19.Засоби навчання. Використання комп’ютерної техніки у навчанні

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх спе­цифічними дидактичними функціями. Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За до­помогою слова вчитель організовує засвоєння знань учня­ми, формування в них практичних умінь і навичок. Вик­ладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над ним.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам'яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдан­ня, повторення пройденого матеріалу.

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необ­хідний чинник засвоєння знань. До них належать: дидак­тична техніка, аудіовізуальні засоби; екранні по­сібники статичної проекції тощо.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення за­нять з усіх предметів у навчальних кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять.

Можна виявити такі чотири напрями використання комп'ютерів: 1) комп'ютер як об'єкт вивчення; 2) комп'ютер як засіб навчання; 3) комп'ютер як складова частина системи управління народною освітою; 4) комп'ютер як елемент методики наукових досліджень.

Загалом спілкування з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу уч­нів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість.

20. Вимоги до сучасного уроку: 1) Загально-педагогічні: а. Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; б. Створення емоційно-актуальної атмосфери уроку; в. Педагогічний такт і культура мови; г. Пізнавальна емоційність учнів; д. Чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку. 2) Психологічні: а. Урахування психологічних особливостей кожного учня; б. Нормальний психічний стан і стійкий настрій учителя і учня; в. Розумна вимогливість і доброзичливість вчителя; г. Педагогічна етика і педагогічний такт; 3) Дидактичні: а. Раціональне використання кожної хвилини уроку; б. Раціональне поєднання словесних, наочних і практичних методів; в. Розвиток пізнавальних інтересів і активності учня; г. Зв'язок з вивченим раніше% д. Формування вмінь учня самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці; е. Індивідуалізація, диференціація, інтенсифікація навчального процесу; є. Організоване завершення уроку.

4) гігієнічні

а. температурний режим

б. норми освітлення

в. провітрювання

г. відповідність шкільних меблів нормативам

д. чергування видів навчальної роботи

е. різноманітність методів

21. Суть і основні види контролю успішності учнів

Процес навчання в школі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризу­ється дидактичною завершеністю. Обов'язковим компо­нентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управ­ління навчанням — забезпечення його ефективності при­веденням до системи знань, умінь, навичок учнів, само­стійного застосування здобутих знань на практиці, стиму­лювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Контроль знань учнів складається з: перевірки — вияв­лення рівня знань, умінь та навичок; оцінки — вимірюван­ня рівня знань, умінь і навичок; обліку — фіксування ре­зультатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденни­ку учня, відомостях. За допомогою контролю в процесі нав­чання розв'язують низку завдань: виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання Інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання; визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання; виявлення ступеня пра­вильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок. Ці та інші завдання визначають зміст контро­лю, який змінюється із зміною дидактичних завдань.

Контроль виконує такі функції: а) освітню (навчаль­ну), суть якої в тому, що вона є корисною для всього кла­су. б) ви­ховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спо­нукає учня регулярно готувати уроки. в) розвиваю­чу — в процесі навчання в учнів розвивається логічне мис­лення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння І уза­гальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислительна діяльність, мовлення, па­м'ять, уява, увага; г) діагностичну — у процесі контролю виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях і навич­ках учнів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані на поліпшення успішності; ґ) стимулюючу — схвалення успіхів учня сприяє розвит­ку в нього спонукальних мотивів до навчання; д) оціню­вальну — об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню; е) управлінську — на основі контролю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її.

За місцем у навчальному процесі розрізняють поперед­ній, поточний, періодичний, підсумковий види контролю.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контрольних занять, їх частоти й послі­довності; характеру й форм самостійної роботи учнів ,використання дидак­тичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю.

Ефективність контролю забезпечується дотриманням певних вимог, серед яких:

Індивідуальний характер контролю ,Систематичність контролю, Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань, Оптимізація контролю успішності учнів:

Оцінювання у цілому має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.