
- •2 Проекції прямої
- •2.1 Пряма, що не паралельна жодній із площин проекцій
- •2.2 Прямі, що паралельні та перпендикулярні
- •2.3 Визначення натуральної довжини відрізка прямої загального
- •2.4 Точка і пряма
- •2.5 Сліди прямої
- •2.6 Дві прямі
- •2.7 Відстані та кути між двома прямими
- •Запитання для самоперевірки
- •3 Площина
- •3.1 Подання площини на кресленні
- •3.2 Побудова слідів площини
- •3.3 Точка і пряма у площині
- •3.4 Головні лінії площини
- •3.5 Площини, що перпендикулярні та паралельні площинам проекцій
- •Запитання для самоперевірки
2.4 Точка і пряма
Якщо
точка належить прямій, то її проекції
належать однойменним проекціям цієї
прямої. Точка може перебувати у різних
положеннях щодо прямої. Так на рис. 2.12
представлено пряму l(l1,
l2)
і декілька точок, про які можна сказати:
точка А(А1,А2)
знаходиться перед прямою l,
точка В(В1,
В2)
за прямою l,
точка С
під прямою l,
точка D
над прямою l,
точка Е знаходиться у третій чверті, а
задана частина прямої l
у першій чверті. І тільки точка F(F1,
F2)
належить
прямій l,
бо F1
l1,
a
F2
l2.
Але
, якщо задана , наприклад, профільна
пряма DE
на
горизонтальній і фронтальній проекціях,
то не будь-яка точка F,
проекції
F1
і
F2
якої належать однойменним проекціям
прямої DE,
належить
цій прямій (рис. 2.13). У цьому можна
переконатися, якщо побудувати профільну
проекцію прямої DE
і точки F.
Профільна проекція F3
не належить проекції D3E3.
Це означає, що точка F
не належить прямій DE.
Цей факт можна встановити іншим шляхом.
Із властивостей паралельного проекціювання
відомо, що відношення відрізків прямої
дорівнює відношенню їхніх проекцій. Із
рис. 2.13 видно, що D2F2
/F2E2
D1F1
/ F1E1,
отже точка F
не належить прямій DE.
На
підставі названої властивості можна
побудувати точку К, яка б належала
профільній прямій GH
(рис.
2.14).
Для цього на горизонтальній проекції
G1H1
прямої
GH
задаємо горизонтальну проекцію Рис.
2.12
К1 точки К. Від точки Н1
проводимо допоміжну пряму під будь-яким кутом і на ній відкладаємо відрізок Н1G0, довжина якого дорівнює довжині проекції G2H2 відрізка GH. Точку G0 cполучаємо з точкою G1. Через точку К1 проводимо відрізок К1К0 G1G0 . На проекції G2H2 відкладаємо відрізок H2K2 = H1K0. Проекції К1 і К2 – це проекції точки К, що належить прямій GH.
Аналогічно можна поділити будь-який відрізок у заданому відношенні. Наприклад, необхідно на відрізку MN Рис. 2.13 Рис. 2.14 Рис. 2.15
(рис. 2.15) побудувати точку L,
яка поділила б його у відношенні 1: 3. Для цього від точки N2 проводимо під довільним кутом пряму лінію і на ній відкладаємо 4 однакові відрізки довільної довжини. Поділку 4 сполучаємо з точкою M2 і через поділку 1 проводимо відрізок 1L2 | 4M2.
Точка L2 поділяє проекцію M2N2 у відношенні 1 : 3. За лінією зв’язку знаходимо проекцію L1 точки L. Точки L1 і L2 – це проекції точки L, яка поділила відрізок MN у відношенні NL/LM = 1:3.
2.5 Сліди прямої
На будьякій прямій є особливі точки це точки перетину прямої з площинами проекцій, які називаються слідами прямої. Точка перетину прямої з горизонтальною площиною проекцій називається горизонтальним слідом, точка перетину прямої з фронтальною площиною проекцій називається фронтальним слідом, а з профільною профільним. Пряма загального положення перетинається з трьома площинами проекцій, тобто має три сліди, лінія рівня перетинається з двома площинами проекцій, отже має два сліди, а проекціювальна пряма має тільки один слід. У залежності від розташування прямої щодо площин проекцій вона може проходити через ті чи інші квадранти та октанти. На рис. 2.16, а показано побудову слідів прямої l(l1, l2) на площинах проекцій П1 та П2:
H горизонтальний слід,
H1 горизонтальна проекція горизонтального сліду,
H2 фронтальна проекція горизонтального сліду,
F фронтальний слід,
F1 горизонтальна проекція фронтального сліду,
F2 фронтальна проекція фронтального сліду.
Для
побудови горизонтального сліду на
кресленні прямої (рис. 2.16,
б)
Рис. 2.16
продовжуємо її фронтальну проекцію l2 до перетину з віссю проекцій x12 маємо точку H2, за лінією зв’язку знаходимо точку H1 на горизонтальній проекції прямої l1.
Далі будуємо фронтальний слід. Для цього продовжуємо горизонтальну проекцію l1 до перетину з віссю x12 маємо точку F1, за лінією зв’язку знаходимо точку F2 на фронтальній проекції l2 прямої. Сліди поділили пряму на три частини. З розташування проекцій цих частин щодо осі проекцій видно, що пряма l проходить у першій, другій та четвертій чвертях.
На рис. 2.16, в побудовано сліди прямої m(m1, m2). При такому розташуванні прямої вона проходить у першій, третій та четвертій чвертях.
Будь-яка пряма рівня має тільки два сліди і не має сліду, однойменного з площиною проекцій щодо якої вона паралельна. Наприклад, горизонтальна пряма має тільки фронтальний і профільний сліди і не має горизонтального. Проекціювальна пряма має лише один слід, однойменний з площиною проекцій, до якої пряма перпендикулярна, і збігається з виродженою проекцією прямої на цю площину проекцій.