
- •5. Визнання і виконання міжнародних комерційних арбітражних рішень
- •8. Виконання рішень іноземних судів
- •12. Делікти в міжнародному праві (треба скоротити)
- •17. Імунітет держави в міжнародному приватному праві
- •26. Колізійні норми щодо пр. Статусу фіз особи за зу «мпп»
- •31. Колізійні норми щодо зобов’язального права за зу «мпп»
- •34. Колізійні норми щодо сімейного права за зу «мпп
- •36. Колізійні норми щодо підсудності та виконання іноземних судових доручень за зу «мпп»
- •47. Національне законодавство як джерело міжнародного приватного права
- •49. Об’єкти, які не можуть перебувати у власності іноземних суб’єктів на території України
- •50. Охорона прав промислової власності в Міжнародному приватному праві
- •67. Розірвання шлюбу в міжнародному приватному праві
- •68. Розрахунки в іноземній валюті
- •69. Роль міжнародних торговельних звичаїв
- •73. Структура колізійної норми
- •75. Сфера застосування зу «Про міжнародне приватне право»
- •76. Сфера застос. Віденської конвенції про міжнар. Договір купівлі-продажу
- •78. Тлумачення міжнародних комерційних термінів (інкотермс-2000)
- •79. Трудові права іноземців в Україні
- •80. Укладення і розірвання шлюбу (між нар.-приватний аспект)
- •77. Типи колізійних прив’язок в міжнародному приватному праві
73. Структура колізійної норми
Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об’ємною частиною МПрП. Колізійна норма складається з двох частин:
- об’єм або обсяг колізійної норми — це визначення комплексу відносин, до яких ця колізійна норма застосовується;
- прив’язка — вказівка на той правопорядок, що має бути застосований до відповідного комплексу відносин.
74. Судова та арбітражна практика як джерело МПП
Судова та арбітражна практика — це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду (судові прецеденти). Вони мають вирішальне значення для вирішення судами аналогічних питань у майбутньому. Судова та арбітражна практика є джерелом права у державах "сім’ї загального права". Розгорнута система судових прецедентів склалася у Великобританії. Менше застосовується це джерело права у США. Англійські прецеденти суттєво вплинули на формування прецедентних правил Австралії, Канади, ПАРГ Ізраїлю, Японії, Таїланду та деяких інших країн. Але, хоча судові прецеденти і є джерелом права в цих правових системах, їхня питома вага порівняно з прецедентною системою Великобританії чи США є значно меншою. Керівні судові рішення виявляють чинне право, формулюють його. Переважно це рішення у справах з іноземними фірмами та іноземними особами, які стосуються питань власності, капіталу, інвестицій. У країнах, де судова та арбітражна практика є джерелом права, спостерігається тенденція до регулювання правовідносин з "іноземним елементом" через застосування саме судових прецедентів, а не законодавчими нормами. Це пояснюється, зокрема, тим, що судовим прецедентам легше, ніж нормам права, дати різне тлумачення.
В державах "сім'ї континентального права" може чинитися вплив на правотворчість тлумаченням законів, як це є у Франції; або ж рішення суду розглядаються як додаткове джерело права, як це є у Скандинавських країнах. У більшості з цих держав значення мають не стільки судові рішення з окремих справ, скільки узагальнення судової практики з певних категорій таких справ.
В Україні судова та арбітражна практика не визнається джерелом права, в т. ч. міжнародного приватного. Проте тлумачення правових норм із допомогою судової практики має місце і в зазначеній галузі права.
75. Сфера застосування зу «Про міжнародне приватне право»
застосовується питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:
- визначення застосовуваного права;
- процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;
- підсудність судам України справ з іноземним елементом;
- виконання судових доручень;
- визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
76. Сфера застос. Віденської конвенції про міжнар. Договір купівлі-продажу
Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах:
а) коли ці держави є учасницями Конвенції;
б) коли відповідно до норм МПП застосовується право держави – учасниці Конвенції (ст. 1).
Стаття 2 Конвенції обумовлює, що норми Конвенції не застосовуються до продажу:
– товарів, що придбаваються для особистого, сімейного або домашнього використання, за винятком випадків, коли продавець у будь-який час до або в момент укладання договору не знав і не повинен був знати, що товари придбаваються для такого використання; – з аукціону; – у порядку виконавчого провадження або іншим способом в силу закону;
– фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних
документів і грошей;
– судів водного і повітрян. транспорту, судів на повітряній подушці;
– електроенергії.
Стаття 3 виключає застосування Конвенції до договорів підряду і договорів на надання послуг.
Конвенція не регулює такі питання:
– дійсність договору;
– перехід права власності на товар;
– відповідальність продавця за заподіяні товаром ушкодження здоров'я або смерть якої-небудь особи.