2.Види оцінки основних засобів.

Облік ОФ здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники: площа, об’єм використаний при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу ОФ.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Залежно від моменту проведення оцінки вартість ОФ визначається як:

• Первісна вартість – це фактична вартість ОФ на момент їх придбання і взяття на баланс.

• Відповідна вартість – це вартість відтворення ОФ у сучасних умовах виробництва.

Є ще справедлива (реальна) вартість – це первісна вартість ОФ , одержаних в обмін.

Залежно від стану ОФ вони оцінюються так:

• повною вартістю (первісною відновною балансовою вартістю);

• залишковою вартістю – визначається як різниця між вартістю, повною вартістю та сумою зношення.

Залишкова вартість ОФ на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називають ліквідаційною вартістю.

Зношування – це втрата ОФ своєї вартості.

Є два види зношування:

• фізичне;

• моральне.

Фізичне зношення – це втрата ОФ своїх споживчих властивостей, внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться. На фізичне зношування впливають дві групи чинників:

• якість самих ОФ (визначається досконалістю конструкцій виробу, дотриманням технології у процесі його виготовлення);

• умови експлуатації ОФ (ступінь завантаження, якість і своєчасність технічного догляду та ремонтів, режим роботи тощо).

Фізичне зношування може бути:

• усувне;

• неусувне.

Моральне зношення – це передчасне знецінення ОФ, викликане або здешевленням відтворення ОФ (моральне зношування І роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношення ІІ роду).

Моральне зношування І роду викликане підвищенням ПП у тих галузях, які виготовляють засоби праці, виробництво у них відбувається з меншими затратами і вони дешевшають.

Коефіцієнт морального зношення розраховують за формулою:

Моральне зношування ІІ роду – це часткова втрата ОФ своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці:

Процес відшкодовування зношування ОФ здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація – це перенесення вартості ОФ на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відтворення.

Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості ОФ.

Для здійснення процесу амортизації, його поділяють на три групи:

• будівлі, споруди, їх компоненти;

• транспортні засоби, меблі офісне обладнання;

• інші основні фонди.

Норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини ОФ.

Методи амортизації ОФ:

• прямолінійний (рівномірний);

• зменшення залишкової вартості;

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний;

• виборчий.

2.Оборотні фонди підприємства (офп)

1. До складу ОФП відносяться:

• виробничі запаси;

• незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення;

• витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину ОФП, до 65%. До них належать:

• запаси сировини основних і допоміжних матеріалів;

• покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінного інвентарю, інструментів та інших предметів, а також предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких незавершено на підприємстві. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносяться ті предмети праці, що їх повністю оброблено і перероблено на даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують подальшої обробки в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції у майбутній період. До них належать:

• витрати на підготовку виробництва;

• освоєння виробництва певних виробів;

• раціоналізацію і винахідництво;

• придбання науково-технічної та економічної інформації та передплату періодичних видань.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі оборотніх окремих елементів і стадій функціонування характеризує їхню виробничо-технологічну структуру. Вона формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємством матеріальними ресурсами) і змінюється в часі повільно без різких коливань.

2. Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюють за певними нормами інших витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями.

Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів – це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку.

Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрат певного виду матеріальних ресурсів за одиницю продукції.

Для більшості матеріалів структура норми витрат включає:

• корисну (чисту) витрати;

• технологічні відходи і витрати;

• інші організаційно-технічні втрати.

У практиці господарювання використовують три основних методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

• соціально-розрахунковий, який є найбільш прогресивний;

• дослідно-лабораторний;

• звітно-статистичний.