- •"Відлига" в Україні: пом'якшення політичного режиму в середині 1950-х - 1960-х Суспільно-політичне життя та політична боротьба в урср
- •Україна в умовах десталінізації (1956—1964)
- •Соціально-економічний розвиток України
- •Духовне життя в Україні основні тенденції та характерні риси
- •Активні, але значною мірою невдалі спроби реформування в галузі освіти.
- •Русифікація.
- •Певне розширення меж творчої культурної та наукової діяльності.
- •Пробудження громадської активності й національне, відродження.
- •Вихід на літературний та суспільний обрії плеяди творчої молоді.
- •Адміністративне утвердження атеїзму під час антирелігійної кампанії 50—60-х років.
Адміністративне утвердження атеїзму під час антирелігійної кампанії 50—60-х років.
У 1954 р. ЦК КПРС приймає постанову «Про проведення науково-атеїстичної пропаганди», у якій партійні органи зобов'язалися вести атеїстичну роботу, не ображаючи почуттів віруючих та церковників, а також адміністративно не втручатись у діяльність церкви. Проте наприкінці 50-х років ці слова залишилися лише на папері. У цей час адміністрування йшло далеко попереду атеїстичної пропаганди, а часто-густо і просто підміняло її. Надзвичайно форсованими темпами йшов підрив матеріальної бази релігії. У 1958 р. в Україні церква втратила 64 культові споруди: церкви, молитовні будинки тощо. У 1959 р. було вилучено 262, у 1960 — 747, у 1961 — 997, у 1962 — 1144 культові споруди. Антирелігійна кампанія не тільки поглиблювалася, а й дедалі більше поширювалася. За неповними даними, в Україні тільки в 1962 р. було знято з реєстрації 1263 релігійні об'єднання різних напрямів.
Отже, духовне життя в період «хрущовської відлиги» характеризується взаємодією різних тенденцій, непослідовністю, половинчастістю і суперечливістю реформ: демократичні прориви в окремих сферах культури фактично блокувалися збереженням позицій сталінізму на інших. З одного боку, це невдалі спроби реформування освіти, русифікація, адміністративне утвердження атеїзму, а з іншого — певне ослаблення тиску системи на культуру, розширення меж для творчої та наукової самореалізації, поява перших паростків громадського пробудження і національного відродження; вихід на літературні та суспільні обрії творчої молоді.
