3.Позовна заява про відшкодування завданої шкоди

Зобов’язання шо виникли внаслідок завданої шкоди, належать до не договірних (деліктних) зобов’язань. Делікт з огляду на цивільне законодавство можна сформулювати як ознаку протиправності рішень, дій, бездіяльності, якими завданна фізичними та юридичними особам майнова, а також шкода, заподіяна ушкодженням здоров’я чи внаслідок смерті потерпілого.

Деліктна відповідальність за ЦКУ має більш широкий аспект застосування. До кодексу включені положення щодо права на відшкодування витрат у зв’язку з вчиненням дій в майнових інтересах іншої особи без її дозволу, відшкодування шкоди, завданої в наслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи або р разі не усунення загрози здоров’ю життю чи майну особі, якій загрожує небезпека. Законом також встановленна відповідальність за публічні обіцянки винагороди за результатом конкурсу та наслідки невиплати винагороди за виконання завдання.

Деліктні зобов’язання, як правило, виникають між сторонами, які не перебувають між собою договірних відносинах. Однак, це не означає, що між сторонами не можуть бути цивільно-правові зобов’язання, які безпосередньо пов’язані волею і діяльністю заподіювача шкоди.

У деліктних зобов’язаннях заподіювач зобовязанний її відшкодувати (відновити порушене право на підставі і в порядку встановлених законом).

У договірних зобов’язаннях відповідальність наступає у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням стороною зобов’язань, обумовленних договором, з метою забезпечення його виконання. Суб’єктами договірних зобов’язань є сторони у договорі, а також інші особи, які порушили і пов’язані з відповідними зобов’язаннями.

У деліктних зобов’язаннях відповідальність покладається лише на деліктоздатну особу, яка має відповідно до закону відповідати за свої дії. У ряді випадків, встановлених законом, відповідальність несе не заподіював шкоди, а особа, на яку покладно обов’язок відшкодувати шкоду завданну її протиправною діяльністю.

Зокрема, шкода завданна малолітньою особою, відшкодовується її батьками, опікуном або особою, яка її заміняє, якщо не доведуть, що шкода здійсненна не з її вини. Така сама відповідальність настає в разі відсутності майна в неповнолітньої особи, яка не має повної цивільної дієздатності, а також щодо тих неповнолітніх осіб, які набули право повної цивільної дієздатності за згодою бальків або піклувальників.

Шкода, завдана не правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуеться в повному обсязі особою, яка її задала.

Така сама відповідальність настає в разі заподіяння шкоди особистим немайновим правам зазначених осіб.

Відповідальна за шкоду особа звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкода не з її вини. Отже предметом доказування у деліктних зобов’язаннях є наявність шкоди, протиправність поведінки, причинний зв'язок, вина заподіювача шкоди. В окремих випадках, встановлених законом, обов’язок відшкодування покладаеться незалежно від вини заподіювача шкоди.

Також передбачені окремі випадки права на відшкодування шкоди, завданої правомірними діями. До таких випадків належить: відшкодування шкоди, завданої у разі здійснення особою права на самозахист, крайньої необхідності, а також завданої власникові прийняттям закону про припинення права властості на певне майно.

Відшкодування шкоди, завданої кількома особами, ґрунтується на солідарній їх відповідальності. У разі її відшкодування іншою особою настає право зворотної вимиги (регресу) до винної особи.

Окремою нормою встановленно також умови і підстави відшкодування шкоди завданої особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Зокрема, у разі заподіяння шкоди особою у зв’язку з психічним розладом або недоумством, відповідальність може бути покладено судом на чоловіка чи дружину, батьків, повнолітніх дітей, якщо вони проживали спільно з тако особою, знали про її хворобу, але не вжили заходів до запобігання шкоди.