сім год возили її за собою. Так ото він через те не Сірко, а Сірентій Праворучник" ("Легенди та перекази").

Останнє десятиліття засвідчує витіснення назвою заповіт слова завіт у різних стилях мови: "В законах свого заповіту Ти людям поставив велику умову — Злом на зло не платити, а прощати гріховні борги" (І. Драч); "20 січня — Собор Іоанна Хрестителя, великого пророка, який завершив історію церкви Старозаповітної і відкрив епоху Нового заповіту'' (з газ.). Можливо, в конфесійному стилі не варто робити таку заміну: адже цим ми насамперед збіднюємо мову, стираємо її стильове багатство. Старий завіт, Новий завіт — назви традиційні, глибоко вкорінені у нашу історію. Не поспішаймо забувати давні слова, збережімо їх хоч у назвах, яким уже не одна тисяча років. Адже вони увиразнюють сакральний зміст поняття у слові.

'"ЗАПОРОЖЕЦЬ" — МЕРСЕДЕС

Щодня ми бачимо на вулицях рідного міста безліч авто, про них яскріють реклами у транспорті, на вулиці, у пресі... Чимало машин нам знайомі, але не всі їх кваліфікації відомі. Тим більше. вже не раз виникали питання: як правильно оформити назву ~\ машини на письмі? коли ці назви пишуться з маленької, а коли з ; великої літери? чи треба їх брати у лапки⁰

Для відповіді на ці запитання звернімося до чинного Українського правопису (К.. 1993) та до Словника-довідника з авопису та слововживання С. Головащука.

93

Ш!

М. ЯЦИМІРСЬКА

По-перше, з великої літери в лапках пишуться назви автомобілів та інших машин, пов'язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють. Наприклад: автомобіль ''Таврія", "Волга", "Шкода", "Тойота", "Сузукі", "Шевроле"тощо. Наприклад: "Вантажівка марки '"Мерседес " привезла з Німеччини французьку косметику" (з газ.); "Слова водія " Тойота Ленд-крузера" про рух зі швидкістю не більше 60 кілометрів на годину відповідають дійсності" (з газ.).

Але у лапки не беруться назви машин, позначені номером (він зазначається через дефіс) або складені з абревіатури та номера типу ВАЗ 21-09, ГАЗ-53, МАЗ-500. Хоча, коли поєднуються умовні індивідуальні найменування та їх серійні кваліфікації, то пишуть "Москвич-1500", " Пежо-406" іг. ін., пор.: "Кожна третя машина — "Жигулі-люкс" — ВАЗ-2103"(з газ.).

По-друге, з малої літери у лапках (або без них) пишуть образні назви автомобілів на зразок "емка"(і емка), "катюша"(і катюша), "деурозісець" (тобто "запорожець", випущений на спільному підприємстві "АвтоЗАЗ-ДЕУ"), а також широковживані назви-, відомих машин зарубіжних країн, як-от: "віліс" (і віліс), ъ "студебекер "(і студебекер), "жигулі" (і жигулі), "хонда "(і хонда) >. і т. ін. Це правило поширюється й на форми множини * індивідуальних найменувань авто. Наприклад: "Напаркувались тут ~ автомобілі також усіх марок випусків усіх років — "сімки", ' "ситроены", "пежо", "форди", "доджі", "мерседеса", "рено", "пон-щ тіаки"(Є. Гуцало); "Багато було й професійних — крупи, мерседесы, | фіати" (І. Гребенюк). Помічено, що залежно від сфери вживання цих назв (мова публіцистики чи художнього тексту) вони; оформлюються по-різному.

Так, в офіційному повідомленні в газеті найменування машин пишуть з великої літери в лапках: характерні сполуки "автомобіль (машина, легковик) + власна назва", напр.: "Півторамільйонний легковий автомобіль "Жигулі" зійшов цими днями з конвеєра Волзького автозаводу" (з газ.); "Легковийавтомобіль "Волинянка", що його випускає Луцький автомобільний завод, легко долає грунтові дороги, сніговий покрив, пісок" (з журн.). Порівняймо

також розповідь про історію називання машини: "Автолюбителям добре відома марка західнонімецького легковика "Мерседес"... Названо його на честь Мерседес. 9-річної доньки австрійського

підприємця" (з газ.).

У замітках, статтях неофіційного змісту ці назви пишуть з маленької букви у лапках чи без них. як-от: "Маршрути пробігу долають 15 "жигулів" і "москвичів" (з газ.); "Інспектори ДАІ виходять із жовтих "оісигулят" (з газ.); "Приїжджають на "москвичах ", "уазиках ", "лсигулях ". зрака навіть на "волгах " (з газ.); "Селянин думає не про те, як би швидше оселився на його подвір'ї "жигуль", а про дощик на посіяне" (з газ.).

У художньому тексті оповідного жанру, як правило, ці найменування оформляються з великої літери у лапках типу: "На привокзальному майдані увагу Жанни привернула нова-новісінька "Волга"вишневого кольору" (О. Гончар);"Через"Москвича"Павло й не одружувався так довго, хоч мав уже за тридцять" (Грипр Тютюнник); "— Від сьогодні ракети по профілактиці прирівняні до "Жигулька", — пояснив космонавт" (А. Крижанівський) і т. ін.

Отож, автори тих чи інших текстів не порушують правописних норм, а скоординовують їх залежно від стилю створюваного тексту.

Завдання 42. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.

ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ — ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

д Книжне слово спеціальність позначає "основну кваліфікацію;

Щ,..„фах, професію, за якою працює або яку набуває та чи інша особа", це :§£ соціальні функції, виконувані людиною відповідно до професії. Ц^-'трудових навичок, якими вона оволоділа під час навчання. За цим ||||рсловом закріпилося й значення "галузь знань: дисципліна". Відповідно |в^!~Мові витворилися різні сполуки такого зразка: престижна Шпеціальність, популярна спеціальність або спеціальність 10.02.01 — Щнраїнська мова, оволодіти спеціальністю будівельника тощо.

і:

94

М. ЯЦИМІРСЬКА

Коли хочемо у своему висловлюванні вказати на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія, то вживаємо словосполучення за моделлю "прийменник за + спеціальність в орудному відмінку, наприклад: працювати за спеціальністю, шукати роботу за спеціальністю. Пор. у реченні: "А Килина від Насті довідалась, що та наступного року вже закінчує свій політехнічний, що роботи за її спеціальністю вистачить " (Є. Гуцало).

У тому ж разі, коли треба підкреслити галузь знань, дисципліну, до якої хто-, що-небудь має якийсь стосунок, то послуговуються конструкцією "прийменник з (зі) + спеціальність у родовому відмінку", як-от: іспит зі спеціальності "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", місячні курси зі спеціальності "бухоблік". Або: "Така література потрібна майбутнім фахівцям із спеціальностей "комп'ютеризовані інтегровані системи і робототехніка", "технологія виробництва" (з журн.).