Аналіз оповідання

Ернеста Хемінгуея

Кішка під дощем

Джерело:

Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту.

– Вінниця, Вінниця, Нова книга, 2004. –С.202-208

Оповідання Е. Хемінгуея «Кішка Під Дощем» займає три неповних сторінки тексту, але при цьому воно повною мірою насичено змістовно. Тут кожна мовна одиниця тексту, включаючи і семантичні слова, не просто несе "квант інформації", але включається в складну систему контакт­них та дистантних семантичних, емоційних, оцінних зв'язків, які органі­зують основний - підтекстний, імпліцитний - смисл оповіді. Це опові­дання - зразок дивовижно щільної прози як у формальному, так і в зміс­товному відношенні.

В лінійному розгортанні тексту читач знайомиться з молодою па­рою, якій нічим зайнятися в дощовий день на модному курорті. Це, в термінології І. Р. Гальперіна, змістовно-фактуальна інформація (ЗФІ) оповідання. Однак не вона формує концепт - ідею, основну думку тво­ру¹, яку автор проводить у своєму оповіданні, хоча саме ЗФІ має сигна­ли, що здійснюють передачу глибинної - змістовно-підтекстної- інфор­мації (ЗШ).

Термін "підтекст" зберіг свою внутрішню форму і адекватно відобра­жає явище: підтекст - це глибина тексту. Отже, ми повинні знайти в мовній матерії твору ті сигнали, які несуть додаткову інформацію, що формує підтекст.

Читати оповідання слід повільно, зупиняючись на кожному такому сигналі, щоб кінцеві висновки базувалися не стільки на інтуїтивно-емо­ційному відношенні до того, що відбувається (що теж дуже важливо, але зазнає різких індивідуальних зміщень), скільки на об'єктивних, яв­них для всіх, матеріальних знаках.

Оповідання відкривається реченням "There were only two Americans at the hotel". Слово "only" нормативно передбачає наявність попереднього висловлювання: "Зазвичай... багато американців, а зараз - тільки двоє". Означений артикль, що вводить місце дії, підкріплює імплікацію (Спосіб зв'язку двох простих висловів у складний за допомогою конструкції якщо ..., то ....) переду­вання, яка утворилася, - оповідання починається з середини, що харак­терно для Хемінгуея в цілому, як і для багатьох його сучасників та по­слідовників.

Потім йде дуже важлива для подальшої оповіді згадка, що вони тут нікого не знали: "They did not know any of the people they passed..." Ця фраза пояснює одну з причин настрою героїв. Авжеж, якщо б у них були тут знайомі, все могло б бути інакше.

Далі йде надто детальний, на перший погляд, опис номера. Але й він дуже важливий: "second floor facing the sea", "faced the public garden" -все це говорить про те, що номер дорогий, та й готель не з дешевих, якщо він розташований в такому вдалому місці і приймає багато амери­канців. Опис виду, що відкривається з вікон, підтверджує фешенебельність готелю: сад з високими пальмами, знаменитий пам'ятник (італійці приїжджали здалеку, щоб побачити його), художники тут пишуть пей­зажі. Трохи нижче згадується, що тут завжди багато автомобілів. Автор спеціально вживає означений артикль: "The motorcars..." - "ті, які... ".

В цьому ж абзаці вводиться слово "rain", яке входить у заголовок оповідання. Повтор заголовних слів завжди несе їх семантичне (лексичне значення мовних одиниць – окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо.) усклад­нення. Тут поки різні форми слова реалізують його основне номінативне (Який називає, позначає предмети, явища, дії, якості) значення - "дощ". За рахунок переключення граматичного часу - тоб­то за рахунок зміни граматичного значення, не порушуючи повтор, автор від загального опису переходить до цьогохвилинного сюжетного теперішнього: від Past Indefinite "... glistened in the rain" до Past Continuous - "It was raining".

Про монотонність того, що відбувається, про те, що дощ іде довго, стає відомо з непрямих деталей: на площі не залишилося жодного авто­мобіля; хоча стежки посипані гравієм і, отже, добре вбирають воду, на них стоять калюжі; широколисті пальми вже не захищають від дощу: "The rain dripped from the palm-trees". Дієслово "dripped" передає і харак тер дощу (далі буде кореневий повтор "dripping green tables"): це не літня гроза, а надокучливий осінній сіючий дощ. І поєднання "дощу" з "морем" в одному ритмізованому реченні, при синтаксичному паралелізмі та лексичному повторі й алітерації-все це підкреслює, укріплює відчуття нудного дня і включається в систему причинно-наслідкових відношені, оповідання. Дійсно, знайомих немає, погуляти не можна, залишається сидіті і в номері, задовольняючись спілкуванням один з одним.

Спілкування ж носить надзвичайно обмежений характер. З першої фрази другого абзацу ми взнаємо, що ці двоє американців - подружжя Ця інформація вводиться не спеціально, а мимохідь: "The American wifе stood... looking out". Наявність дієслова сприйняття дозволяє віднести описи, які його обрамляють, до так званих авторизованих висловлю вань. Опис площі на початку оповідання і далі - столу, з якого крапає вода, авторизовані: вони мають автора, конкретну особу, що сприймає картину, а слово "outside", яке починає друге речення другого абзацу, підкреслює наявність спостерігаючої особи, імпліцитно (Який мається на увазі, невиражений) припускаючи антитезу (зіставлення протилежних думок або образів) "inside"².

В цьому ж реченні вводиться друге заголовне слово - "cat". Воно буде повторено протягом оповідання 13 разів. Слід також врахувати, що молода американка використовує це слово в мовленні, тільки коли спіл­кується італійською і в самій останній своїй репліці. У всіх інших випад­ках вона називає кішку кицькою - спочатку це просто "kitty", потім ще тричі "poor kitty", і знову "kitty" - всього 7 разів. Отже, протягом малень­кого оповідання, що нараховує всього 1142 слововживання, з яких 495 -автосемантичні слова, 20 одиниць, або 4%, віддані лексемі (мінімальна одиниця мови, що має значення) "кішка".

Повтори Хемінгуея знамениті. Про них неодноразово писали і у нас, і за кордоном. Навіть в маленькій "Кішці під дощем" їх кілька. Це "cat", "rain", "I want", яке повторюється 11 разів в кінці оповідання в межах однієї третьої сторінки, і дієслово "to read" (Fa = 6), і обов'язкова автор­ська ремарка (Авторська примітка в тексті п'єси, що містить стислу характеристику обставин дії, зовнішності та поведінки дійових осіб) "he (she) said", якою вводиться навіть остання відчайдушна репліка героїні.

Навіщо потрібні ці повтори? Можливо, вони використовуються ав­тором тому, що "він не знає інших слів", як сказав один роздратований критик? Звичайно, ні. Повтори несуть додаткову інформацію, тому що кожне наступне вживання слова свідомо або несвідомо приєднується читачем до попереднього. Семантичний об'єм слова зростає, воно на­буває нових значень, які в мові - в словнику - не існують. Цій ж меті служать і повтори в даному оповіданні. "Кішка під дощем" - це не опо­відання про любов до тварин. За незначною ситуацією приховані значні узагальнення. Чи так це? Чи правильно, тобто чи згідно з авторським задумом, ми розкриваємо істинний, концептуальний (Ідейний задум твору), смисл оповідання? Чи справедлива широко поширена думка про те, що "Кішка під дощем" - це символ самотньої, тонкої натури, незрозумілої та страждаючої пред­ставниці втраченого покоління? Відповіді на питання, що нас цікавлять, слід шукати в тексті.

По-перше, слід розібратися, для чого багата американська пара перебуває на фешенебельному курорті. Туристи? Ні, туристичний сезон закінчено. Справи? Судячи з місця дії та поведінки чоловіка, також ні. Американські експатріанти (Добровільне або примусове залишення Батьківщини, найчастіше пов'язане із втратою громадянства) типу тих, які пізніше з'являться в романі Е. Хемінгуея "Фієста"? Також ні. Ті тулилися один до одного і не відда­лялися від звичних кафе та барів великих міст. Враховуючи вік героїв, тираду (Довга фраза, багатослівна репліка в діалозі, виголошені в піднесеному тоні) молодої жінки перед дзеркалом, її безперечну фізичну привабли­вість для чоловіка ("Не hadn't looked away from her..."; "You look pretty darn nice", he said..."), можна зробити висновок, що це молодята, які перебувають у весільній подорожі.

Як же поводить себе молодий чоловік? Постійний повтор слова "read (ing)" і тематичного пов'язаного з ним слова "book", взятий поза макро-контекстом, може навести на думку, що Джордж - інтелектуал, який не може відірватися від книги. Однак - і тут читач ще раз переконується, що кожне явище в художньому тексті слід розглядати не ізольовано, а в текстовій системі, - умови повтору змушують його прийти до діамет­рально протилежної думки. Книга в руках Джорджа стає показником його невихованості, низької культури. Він не слухає дружину, коли вона вимовляє свій монолог, не вникає у зміст її окремих реплік і пропонує свої послуги принести кішку лише формально, не змінюючи положення в ліжку: "I'll do it", her husband offered from the bed", і далі, у відповідь на її репліку "(he)... went on reading". Враховуючи дієслівні часи і лексичне значення дієслів, читач розуміє, що він запропонував допомогу дружині, не відриваючись від читання, і читаючи продовжував розмовляти. Не випадково дієслово "to read" вживається переважно в Past Continuous tense - читання служить постійним фоном: "The husband went on reading", "George was on the bed reading", "George was reading again", "George was not listening" (весь час її монологу), "Не was reading his book". Навіть коли дружина входить до кімнати і він нарешті підіймає очі від книги це не прояв до неї цікавості і уваги - він відпочиває від читання: ".. Ліс said, resting his eyes from reading". Його мовленнєва партія складається лише з 8 маленьких реплік з 3-5 слів. Найкоротша - "Yeah?" - відвертий прояв неуваги до мовлення жінки, найдовша - 8 слів - починається з образливого "Shut up".

Мистецтву спілкування він дійсно не навчений. Будучи удвох з молодою дружиною, її привабливість оцінити він може, а говорити нема про що.

Ну а вона? її мовленнєва партія набагато розгорнутіша. Що ж домінує в її мовленні? По-перше, звертає на себе увагу дуже характерне міщансько-манірне слово "киця". Не "кішка", не "кошеня", а "киця". Далі, повтор "I want" з досить неочікуваним набором бажаного: у нас на очах розгортається асоціативний ряд, відбувається одночасний процес дум ки - мовлення, висловлюється вголос не те, що раніше думалося, а спонтанне, те, що прийшло в голову за асоціацією. Випадковість та нерівнозначність згадуваних поряд об'єктів змушує сприймати їх не як серйозні, виношені претензії та переживання, а як примху, обумовлену і тим, що її примхи, мабуть, раніше усіма виконувалися (молода, гарна, багата), і тим, що зараз тоскно, нудно, повеселитися нема з ким, робити нічого. Спілкування з чоловіком не виходить не тільки через те, що він сам

цього не вміє і від відсутності цього не страждає, але й тому, що її мовлення - це не спілкування в повному розумінні слова (обмін думка­ми, емоціями, судженнями), а лише рамковий розвиток одного наполег­ливого мотиву "хочу". Молодій героїні можна поспівчувати, але навряд чи можна визначити її як натуру вишукану та незрозумілу. Ця багата пара однаковою мірою убога духовно, і вимушене довге перебування наодинці один з одним розвінчує обох.

В оповіданні розсипані непрямі деталі, що підкреслюють причини їх випадкової ізоляції: інших американців не було, з іншими постояльцями готелю вони не знайомі (зверніть увагу на незначну міру володіння геро­ями італійською мовою, що також обмежує контакти, і на те, як автор передає іноземну мову діалогу), кафе пусте (офіціант стоїть у дверях і дивиться на вулицю) - йти до нього немає сенсу, погоди також немає.

Є в оповіданні ще один персонаж, дуже важливий для розвитку ос­новної думки твору - господар готелю. Його поведінка - повна проти­лежність Джорджу. Він поблажливий до капризу американки, тому що розуміє його витоки. Не випадково в присутності цього старого молода жінка відчуває одночасно і свою жіночу силу, і свою жіночу слабкість – те розуміння, якого вона безуспішно чекає від чоловіка.

Отже, розглянувши оповідання, безумовно, слід говорити про семан­тичне розширення заголовних слів, про набуття ними нового - тексто­вого - значення "незатишно, неприємно, недобре". При цьому "Кішка під дощем" зберігає і своє початкове пряме значення, і виражає той при­від, який послужив відправним пунктом для формування змістовно-кон­цептуальної інформації твору (ЗКІ) - ідеї про духовну глухоту зовні бла­гополучних, соціально та фінансово процвітаючих молодих американців 20-х років.

Спеціальних мовних засобів, що експліцитно виражають авторську ідею, в тексті немає. ЗКІ накопичується поступово - через акценти (ви­ражені повторами) на певні риси поведінки і мовлення персонажів, через зі- та протиставлення їх характеристик, через широко та різноманітно використану художню деталь.

Можна сказати, що проза Хемінгуея добре спаяна - так тісно по­в'язані в ній сусідні речення. Розгляньте перший абзац оповідання, і ви побачите, як розгортається ланцюжок повторів, що забезпечує жорстку текстову когезію (Прилипання одна до одної частин того самого твердого тіла або рідини при їхньому контакт).

• Слід також звернути увагу на те, як вводиться внутрішнє мовлення героїні: відчинивши двері, вона визирнула на вулицю - "looked out". Далі авторизований опис того, що вона побачила: "...raining... a man... crossing". І в наступному реченні - несподівана зміна граматичного часу та поява Future in the Past: "The cat would be around... she could go along..."

• немов би дієслівні часи змінилися тому, що є ввідна фраза "She thought the cat would be... and she could go...". Взагалі поява Future in the Past в авторському тексті без лапок - сигнал введення голосу персонажа, пе­редачі викладу цьому персонажу, свідчення переходу до внутрішнього або невласне-прямого мовлення.