М. ЯЦИМІРСЬКА

Аеродром — летовище

Донедавна, коли йшлося про ділянку з комплексом споруд обладнання, призначену для зльоту, посадки, розміщення оослуговування літаків та інших літальних апаратів, М

76

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

Для з'ясування цієї проблеми не зайвим буде врахувати, яки} саме зміст вкладають у ці поняття фахівці. "Словник терміні; ринкової економіки'" (К., 1996) зазначає, що позика — це ""передачу грошей або матеріальних цінностей угодою юридичній або фізичнії особі на умовах повернення з виплатою винагороди за позику чи без неї", тоді як позичка — "договір, в силу якого одна сторону (позикодавець) передає позичальнику у власність гроші або речі, { позичальник зобов'язується повернути таку ж суму чи кількість речей такого самого роду і якості".

Таке фахове пояснення розставляє остаточні значеннєві

акценти. І тепер розуміємо, що на позначення форми залучення

коштів до державного бюджету слід вживати терміносполучення

державна позика. А слово позичка у його складі було б недоречне;

Пік само, як і в словосполученні консолідована позика. Натомість

позичка має своє широке коло сполучуваності, як-от: безповоротна,-

грошова, довгострокова (довготермінова;, короткострокова^

насіннєва, пільгова, поворотна. Також часто вживаними є висловці

позичка під будування: позичка під заставу та ін. |

Характерно, що прикметникові похідні теж позиковий тії

позичковий теж не є взаємозамінними, тому й утворюють специфічну

терміносполучення: позикова операція, позиковий лист, позиковії

зобов'язання. Але: позичковий капітал. |

Отже, сьогодні у активному мовному фонді маємо обидва!

слова — і позика, і позичка. Слід лише зважувати, у яких випадк

правильно їх уживати.

Завдання 39. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культур слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення поясненими словами та словосполученнями.

беззастережно послуговувалися і в усній, і в писемній мові словом аеродром. Ця назва іншомовного походження: від гр. аег— повітря та dromos — місце для бігу (Словник іншомовних слів. — К., 2000). З плином часу це слово, як і подібні — аерофлот, аеростат, аеродинаміка, аероплан, аеронавігація, аеронавт, — увійшло в іексичну систему української мови, функціонуючи в усіх її стилях: •'На аеродромі гостей зустрічали представники уряду" (з газ.); "Ми постановили, що тобі треба поїхати, по обіді будеш у найближчому від табору аеродромі' (В. Винниченко); "Унизу прощально мигнули вогні аеродрому" (з журн.).

З кінця 80-х років XX століття багато хто з письменників та журналістів узялися послідовно використовувати назву летовище. І хоч Словник української мови в 11-ти томах лексему летовище не фіксує, вона стала доволі популярною, навіть модною, її часто вживають представники української інтелектуальної еліти — політологи, літератори, критики та ін.

Із прихильниками посиленого впровадження в активний мовний обіг слова летовище можна погодитися в тому, що ця назва (порівняно з аеродромом) семантично прозора. На підтвердження "мовної життєздатності" слова летовище наводять низку утворених за цією ж словотвірною моделлю давніх українських назв місця за виконуваними на ньому діями: торжище, гульбище, стрільбище. пасовище. У мовних порадах Святослава Караванського. точніше в Його лексикографічних працях, лексема летовище зафіксована або Ш синонім до аеродром (Практичний словник синонімів української і^рви. — К., 1993), або як український відповідник до російських ,:ЩВ. аэродром, аэропорт (Російсько-український словник складної

«^Йсксики. — К., 1998). При цьому, як свідчить ремарка г., автор

іфважає її "словом галицького варіянту".

іШЩч п інших сучасних словникових виданнях нормативність цієї ||*.$|іиниш відбита стриманіше: її або поки що не вволять до реестру,

|Щ|0Ж уводять досить обережно, обмежуючи сферу територіального

§|||§|?Тшпстичного вживання. Скажімо. Великий тлумачний словник йсної української мови (Київ і Ірпінь, 2001) маркує летовише як ||ему західноукраїнську.

М. ЯЦИМІРСЬКА _.

Не зупиняючись докладно на історії входження цього слова до лексичного складу української літературної мови, зазначмо, шо за сучасною нормою іменники аеродром та. летовище хоч і збігаються за значенням, однак помітно відрізняються стилістичним забарвленням Назва аеродром—це термін, стилістично нейтральне слово. Натомість лето вище зберігає виразну експресивність, тому уживати його в терміносполученнях не варто. Художній колорит лексичний '"шарм" слова летавшие, гідно поціновують і письменники, використовуючи його, зокрема, в поетичних рядках: "Я на плиті летовища писав Гумовим каблуком, немов для жарту: "Тут спочиває вкрадена любові (Д. Павличко). Отже, можемо з певністю сказати, шо сьогодні обидва слова — і аеродром, і летовище — у лексичній системі української мови співіснують, проте функціонально і стилістично вони займають різні місця, тобто не можуть бути абсолютно взаємозамінними.

БАЖАТИ — ЗИЧИТИ

Проблема вибору одного із названих дієслів постає щоразу, коли'

хочемо з якоїсь нагоди привітати рідних чи друзів, колег, засвідчите*

їм свою прихильність. І замислюємось: як правильніше, краще сказати

чи написати по-українському — бажаю щастя чи зичу щастяї

Допитлива людина, звичайно ж, може звернутися до словників/

довідників з літературного слововживання, також —до мови творів?

художньої літератури чи преси. І що ж — зайвий раз пересвідчимося,!

що обидва слова одним із значень мають "висловлювати побажанн

про здійснення чого-небудь", з яким у художньому, публіцистичном)

розмовному стилях функціонують рівноцінно: "'Всі безмежно люби.'

красуню та бажали їй щастя і долі" (з казки): "За традицією колядникщ

наприкінці бажають господареві та його родині статків та здоров'я^

(з наук.-попул. літ.): 'Тоді мало думали про себе, зичили добра

товаришам і робили його" (Ю. Мушкетик): "Чого сам собі не зичиш

другому не жадай" (прислів'я). Так само стилістично рівноправним)

є ці дієслова у офіційно-діловій мові: "Шановні колеги!.. Бажаємо Ва>

та Вашим рідним добробуту, життєвої сили, наснаги до праці..."і

"Зичимо миру і стабільності у Новому році".

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

Тоді чому ж побажання зичимо родинної злагоди чи зичимо довгих років життя у деяких мовців викликає застереження⁹ Мабуть, причиною є звукова подібність дієслів-омонімів зичити — "бажати" та зичити — "давати у тимчасове користування, у борг". Та й справді, із другим значенням побажання зичимо здоров 'я, зичішо гараздів мали б зовсім інше стилістичне і морально-етичне звучання.

Взагалі дієслово зичити (чого-небудь) — "висловлювати побажання чого-небудь" — віддавна відоме як синонім до бажати. Авторитетним підтвердженням цьому є, зокрема, Словник української мови Б. Грінченка, де зазначено: "Зичити — бажати. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть (Номис); Старий Гуня доброго тобі здоров'я зичить (Crop.)"- У Словнику Б. Грінченка наведено цілий ряд спільнокоренезих із зичити слів — різних частин мови:

"Зичливець. -вця. м. Доброжелатель.

Зичливий, -а, -є. Доброжелательный. Доле ж моя нещаслива, чом ти мені не зичлива...

Зичливість, -вости. ж. Доброжелательность.

Зичливо, нар. Доброжелательно."

Ці колоритні, із виразним позитивним лексичним та емоційним значенням слова стали окрасою мовостилів багатьох українських письменників: "Моя душа переповнюється вдячністю до зичливої долі" (В. Дрозд); "Невдовзі від апарата, що зичливо загудів пропелером, зроблено кілька помахів" (В. Підмогильний); "Його [Р. Ролана] твори полюбились нам, увійшли в наш дім як добрі й незмінно зичливі друзі" (Н. Рибак).

Приємно, що з плином часу не розгубили українці ні доброзичливості, ні слів, пов'язаних із цією характерною національною вдачею. Отже, обидва вислови — і бажаю успіхів, і зичу успіхів — можемо вживати без застережень.

БАРЕЛЬ—БАРИЛЬ

Слова іншомовного походження барель та пароль дуже схожі За фонетичною формою і частково — за лексичним значенням, але усе-таки не взаємозамінні. Отож, щоб правильно розуміти та

М. ЯЦИМІРСЬКА

доречно вживати їх, запам'ятаймо таке. Барель (англ. Barrel, букв, "бочка") — застосовувана у деяких країнах (напр., у США та Великобританії) одиниця об'єму і місткості сипких речовин та рідин. Такими одиницями вимірюють, скажімо, кількість проданої на внутрішньому чи світовому ринках нафти.

Слово барінь, за свідченням сучасних словників іншомовних слів, прийшло у нашу мову з іспанської і має два значення: "1. Одиниця об'єму рідин у деяких країнах Латинської Америки; 2. Одиниця маси в Іспанії; 1Б дорівнює 23 кг" (Словник іншомовних слів. — К., 2000).

Як бачимо, значення цих слів як назв одиниць об'єму збігаються лише частково, тому плутати їх не варто, щоб не спотворити зміст почутого чи висловлюваного.

БРАТИ ДО УВАГИ — ВЗЯТИ ДО ВІДОМА

Ці два вислови є взаємозамінні, близькі за змістом. Брати (узяти) до уваги означає "зважати/зважити на що-небудь, врахувати щось". При цьому від людини вимагається зосередженість думки, ^; зору, слуху щодо якого-небудь об'єкта, спрямованість думки на кого-^s , що-небудь. У діловому спілкуванні слово увага вживається у * сполуках типу "Цс заслуговує на увагу", "Цьому питанню варто ^: приділити особливу увагу". Звертаючись до аудиторії, кажуть: "Прошу уваги", "Прошу Вашої, уваги, шановні колеги". ':■■

У сучасній літературній мові поширеним став вислів із ^! прийменником до уваги, напр.: " — Так, я певен, їх [міркування] ; обов'язково візьмуть до уваги при складанні нових настановлень" •" (О. Гончар). ;'

Вислів взяти до відома означає "усвідомлювати ту чи іншу*»: зорову чи слухову інформацію", а отже, вказує на вищий ступінь реакції людини на навколишні об'єкти дійсності. Його синонімом є згаданий вислів орати до уваги.

КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА ВІДГУК — ВІДЗИВ

Ще в сьомому випуску щопіврічника "Культура слова" (1973), що тоді називався "Рідне слово", Д. Гринчишин писав про особливості керування цих іменників: вони можуть поєднуватися із прийменниками на та про: відзив І. Франка про Марііа Вовчка, відгук про автореферат тощо. Словосполучення з прийменником _на (відгук на автореферат) кваліфікується як розмовна форма, що з'явилася під впливом вислову рецензія на дисертацію.

Варто наголосити не граматичну подібність слів, а те, що слово відгук відсуває свій відповідник на друге місце. У Словнику синонімів української мови (К., 1999) читаємо: "відгук (критична стаття, зумовлена появою якоїсь книжки, виступом громадського діяча тощо), відзив, рецензія". У такому випадку варто вживати прийменник про: відгук про дисертацію, відгук про книжку та ін.

У слові відгук це значення не основне, але посідає окреме місце в лексикографічному джерелі. А от у слова відзив воно є відтінком одного із його лексичних значень. Та й рекомендувалося на першому місці, оскільки воно співзвучне із російським отзыв.

Тому, думаємо, недоречно у документації Вищої атестаційної комісії України рекомендувати слово відзив, пор.: "Проект відзиву обговорюється на засіданні вченої ради провідної установи або на засіданні її наукового підрозділу. Цей факт обов'язково зазначається у відзиві" (Бюлетень ВАК України. — 2000. — № 2).