В.О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк
Основи цивільного захисту
ББК 68
УДК 355.58
Рекомендувала науково-методична рада
Національного університету "Львівська політехніка"
як навчальний посібник для студентів усіх напрямків і спеціальностей
вузів 3-4 рівнів акредитації (протокол №11\2009 від 30.11. 2009 р.)
Рецензенти:
Яремко З.М., доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету ім. Івана Франка;
Токарчук М.В., доктор фізико- математичних наук, професор, завідувач відділу Інституту фізики конденсованих систем НАН України;
Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М.
Основи цивільного захисту: Навч. посібник / В.О. Васійчук, В.Є Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк.-
Львів:Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2010.-417с.
Посібник "Основи цивільного захисту" розроблений згідно із Навчальною програмою нормативної дисципліни"Цивільна оборона" для студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" та "магістр" усіх спеціальностей, схваленої на засіданні комісії з цивільної оборони Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (протокол №10 від 06.06.2002 р.).
Основним завданням навчання студентів вищих навчальних закладів є підготовка їх до практичного виконання завдань цивільного захисту населення на рівні провідних фахівців виробництва, керівників виробничих підрозділів.
Підручник містить великий об"єм сучасного матеріалу і може бути корисним слухачам курсів підвищення кваліфікації із цивільного захисту , керівникам підприємств і територій для вивчення і вдосконалення знань з цивільної оборони, а також для працівників структур, що практично займаються питаннями цивільного захисту
ЗМІСТ
|
Вступ |
|
|
|
|
|
Розділ 1. Захист цивільного населення у міжнародному та загальнодержавному контексті. |
10 |
|
|
|
|
1.1. Міжнародне гуманітарне право у сфері цивільного захисту |
10 |
|
|
|
|
1.1.1. Основні положення Женевських конвенцій . |
11 |
|
|
|
|
1.1.2. Історія виникнення і розвитку сучасної системи цивільного захисту в Україні. |
19 |
|
|
|
|
1.1.3. Організація цивільного захисту в іноземних державах та міжнародне співробітництво України у сфері цивільного захисту. |
26 |
|
|
|
|
1.2. Цивільний захист- основа безпеки у надзвичайних ситуаціях |
39 |
|
|
|
|
1.2.1 Єдина державна система з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСНС). |
40 |
|
|
|
|
1.2.2. Загальні принципи організації та заходи системи Цивільного захисту (ЦЗ). |
45 |
|
|
|
|
1.2.3. Організаційна структура цивільної оборони (ЦО) на об"єкті господарської діяльності (ОГД) та планування її роботи. |
53 |
|
|
|
|
Розділ 2. Характеристика можливих надзвичайних ситуацій в Україні та їх вплив на життєдіяльність населення |
65 |
|
|
|
|
2.1 Надзвичайні ситуації в Україні та їх вражаючі фактори (НС техногенного характеру) |
65 |
|
2.1.1 Науково-технічний прогрес та його вплив на життєдіяльність населення (аналіз загроз) |
65 |
|
2.1.2. Класифікація НС |
70 |
|
|
|
|
2.1.3. Характер впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій на людину і навколишнє середовище |
80 |
|
|
|
|
2.2 Надзвичайні ситуації в Україні та їх вражаючі фактори (НС природного характеру) |
92 |
|
|
|
|
2.2.1. Коротка характеристика можливих стихійних лих |
93 |
|
|
|
|
2.2.2. Осередки ураження, які виникають при стихійних лихах |
98 |
|
|
|
|
2.2.3. Захист населення при стихійних лихах |
121 |
|
|
|
|
Розділ 3. Моніторинг і прогнозування становища у надзвичайних ситуаціях та захист персоналу |
128 |
|
|
|
|
3.1 Прогнозування становища у НС та організація захисних заходів. |
128 |
|
|
|
|
3.1.1. Оцінка становища на ОГД у НС. |
128 |
|
|
|
|
3.1.2. Організація дозиметричного і хімічного контролю на ОГД. |
132 |
|
|
|
|
3.1.3. Організація захисних заходів. |
138 |
|
|
|
|
3.2. Колективні засоби захисту персоналу ОГД |
149 |
|
|
|
|
3.2.1. Класифікація захисних споруд та об’ємно-планувальні рішення сховищ і ПРУ |
149 |
|
|
|
|
3.2.2. Системи життєзабезпечення сховищ і ПРУ |
160 |
|
|
|
|
3.2.3. Пристосування приміщень під захисні споруди |
166 |
|
|
|
|
3.3 Моніторинг і прогнозування становища при аварії на АЕС |
170 |
|
|
|
|
3.3.1. Основні параметри при оцінці радіаційного становища |
170 |
|
|
|
|
3.3.2. Оцінка радіаційного становища при аваріях на об’єктах атомної енергетики. |
171 |
|
|
|
|
3.4 Моніторинг і прогнозування становища при аварії на ХНО |
190 |
|
|
|
|
3.4.1. Терміни і визначення при оцінці хімічного становища |
190 |
|
|
|
|
3.4.2. Оцінка хімічного становища при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах. |
193 |
|
|
|
|
3.5 Прогнозування становища при аварії на підприємстві з пожежо-небезпечними технологіями |
241 |
|
|
|
|
3.5.1. Основні поняття і критерії при оцінці пожежного становища |
241 |
|
|
|
|
3.5.2. Методика прогнозування зони теплового випромінювання під час пожежі. |
244 |
|
|
|
|
3.6. Прилади дозиметричного і хімічного контролю довкілля.
|
250 |
|
3.6.1. Класифікація дозиметричних приладів. |
251 |
|
|
|
|
3.6.2. Прилади хімічного контролю навколишнього середовища |
281 |
|
|
|
|
Розділ 4. Забезпечення стійкості роботи підприємства у НС. |
287 |
|
|
|
|
4.1 Стійкість роботи ОГД у НС |
287 |
|
|
|
|
4.1.1. Суть стійкості роботи ОГД та проведення дослідження стійкості його роботи . |
287 |
|
|
|
|
4.1.2 Методики оцінки стійкості роботи ОГД до дії різних вражаючих факторів. |
301 |
|
|
|
|
4.1.3. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи ОГД. |
309 |
|
|
|
|
4.2 Оцінка стійкості об’єктів господарської діяльності до вибуху і землетрусу. |
319 |
|
|
|
|
4.2.1. Зонування території при вибусі газо-повітряної суміші. |
319 |
|
|
|
|
4.2.2. Розрахунок стійкості до впливу ударної хвилі та землетрусу. |
331 |
|
|
|
|
4.3 Оцінка інженерного захисту персоналу об’єктів господарської діяльності |
342 |
|
|
|
|
4.3.1. Оцінка місткості та захисних властивостей захисної споруди. |
342 |
|
4.3.2. Оцінка систем життєзабезпечення сховища. |
345 |
|
|
|
|
Розділ 5. Ліквідація наслідків НС. |
353 |
|
|
|
|
5.1 Організація і проведення РНР на ОГД у НС |
353 |
|
|
|
|
5.1.1. Мета, зміст і умови проведення РНР. |
353 |
|
5.1.2. Організація і проведення РНР в різних осередках ураження. |
361 |
|
|
|
|
5.1.3. Робота керівника (командира формування ЦО) по організації та проведенню РНР. |
370 |
|
|
|
|
5.2 Організація і проведення робіт по знезараженню після НС. |
380 |
|
|
|
|
5.2.1. Дезактивація та профілактика радіаційних уражень. |
381 |
|
|
|
|
5.2.2. Дегазація та дезінфекція, речовини та розчини. |
388 |
|
|
|
|
5.2.3. Санітарна обробка людей. |
396 |
|
|
|
|
5.3 Оцінка інженерного становища на ОГД після НС. |
402 |
|
|
|
|
5.3.1. Визначення кількості рятувальників. |
407 |
|
|
|
|
5.3.2. Визначення кількості техніки для РНР. |
409 |
Перелік використаних нормативних і методичних матеріалів: 414
Вступ
Метою державної політики у сфері природної та техногенної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є забезпечення гарантованого захисту життя і здоров'я людей, земельного, водного і повітряного простору, об'єктів виробничого і соціального призначення у допустимих межах показників ризику, критерії яких встановлюються для конкретного періоду розвитку з урахуванням вітчизняного та світового досвіду у цій галузі.
Природно-техногенна ситуація в Україні залишається напруженою, а в ряді її складових і в окремих регіонах країни – загрозливою.Моніторинг природної та техногенної безпеки впродовж останніх років підтверджує тенденцію до збільшення потенційних ризиків у галузі цивільного захисту.У цьому аспекті набувають своєї практичної ваги питання прогнозування та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Досвід підтверджує, що необхідно насамперед проводити постійний моніторинг найнебезпечніших об'єктів.
Основною метою удосконалення чинної системи цивільного захисту України є підвищення ефективності захисту населення і територій, адаптація державної системи запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру до європейських стандартів, більш ефективне використання бюджетних коштів.
Світовий досвід, а також досвід нашої держави показує, що ризики військового та мирного часу значно схожі між собою, а методи захисту населення і зовнішнього середовища практично ідентичні.
Аналіз надзвичайних ситуацій останніх років свідчить, що найбільші збитки
населенню і державі завдають надзвичайні ситуації (НС) природного характеру. На надзвичайні ситуації техногенного характеру, на їх виникнення та локалізацію найбільше впливає людський чинник. . Людина постає як двозначна величина, що може стати як чинником виникнення надзвичайної ситуації, так і може запобігти її. У зв'язку з цим набуває великого значення створення ефективно діючої системи підготовки фахівців у сфері цивільного захисту.
Важливими є також заходи, які передбачає здійснити держава з метою адаптації служби цивільного захисту:
удосконалення законодавчої нормативної бази, що базується на Концепції ризиків;
удосконалення єдиної державної системи попередження і ліквідації надзвичайних
ситуацій;
суворий та дієвий контроль над бюджетними асигнуваннями на місцевих рівнях стосовно орієнтування направленості їх на мінімізацію потенційних ризиків;
перехід на безперервну та сертифіковану систему підготовки і перепідготовки кадрів з проблем природної та техногенної безпеки (від школи до ВУЗу включно);
Тому навчання майбутніх фахівців та керівників виробництва основам цивільного захисту стане важливим кроком у здійсненні державної політики у цій сфері.