- •§31. Елементи геометричної оптики
- •§32. Теплове випромінювання тіл
- •§ 33. Фотоефект
- •§34. Фотони. Енергія, маса та імпульс фотона. Тиск світла. Ефект Комптона.
- •§ 35. Основи квантової фізики. Гіпотеза де Бройля. Хвильова функція. Рівняння Шрьодінгера
- •§36. Рух мікрочастинки в нескінченно глибокій одновимірній потенціальній ямі. Проходження частинки через потенціальний бар’єр
- •§ 37. Ядерна модель атома. Борівський водне подібний атом. Спектральні серії
- •§38. Водне подібні атоми в квантовій фізиці
- •§39. Магнітний момент атомів. Досліди Штерна і Герлаха. Спін. Ферміони і бозони. Принцип Паулі. Багатоелектронні атоми
- •§40. Будова і властивості атомного ядра. Ядерні сили
- •§8.3. Радіоактивність. Ядерні реакції
§31. Елементи геометричної оптики
В основі геометричної оптики лежать закони прямолінійного поширення, відбивання і заломлення світла.
Закон прямолінійного поширення світла: в оптично однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно.
Закон
відбивання світла: падаючий промінь,
відбитий промінь і перпендикуляр,
поставлений в точці падіння до межі
поділу двох середовищ, лежать в одній
площині, кут відбивання дорівнює куту
падіння
.
З
Рис.
1
(рис. 1):
. (1)
Відносний показник
заломлення
– це відношення абсолютних показників
заломлення середовищ
і
,
де
(с
– швидкість світла у вакуумі,
і
– швидкості світла в першому і другому
середовищах). О
Рис.
2
(2)
Якщо промінь
поширюється з оптично більш густого
середовища в менш густе
,
то при деякому граничному куті падіння
заломлений
промінь буде ковзати вздовж межі поділу
двох середовищ, тобто
.
При куті падіння
світловий промінь повністю відбивається.
В цьому полягає суть явища повного
внутрішнього відбивання (рис.2). Очевидно,
в цьому випадку
Рис.
3
На явищі повного внутрішнього відбивання базується робота приладів (рефрактометрів), які дозволяють визначати показник заломлення середовища.
Лінза називається
тонкою, якщо її товщина d
мала порівняно з радіусами кривизни її
поверхонь
і
(рис. 3). Головною оптичною віссю лінзи
називають пряму, що проходить через
центри кривизни її поверхонь. Можна
вважати, що в такій лінзі точки перетину
головної оптичної осі з обома поверхнями
лінзи співпадають. Цю точку називають
центром лінзи. Промені, які проходять
через центр лінзи, не зазнають заломлень.
Величину
Рис.
4
(4)
називають
оптичною силою тонкої лінзи
і
– абсолютні показники заломлення
матеріалу лінзи і оточуючого середовища).
Для збірної лінзи Ф>0,
для розсівної Ф<0.
Точки
,
що лежать на головній оптичній осі лінзи
по обидві сторони від оптичного центру
на відстанях f,
,
називають головними фокусами лінзи
(рис. 4):
Для першого головного фокуса F
(5)
Аналогічно, друга головна фокусна відстань
(6)
Площини, які
проходять через головні фокуси F
і
лінзи перпендикулярно до головної
оптичної осі, називаються фокальними
площинами лінзи.
Найчастіше буває,
що речовина по обидва боки від лінзи
одна й та ж (наприклад, повітря). Тоді
головні фокусні відстані чисельно
дорівнюють одна одній. Протилежні знаки
означають, що головні фокуси лежать з
різних боків від лінзи. Для збірної
лінзи (оскільки Ф>0)
,
для розсівної лінзи (оскільки Ф<0)
![]()
Для лінз справедливе основне рівняння
, (7)
де всі відрізки відраховуються від центру лінзи, а радіуси кривизни завжди напрямлені від вершини поверхні до центру її кривизни. Вони вважаються додатними, якщо напрямлені в сторону поширення світла. Відрізки, перпендикулярні до оптичної осі, відраховуються від оптичної осі; вони додатні вище оптичної осі і від’ємні нижче оптичної осі.
При розв’язуванні задач основне рівняння тонкої лінзи (7) записують у вигляді
, (8)
де
,
,
знак плюс відповідає збірній лінзі,
знак мінус – розсівній.
Лінійне збільшення тонкої лінзи визначається як
(9)
Для дійсних зображень Г < 0, тобто вони обернені; для уявних зображень Г>0, тобто вони прямі.
