1.2 Друга світова війна і післявоєнний час

Під час Другої світової війни, 17 вересня 1939 р. на підставі "пакту Молотова-Ріббентропа" радянські війська вступили на територію Галичини, де було встановлено тоталітарний режим, розпочалися масові репресії проти місцевого населення.

В 1939 р. згідно з Постановою Дрогобицького обкому КП(б)У від 18 грудня 1939 р. було створено Стебницьку сільську раду. Спочатку в складі Бориславського району, потім в складі Дрогобицького району [6, 138c].

Під час радянсько-німецької війни 1941–1945 рр. Галичина була окупована німецькими військами і 1 серпня 1941 р. її включили до складу Генеральної губернії як окремий дистрикт.

17 жовтня 1969 р. Постановою Президії ВР УРСР село Стебник стало селищем міського типу.

1967 р. здано в експлуатацію будівлю школи № 11, де навчалося 450 учнів.

28 серпня 1977 р. до складу смт. Стебник увійшли села Колпець та Солець. 21 січня 1978р. Стебник отримав статус міста районого підпорядкування. Першим головою міста став Євстахії Магур. 1980 р. В місті працювало 330 вчителів, 420 медичних працівників, 600 в торгівлі та сфері послуг.

1990 р. В місті 68 багатоповерхових будинків – 3750 квартир, 50 будівель міської інфраструктури та комунальних господарств.

3. Екологічна катастрофа 1983

14 вересня 1983 р. після сильного дощу відбувся прорив ґрунтової дамби хвостосховища між пікетами 7 та 8. Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів (мулу) ринула у басейн р. Солониці, а з неї – у р. Тисьменицю й далі в р. Дністер та Чорне море. Сумарна маса цього викиду становила понад 5 млн т, це був селевий потік з потужним гідравлічним напором. Величезна маса соляних відходів забруднила всю навколишню територію (річки, сади, городи, поля, ліси), що завдало шкоди флорі й фауні району, а також гідробіонтам річок Солониці, Тисьмениці, Дністра та Чорного моря.

Після цього об'єм виробництва калійних мінеральних добрив у Стебнику зменшився, проте ймовірність прориву дамби хвостосховища зберігається, оскільки в дамбі наявні дрібні тріщини, але належних запобіжних заходів не було вжито [9, 201c].

Основною причиною згубного впливу Стебницького ДГХП "Полімінерал" на довкілля є неефективна технологія перероблення полімінеральних руд, що супроводжується утворенням величезної кількості відходів.

14 вересня 1983 р. після сильного дощу відбувся прорив ґрунтової дамби хвостосховища між пікетами 7 та 8. Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів (мулу) ринула у басейн р. Солониці, а з неї – у р. Тисьменицю й далі в р. Дністер та Чорне море. Сумарна маса цього викиду становила понад 5 млн т, це був селевий потік з потужним гідравлічним напором. Величезна маса соляних відходів забруднила всю навколишню територію (річки, сади, городи, поля, ліси), що завдало шкоди флорі й фауні району, а також гідробіонтам річок Солониці, Тисьмениці, Дністра та Чорного моря.

Хвостосховище – це гідротехнічна споруда, комплекс спеціальних споруд та обладнання, які призначені для складування або захоронення радіоактивних, токсичних та інших відвальних відходів збагачення корисних копалин. На гірничо-збагачувальних комбінатах (ГЗК) із добутої руди отримують концентрат, а відходи переробки переміщують у хвостосховища. Хвости надходять у вигляді пульпи (пісок, вода) [11, 155c].

Здебільшого хвостосховище відгороджується дамбою, яка намивається із хвостів і додатково зміцнюється. У хвостосховищі відбувається процес поступового осідання твердої фази хвостів, іноді за допомогою спеціально додавання реагентів – коагулянтів та флокулянтів. Відстояна вода піддається очищенню та скидається у локальні водойми або повертається на збагачувальну фабрику для технологічних потреб.

Гідробіонти – морські та прісноводні організми, постійно живуть у водному середовищі. До гідробіонтів також відносяться організми, що живуть у воді частину життєвого циклу, тобто земноводні. Існують морські та прісноводні гідробіонти, а також ті, що живуть у природному, або штучному середовищі, ті, що мають промислове значення і ті, що не мають його.

Промислове рибальство, акваріумістика і подібні види діяльності займаються гідробіонтами.

Після цього об'єм виробництва калійних мінеральних добрив у Стебнику зменшився, проте ймовірність прориву дамби хвостосховища зберігається, оскільки в дамбі наявні дрібні тріщини, але належних запобіжних заходів не було вжито.

Основною причиною згубного впливу Стебницького ДГХП "Полімінерал" на довкілля є неефективна технологія перероблення полімінеральних руд, що супроводжується утворенням величезної кількості відходів.