1. Галецька і. Оцінка ефективності психотерапії //Дитяча психотерапія: теорія і практика / за ред.. Г.Католик. – Львів: Астролябіум, 2009.– с. 185-203.

Інна Галецька

Оцінка ефективності психотерапії^*

Оцінка ефективності психотерапії знаходиться на стику проблем теорії та практики психотерапії, різних напрямів-методів-методик-технік психотерапії, а також розуміння сутності та критеріїв норми-розладів психічного здоров'я, механізмів патогенезу та саногенезу. В практиці психотерапевтичної діяльності проблема ефективності стосується оцінювання динаміки стану клієнта, діагностики доцільності застосування окремих інтервенцій. Ефективність психотерапії розглядають як критерій професійності психотерапевта, водночас каси соціального страхування в країнах Західної Європи та Північної Америки визначають її, у кожному окремому випадку зокрема та загалом, як свідчення доцільності витрачання коштів на надання психотерапії певної модальності. Суттєві відмінності існують сьогодні в законодавчій регуляції психотерапевтичної діяльності в різних країнах Європи. Якщо в Австрії офіційно визнані і підлягають оплаті за системою соціального страхування дев'ятнадцять методів психотерапії, то в Німеччині – лише два: поведінкова та глибинно-психологічна. Головною вимогою щодо офіційного визнання є наявність наукової перевірки ефективності психотерапії певного методу.

Дослідження ефективності психотерапії стосуються можливості визначення оптимальних методів та технік відповідно до наявних розладів. З огляду на зростання інтересу до інтегративного підходу в психотерапії все більшого поширення набувають порівняльні дослідження ефективності специфічної ефективності окремих методів та технік, показів та протипоказів до їх застосування. Окрім емпіричного обґрунтування можливостей окремих технік, дослідження ефективності психотерапії спрямовані на пізнання динаміки психічних механізмів.

Оцінка ефективності психотерапії, порівняно з оцінюванням інших терапевтичних методів, має специфічні особливості, зумовлені відсутністю єдиного розуміння сутності психічного здоров'я та чіткого визначення його кількісних критеріїв, культуральними відмінностями розуміння норми психічного здоров'я, наявністю різних теоретичних підходів, проблемою врахування можливих предикторів ефективності та труднощами уніфікації умов дослідження. Унікальність психотерапії як терапевтичого методу полягає в тому, що вона спеціалізується не стільки на розладах чи певній групі пацієнтів, скільки на певному застосовуваному методі терапії [Holmes J., 2000]. Ефективність є головним предметом дискусій щодо науковості психотерапії, належності її до медицини чи мистецтва, можливої плацебо-природи її впливу [Зорин H.A., 2005]. Здійснювані сьогодні численні дослідження ефективності та механізмів психотерапії часто містять взаємопротилежні висновки. І хоча наявність ефективності методів та технік психотерапії апріорно визнається, проблема конкретизації специфічності впливу набуває усе більшої актуальності. Існує упередження щодо потенційної неможливості здійснення рандомізованого психологічного дослідження, хоча доцільно говорити не про неможливість такого дослідження, а про об’єктивні перешкоди та труднощі. Ці об’єктивні перешкоди та труднощі зумовлені передусім потенційною часоємкістю таких досліджень, потребою здійснення лонгітюдних досліджень із залученнями великої кількості досліджуваних, складністю стандартизації параметрів здійсненого психотерапевтичного впливу, складністю відмежування специфічних ефектів психотерапевтичних методів і технік та плацебо-ефекту, а також проблемами належного фінансування (з урахуванням того, що дослідження ефективності медикаментозного лікування часто фінансують фармацевтичні фірми).

Отож, проблема оцінки ефективності психотерапії розглядається сьогодні в кількох аспектах. Насамперед це стосується виокремлення критеріїв оцінювання, вирішення спірних питань методології з метою визначити специфічну ефективність та доцільність застосування методів та технік психотерапії в різних ситуаціях (покази та протипокази). Вирішення цієї провідної проблеми потребує встановлення критеріїв ефективності, чинників і механізмів впливу та методів дослідження.