-
Переселення на Кубань
Поширення української етнографічної території наступало завдяки переселенню Чорноморських козаків за наказом цариці Катерини 11 із земель між Бугом і Дністром на Кубань, на схід від Азовського моря поміж ріками Кубанню та Єєю. Нащадки славних запорожців причалили до берегів колишньої княжої Тмуторокані 25 серпня 1792 р. під проводом свого полковника Сави Білого і там заложилн першу козацьку оселю — Таманськнй курінь. Услід за ним прийшла решта — 17 201 козаків-чор помориш, не враховуючи жінок і дітей. Козацький кошовий отаман Захар Чепіга зорганізував із них по обох боках ріки Кубані 42 курені, які пізніше, на розпорядження уряду, персназвано на. станиці. Козаки назвали курені так салю як колись на Запоріжжі: Батурннський, Канівський, Переяславський, Полтавський тощо. Ці курені у свою чергу він поділив на п'ять округ. У 1794 р. над рікою Кубанню, в Караеунському куті, на тому місці, де був отаборився козацький кіш, засновано місто, яке названо в честь цариці Катерини. II, яка- віддала ці землі "у вічне посідання",— Кагорі і нодар'.
На Кубані, де поселилися чорноморці, велася щоденна війна, понад 50 літ. Кожної хвилини могли напасти черкеси, татари чи інші верховинці. З-за кожного куша й з очерету чигала небезпека, свистіли кулі, чи блискала шабля, Обставині! вимагали постійної обережності, навіть сільськогосподарські роботи виконувались під військовою охороною. Цс змушувало вже змолоду хлопців і дівчат вчитися орудувати зброєю й тому на Кубані витворилися відважні та спритні воїни3. Очевидно, що тут не обходилося без постійних жертв у людях, які гинули в боротьбі з герцями або віл ран,
Крім того, клімат тут був нездоровий, різні хвороби, а зокрема малярія, косили населення, й через деякий час більше людей умирало як родилося. Тому то у своїх початках Козацтво Кубані чисельно скріплювалося не природним приростом, пле припливом нових сил з України.
Переселення козаків на Кубань тривало упродовж ХЇХ ст,, а те більше приходило .з України, одні легально, а інші нелегально від панщини і їх негайно вписували у реєстр вільних людей.
На нових поселеннях заводилися козацькі порядки із питомою козацькою демократією, бо Катерина. її дала їм широку автономію. Була там Військова Рада, виборний кошовий та виборна військова старшина, свій суд і своє козацьке духовенство, ба навіть власна козацька конституція. Але то довго не існувало, бо Харко Чепіга був пертим й останнім виборним кошовим. По його смерті московський уряд заборонив вибори кошового, а назву "курінь" заступлено назвою "станиця". У 1797 р. скасовано назву "кошовий" і введено назву ''наказний отаман". Так само скасовано уряди Військового Судді та Писаря й заборонено скликати Військову Раду. В першій половині XIX ст. московський уряд назначав наказними отаманами козаків-українців (до1855 р.)
Історія України - Полонська-Василенко Наталія: Том 2
Історія України - Субтельний Орест
|
Історія України - Лазарович М.В. |
|
|