Структура родини

Ми вже підкреслювали, що родина — первинний і найважливіший інститут суспільства завдяки тим функціям, що вона реалізує. Саме через родину змінюються покоління людей, у ній з'являється на світло людина, продовжується людський рід, відбуваються первинна соціалізація і виховання дітей, нарешті, реалізується така шляхетна функція, як турбота про старі. На родину лягає організація побуту, споживання, а також значна частина господарсько-економічних функцій.

Структура родини — сукупність відносин між її учасниками, у тому числі і відносин влади. Виділяються авторитарні родини, у яких складається тверде підпорядкування главі родини, частіше — чоловіку, дітей — батькам, і родини демократичного типу, де розподіл ролей, влади відбувається не відповідно до традицій, а на основі особистісних якостей, здібностей чоловіків, для них характерна рівноправність у прийнятті рішень, добровільний розподіл обов'язків. Основні рольові відносини в родині: чоловік, дружина, мати, батько, теща, свекруха, старша дитина, молодша дитина і т.п.

Авторитарна, чи традиційна, родина в основному іде в минуле. Вона панувала в тих умовах, коли жінка вела господарство, родила і виховувала дітей, а чоловік був хазяїном, часто — одноосібним власником майна, і забезпечував економічну самостійність сімейства, тобто існувала об'єктивна основа для авторитарної родини. І зовсім інша справа, коли жінка має більш високий рівень утворення, чим у чоловіка, активно бере участь в економічному забезпеченні родини, є співвласником власності. У цьому варіанті більше умов для формування рівноправних відносин між членами родини. Звичайно, тут є й інша сторона медалі. Ріст економічної самостійності жінки, її активна участь у суспільному виробництві ведуть до перевантаження жінки, знижуються її можливості у вихованні дітей, збільшується число розводів, знижується народжуваність і т.п.

Функції родини

Функція продовження роду — це найважливіша і нічим не замінна функція сучасної родини. Весь досвід свідчить, що в міру розвитку цивілізації в родині знижується кількість дітей, адже діти — це свого роду страховка чоловіків для забезпечення своєї старості. Зараз, чим вище рівень і якість життя населення, культура й освіченість, тим нижче народжуваність. Йде не розширення, а скорочення популяції, старіння населення. Соціологи і демографи називають це явище демографічною революцією. При його аналізі приходиться вважатися з масою обставин. На рівні народжуваності позначаються співвідношення міського і сільського населення, релігійні і національні традиції, генетичний фонд, соціально-економічні умови.

У нормалізації демографічної ситуації повинне бути зацікавлене чи суспільство держава, але вони поводяться надто егоїстично: політики скаржаться на зниження народжуваності, інтелігенти — на падіння моральності, ректори вузів — на зниження інтелектуального потенціалу абітурієнтів, генерали — на слабке здоров'я призовників. Отже, народжуваність не сугубо особиста справа. Виходить, треба допомагати родині, проводити активну демографічну політику.

Наслідку що почалася депопуляції населення Росії будуть численні, важкі і торкнуться всі сфери життєдіяльності суспільства. Величина втрат через процеси старіння населення, погіршення відтворення трудових ресурсів буде значно більше, ніж від нинішньої економічної кризи, і для їхньої компенсації буде потрібно час, вимірюване поколіннями.

Інша найважливіша функція родини — виховання дітей. Узагалі, родина впливає на все життя людини, але найбільш сильне — у найперші роки життя дитини, коли закладаються моральні, психологічні, емоційні основи особистості. Тут легше всього реалізувати індивідуальний підхід до дитини, вчасно помітити позитивні і негативні якості. Авторитет батьків повинний будуватися не на дидактичних повчаннях, фізичних чи покараннях матеріальному заохоченні, а на особистому прикладі.

Розвиток дитини органічно уписано в життєдіяльність родини. Сучасна наука накопичує усе більше даних про роль сімейного виховання в стимулюванні інтелектуального розвитку дитини: чим краще спілкування в родині, тим швидше дитина накопичує знання, навички мови, мислення.

У цивілізованому суспільстві поруч із сімейним вихованням вибудовується ціла система державного, суспільного виховання дітей. Вона допомагає родині, але цілком замінити її не може.

Перетерплює трансформацію і таку функцію родини, як турбота про старих батьків. Відомо, що ще на початку століття в деяких народів Сибіру і Крайньої Півночі, наприклад у чукчів, існував звичай вбивати старих, коли вони вже не можуть бути помічниками в родині. Здавати безпомічних старих дорослими дітьми у дома для старих заради звільнення житлової площі хіба менш дико й аморально? Варто пам'ятати, що в сучасному суспільстві ця функція родини усе більше змінюється. Її матеріальний характер усе більше заміняється на моральний, вона здобуває форму турботи, підтримки. Правда, існує жарт, що обов'язок дійсних батьків довести своїх дітей до пенсії. Дійсно, зараз чимало молодих родин значною мірою живе за рахунок підтримки своїх батьків. Саме тому працюють багато пенсіонерів.