50. Охорона прав промислової власності в Міжнародному приватному праві

- Перша і головна- Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883р. удосконалює захист виключних прав у сфері інтелекту­альної власності. А промислова влас­ність охоп­лює не тільки промисловість і торгівлю, а й сферу сіль­ськогосподарського виробництва і добувної промисловості та продукти промислового і природного походження. Цією Конвенцією засновано Паризь­кий Союз держав.

Принципи :1 Принцип національного режиму. - фіз.. та юр особи держав-учасниць користуються правами та засобами їх за­хисту, що надані або будуть надані у всіх інших державах Союзу. 2 Право конвенційного пріоритету - більш пізні заявки на право промислової влас­ності в одній з країн Союзу, будуть розглядатися так, нібито вони були подані у той же день, що й перша заявка.

3.Тимчасова охорона на міжнародних виставках. експонування не перешкоджає подальшому патентуванню експонатів.

4. Охорона промислової власності за допомогою патенту. форма та порядок видачі якого встанов­люється національним законодавством.

В Конвенції наводяться деякі типові приклади актів порушення правил конкуренції.

- Мадридська угода про запобігання хибним або таким, що вводять в оману, вказівкам походження товару. 1891 р. Судам кожної держа­ви-учасниці надається право вирішувати, які саме позначення як родові найменування не підпадають під дію цієї Угоди. Проте, ре­гіональні найменування, які зазначають місце походження продук­тів виноробства, не охоплюються застереженням, що передбача­ється даною статтею. Склад держав учасниць Угоди не є великим (Франція, Іспа­нія, Німеччина, Болгарія та ін.). Тому держави СНД, зокрема РФ та Україна, не приєднуються до Угоди, бо це зробить неможливим по­значень “Шампанське”, “Коньяк”

- Найробійський договір про охорону олімпійського символу. За ним всі держави-учасниці зобов'язані “відмовляти в реєст­рації або визнавати недійсною реєстрацію у якості знака та забо­роняти відповідними засобами використання у якості знака чи ін­шого позначення у комерційних цілях будь-якого позначення, яке складається з олімпійського символу або містить його”, окрім тих випадків, коли на це є дозвіл МОК

- Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних мікросхем.

- Договір про закони щодо товарних знаків (ТЬТ). Метою Договору г спрощення та гармонізація адміністративних процедур стосовно національних заявок і охорони знаків.

51. Перелік товарів, на які не поширюється дія Віденської конвенції про міжнародний договір купівлі-продажу 1980 року.

Конвенція не застосовується до продажу товарів: 1) які набуваються для особистого, сімейного або домашнього використання, за винятком випадків, коли продавець у будь-який час чи у момент укладення договору не знав чи не повинен був знати, що товари набуваються для такого використання; 2) з аукціону; 3) в порядку виконавчого провадження або іншим способом відповідно до закону; 4) фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей; 5) суден водного та повітряного транспорту, а також суден на повітряній подушці; 6) електроенергії.

Положення Конвенції не застосовують також до договорів:

на постачання товарів, що їх слід виготовити, якщо сто-рона-замовник зобов'язується поставити значну частину матеріалів, необхідних для виготовлення таких товарів;

у яких обов'язки сторони, що поставляє товари, полягають переважно у виконанні роботи чи наданні інших послуг;

54. Поняття колізійної норми

Колізійна норма — це інструмент, за допомогою якого вирішується проблема, право якої країни підлягає застосуванню в даному випадку. Колізійна норма не відсилає до конкретної правової норми в іноземному праві, вона лише визначає певний правопорядок, до якого необхідно звернутись. Конкретну норму вже потім потрібно відшукати в іноземному праві.

Виникнення колізії означає конфлікт між системами права в цілому. Для вирішення конфлікту сторони зобов’язані застосовувати колізійну норму, оскільки вона була спеціально для цього створена.

Іноді колізійні норми можуть зтикатись з проблемою дії законів у часі. Автоматично постає питання зворотньої сили: застосовувати право, яке існувало в момент укладення договору, наприклад, чи нове законодавство? Найчастіше практика вирішує це питання шляхом застосування норм, що існували на той період (час укладення угоди). Також практикуються спеціальні застереження щодо зворотньої сили, в яких сторони висловлюють свою волю щодо дії договору в часі.

Спеціальні норми не застосовуються навіть в тому випадку, коли є відсилання до іншої правової системи (наприклад, щодо статусу суб’єкта), оскільки в них є спеціальний адресат.

Колізійна норма — це правило, яке визначає, право якої країни має бути застосоване до відповідних цивільно-правових відносин. Поява колізійних норм викликала інтенсифікацією м/н співробітництва та глобалізацією світових господарських зв’язків.

Сама по собі колізія може виникнути в будь-якій сфері права.

55. Поняття резидента і нерезидента у валютних розрахунках

Резидентами є: - фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; (Постійне місце проживання — місце проживання на території України не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території України протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).)

- юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти: - фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

- юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з постійним місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

(Постійне місцезнаходження — місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб’єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності.)

- розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

59. Поняття іноземної валюти

Оскільки за радянських часів фізичні та юридичні особи в Україні не вступали у валютні обмінні операції, а також в інші операції з іноземною валютою, то і в підручниках з міжнародного приватного права не роз¬глядалася іноземна валюта у контексті вітчизняного правового поля.

Згідно з Декретом КабМіну “Про систему валютного регулювання і контролю” “іноземна валюта” — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави…

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

Співвідношення між гривнею та іноземною валютою визначає валютний курс. Конвертованість іноземної валюти визначається Національним банком України.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), які виражені у конвертованій валюті. Валютне законодавство України відносить такі цінні папери до валютних цінностей, об'єднуючи їх єдиним поняттям — "іноземна валюта".

60. Правовий режим валютних цінностей

Наявність валютних цінностей у власності резидентів і нерезидентів є необхідною передумовою здійснення з ними відповідних операцій. З метою належного упорядкування цих операцій у Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» закріплено цілий розділ «Операції з валютними цінностями», в якому і визначається в основному правовий режим операцій з валютними цінностями. Норми цього розділу регулюють питання, пов’язані з порядком використання надходжень в іноземній валюті, видачі ліцензій Національним банком України на здійснення валютних операцій, організації торгівлі іноземною валютою та ін.

Важливу роль в організації здійснення валютних операцій відіграє Національний банк України, який видає відповідні генеральні та індивідуальні ліцензії.

Велике значення при здійсненні валютних операцій мають валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей, виражені в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

61. Право власності іноземних суб’єктів на території України

Загалом на іноземців в Україні у питаннях права власності поширюється національний режим.

У країнах континентальної системи права питання власності виключно чи переважно регулюються цивільними кодексами. В Україні ситуація дещо інша. ЗУ “Про власність” встановлюються основні положення про власність в Україні. Відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами. Суб’єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути також… інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства. іноземні громадяни та особи без громадянства мають права і несуть обо-в’язки щодо належного їм на території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Інші держави майно для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин, у випадках і порядку, встановлених міжнародними договорами й законодавчими актами України.

Міжнар. організації та юридичні особи інших держав вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення.

СП можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими док-ми.

Іноземці можуть мати вклади в установах Ощадбанку України. Вони можуть також страхуватися в Україні. Певне майно іноземці можуть мати у власності лише на території України. Вивозити його за межі митної території України заборонено.

Деякі об’єкти в Україні не можуть належати на праві власності іноземним громадянам та особам без громадянства. ЗУ “Про власність”: Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об’єктами права виключної власності народу України”. Також не передаються іноземцям у власність надра. Але вони можуть надаватися їм у постійне чи тимчасове користування. не можуть мати у власності: Зброю, Наркотичні, Державні еталони одиниць фізичних величин… передбачене законом.

62. Правове положення іноземних громадян в Україні

Правове становище іноземних юридичних осіб в Україні визначається нормами українського законодавства і положеннями міжнародних договорів України з іншими державами.

Правоздатність юридичних осіб - за законами якого воно засновано. Іноземні юридичні особи підтверджують свій статус виписками з торговельного, банківського або судового реєстру тощо.

Іноземні юридичні особи можуть створювати в Україні підприємства, які повністю належать їм, філії, підрозділи, купувати підприємства цілком. Участь іноземного капіталу в спільних підприємствах, засновуваних і в Україні, приводить до створення юр. осіб права України.

З певних питань іноземні юр. особи будуть підкорятися законам своєї країни (наприклад, щодо особистого статусу юр. особи і ліквідації). З інших питань діяльності іноземних юридичних осіб на території України діє українське законодавство. Український публічний порядок може не допустити застосування іноземного закону. У цьому випадку lex socіetatіs повинний бути замінений на lege forі (матеріальним правом держави суду).

66. Предмет міжнародного приватного права

МПрП пов’язане з м/н життям і має аспект приватності, по суті предмет регулювання МПП становлять міжнародні відносини. Але міжнародні відносини є різними і за суб’єктним характером, і за змістом (культурні, єкономічні, політичні; міждержавні і між іншими суб’єктами МП). Сферою регулювання МПрП є правові питання відносин між громадянами і організаціями, які виникають в сфері м/н життя, міждержавні відносини МПрП не регулює.

Існує три групи правовідносин, врегульюваних нормами МПрП:

1. Цивільні правовідносини (МПрП — цивільне право в м/н аспекті), але ті, що: - виникають в сфері міжнародних відносин;

- виходять за межі однієї країни; - суб’єктами цих відносин мають бути іноземні фізичні або юридичні особи.

2. Шлюбно-сімейні відносини з м/н елементом;

3. Трудові відносини за участю іноземців. Трудове право має елементи публічного і приватного права. Приватні (контракти), публічні (вихідні дні) …

МПрП є сферою відносин цивільно-правового характеру в широкому їх розумінні, які виникають в умовах м/н життя.

Щодо юридичної природи МПрП, то існує декілька доктринальних концепцій:

1. Представники цивілістичної концепції стверджують, що МПрП є частиною національного права конкретної держави.

2. Другі вважають МПП галуззю між нар. публічного права.

3. Прибічники полісистемної концепції розглядають МПрП як результат поєднання перших двох підходів. Йдеться про подвійний характер норм МПрП: і національний, і міжнародний.

Відмінності і зв’язок між МПП і МПрП.

Відмінності:

- головне місце в регулюванні МПП займають відносини політичного характеру (безпека, мир, невтручання). МПрП регулює майнові цивільно-правові відносини, які мають міжнародний характер, але не на рівні держав, а на рівні фіз.. і юридичних осіб.

- для МПП основними суб’єктами виступають держави, міжнародні організації, нації, що боряться за власну незалежність. Для МПрП основними суб’єктами є фізичні і юр. особи, і лише іноді держави.

- основним джерелом для МПП є міжнародний договір (міждержавний). Для МПрП під основним джерелом розуміється внутрішній (національний) закон.

Зв’язок: МПП і МПрП регулюють єдиний комплекс відносин — міжнародні відносини, але на різних рівнях.