- •Геологічна діяльність підземних вод. Карст, суфозія, пливуни.
- •Компресійні випробовування грунтів. Стисливість грунтів. Компресійна і декомпресійна криві. Модуль деформації
- •Геологiчна дiяльнiсть пiдземних вод. Карст, суфозія, пливуни.
- •1. Водно-фізичні властивості інженерних грунтів
- •2. Задачі інженерно-геологічних вишукувань на різних стадіях і етапах проектування
- •1. Екзогенні геологічні процеси
- •Фізико- механічні властивості грунтів
- •1. Інженерно-геологічні явища в основах споруд I в будівельних котлованах.
- •2. Визначення характеристик міцності ґрунтів методом одно площинного зрізування.
- •1.Інженерно-геологічна діяльність підземних вод.
- •2. Визначення стисливості ґрунтів у компресійному приладі.
- •Водно-фізичні властивості грунтів: щільність, вологість, пористість, пластичність, водопроникність.
- •Інженерно-геологічне обстеження основ і фундаментів споруд.
- •1.Сейсмічні та епейрогенні тектонічні рухи. Розривні форми залягання порід.
- •Критерії деформаційних властивостей грунтів: питоме зчеплення, кут внутрішнього тертя, модуль деформації.
- •1.Прояви ендогенних та екзогенних геологічних процесів в регіонах України.
- •2. Деформування твердого тіла. Пластичні та розривні деформації.
- •1. Осадові породи: уламкові, хемогенні та органогенні та їх буд. Властивості.
- •Розрахунок радіуса впливу будівельного котловану.
- •1. Фiзичнi поля Землі: гравiтацiйне, магнітне, теплове.
- •Розрахунок радіуса впливу будівельного котловану.
- •1.Будова літосфери та рух літосферних плит
- •2. Деформації набухання, просідання, здимання.
- •Екзогенні геологічні процеси: вивітрювання, ерозія, акумуляція.
- •2. Фізико-механічні властивості глинистих грунтів
Зміст
Білет № 1 2
Білет № 2 4
Білет №5 8
Білет № 7 12
Білет № 8 15
Білет № 9 18
Білет №10 23
Білет №16 25
Білет №17 26
Білет № 20 29
Білет № 21 31
Білет № 22 33
Білет №24 34
Білет № 1
1 –
2 - 1
3 - 3
4 – 1
5 – 4
6 – 1
7 – 3
8 – 1
9 – 3
10 – 2
Теоретична частина.
-
Геологічна діяльність підземних вод. Карст, суфозія, пливуни.
До підземних вод відносяться всі природні води, які знаходяться в рухомому стані нижче поверхні Землі. Вони безпосередньо пов’язані з водою атмосфери та водами океанів, морів, озер і рік. В природних умовах відбувається безперервна взаємодія цих вод, що обумовлює так званий гідрологічний кругообіг (рис. 5.18). Умовно кругообіг починається з випаровування води на поверхні океанів, морів і надходження вологи в атмосферу. Частина водяної пари, яка збирається над океанами, конденсується та випадає у вигляді атмосферних опадів над самими океанами, формуючи таким чином так званий малий кругообіг води в природі. Разом з тим, відбувається водообмін між океанами та суходолом, коли значна частина вологи з океану переноситься повітряними течіями на материки, де за сприятливих умов вона конденсується і випадає у вигляді атмосферних опадів (рис. 5.18). Так відбувається формування великого кругообігу, при якому більша частина опадів, що випадають на материках, стікаючи по поверхні і через ріки знову попадає в океан. Друга частина опадів просочується у гірські породи і поповнює підземні води, утворюючи підземний стік, а частина знову випаровується в атмосферу.
Виходячи із зазначеного можна зробити висновок, що атмосферні опади, які випадають на поверхню Землі розподіляються за наступною схемою: випаровування, поверхневий стік, просочування (інфільтрація) і підземний стік. Характер співвідношення між цими явищами залежить від конкретних природних умов: рельєфу, температури повітря, рослинності, водопроникності гірських порід, інтенсивності розвитку річкової та яружно-балочної мережі, тощо. В межах великого кругообігу на материках розрізняють внутрішній, або внутрішньоконтинетальний, кругообіг, який неодноразово повторюється, суттєво збільшуючи кількість атмосферних опадів, що потрапляють на суходіл та поповнюють підземні води.
Карст – це особливий процес розчинення, або вилуговування, тріщинуватих розчинних гірських порід підземними та поверхневими водами, в результаті якого на поверхні Землі утворюються різноманітні западини, а на глибині – порожнини, канали та печери.
До розчинних порід, які піддаються карстуванню належать солі, гіпси, вапняки, доломіти та крейдяні відклади. Відповідно з цим, розрізняють соляний, гіпсовий та карбонатний карст, а необхідною умовою його розвитку є:
– наявність розчинних порід;
– тріщинуватість порід, що забезпечує проникнення в них води;
– розчинна властивість води
Суфозія призводить до розпушування водоносного шару, що відповідно спричиняє осування розташованої вище частини схилу; другий проявляється при зміні рівня води в ріках при повенях, коли води рік інфільтруються в борти долин та піднімають рівень підземних вод. Спад паводкових вод у ріках відбувається відносно швидко в порівнянні з пониженням рівня підземних вод. В результаті такого розриву між рівнями річкових та підземних вод під впливом гідродинамічного тиску з боку останніх (підземних вод) відбувається видавлювання присхилової частини водоносного шару і, як наслідок, осування порід, які залягають вище.
Пливуни - водонасичені малозв’язані нещільні породи, насичені водою з високим вмістом колоїдних частинок, які при розкриванні виявляють здатність до розпливання і переміщення (істинні П.). Це – піски, що містять гідрофільні колоїди. Такі ж породи, але без колоїдних частинок, можуть мати пливунні властивості при наявності гідродинамічного тиску води (несправжні, фальшиві П.). П. суттєво ускладнюють ведення гірничих робіт. Як захисні заходи при проходженні в П. застосовують спец. щити, кесони, опускні колодязі (див. опускні споруди), заморожування, випереджальну проходку і закріплення ґрунтів.