20. Функціональна та геометрична структура світового фінансового ринку

Світовий фінансовий ринок за функціональною структурою включає в себе кредитний ринок (ринок боргових зобов'язань), ринок титулів власності, ринок фінансових дериватів і ринок валюти.

Міжнародний кредитний ринок становить собою сукупність кредитних відносин, що функціонують в масштабі світового господарства.

Ринок титулів власності — це попит і пропозиція акцій і депозитарних розписок.

Ринок фінансових дериватів становить собою ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив'язані до іншого фінансового або реального активу.

Ринок валюти становить собою сукупність національних ринків валюти і характеризується використанням національної валюти та міжнародної колективної валюти.

Географічна структура відображає рух капіталу між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри. На формування міжнародних фінансових центрів роблять вплив такі фактори, як високий рівень розвитку країни, активна участь в міжнародних економічних відносинах, високорозвинутий національний ринок капіталів, ліберальне (пільгове) валютне і податкове законодавство, зручне географічне розташування, політична стабільність в країні.

Забезпечення вказаних умов стало передумовою формування нинішніх основних міжнародних фінансових центрів: Нью-Йорк, Лондон, Токіо.

21. Економічна сутність платіжного балансу

Найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків є платіжний баланс. Оскільки всі зовнішньоекономічні операції можливо поділити на такі, що приносять іноземну валюту (кредитні), і такі, що пов’язані з її витрачанням (дебетні), то в балансі перші відображаються зі знаком “+”, а другі – зі знаком “-”. Тобто, експорт товарів і запозичення, отримані країною, відносяться до кредитних операцій, а імпорт і кредитування інших країн – дебетних. Платіжний баланс – це статистичний звіт, у якому наведені систематизовані сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн за певний період.

Згідно з економічним змістом розрізняють платіжний баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату представляє собою співвідношення платежів і надходжень, які із дня на день постійно змінюються, зафіксоване на певну конкретну дату.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних даних про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії країни. Він дає можливість аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовій економіці.

22. Еволюція мев та їх типи

Перший етап і тип МЕВ – доколоніальний. За часом він є найбільш тривалим оскільки він охоплює первіснообщинний, рабовласницький і феодальний періоди.

Зв’язки між народами починалися і розвивалися шляхом багатовікової еволюції, починаючи ще з племен. На перших етапах розвитку держав стародавнього Сходу велике значення має обмін с\г продукції на технічну сировину. Зовнішня торгівля в країнах Далекого Сходу була мало розвинута, в той же час, в античних полісах Стародавньої Греції вона переважала внутрішньо. Великим попитом користувалися вироби з Вавилону.

Міжнародна торгівля у І тис до н.е. переходить від старої експортно-імпортної системи до більш доходної транзитної. Великим центром посередницької торгівлі (4-5 ст. до н.е.) був Карфаген, через який проходили товари з Фінакії, Єгипту, Малої Азії та Сахари…

Посередницька торгівля сприяла більш широкому розподілу ресурсів і товарів, а значить формуванню і розвитку потреб і таким чином стимулювало наростання виробництва.

Вже в І-му тис. до н.е. відзначився поділ обміну між ринками залежно від характеру пропонованих товарів, транспортування і залежно від виробництва та споживання товарів.

Так відокремилися ринки рабів від ринку хлібів.

Натуральне господарство продовжувало своє існування. Типовою формою феодальної торгівлі був ярмарок, куди звозилися товари з різних країн. В 16-17 столітті ярмарки були значно поширені у Франції, Англії та інших країнах, де відбувалася оптова торгівля товарами, які користувалися великим попитом (вовна, шкіра, сукно, золото, тканини, метал, зерно, прянощі і т.д.)

В міру зростання виробництва та поділу праці і поширенню товарно-грошових відносин зовнішня торгівля набирала швидких темпів.

Основним напрямом міжнародної торгівлі цього періоду вважають торгівлю між Європейськими країнами і сходом.

Колоніальний період МЕВ охоплює період з 16-сер 20 ст. Його початок співпадає з періодом розпаду феодалізму і зародження капіталізму. Великі географічні відкриття зумовили 2 головні наслідки: створені перші колоніальні імперії (Іспанська в Америці, Португальська в Азії); сприяли виникненню світової торгівлі (світового ринку). За короткий час в сітку міжнародної торгівлі були втягнуті всі частини світу, але ці зв’язки були однобічними. В Європу вивозилися дорогоцінні метали, чай цукор, опій, прянощі. Головні торговельні шляхи з внутрішніх морів перемістилися в атлантичний та індійський океани. Найбільші порти Європи: Лісабон, Сельвія, Антверпен, Амстердам.

Географічний поділ праці поглиблювався і розширювався, але він ґрунтувався на грабіжництві і нееквівалентному обміні.

У початковий період імперіалізму (70 рр 19 – поч 20ст) здійснювався перехід від капіталізму від вільної конкуренції до його вищої стадії імперіалізму. Відбувалися перші зародки монополізації, з’явилися нові форми власності (АТ)Міжнародні монополії раннього періоду розвитку імперіалізму стали посередниками сучасних транснаціональних корпорацій, які становлять в наш час основу світового господарства.

Після завершення Першої світової війни розпочався процес деколонізації, який завершився в 60-х роках ХХ ст., і у результаті якого світове господарство набуло сучасного вигляду. Особливостями цього господарства є взаємопроникнення економічних систем, перетворення національного виробництва на інтернаціональне, набуття ним міжнародних і міжнаціональних ознак; активізація спільної підприємницької діяльності із масштабним залученням до неї іноземного капіталу, формування інтернаціональних господарських комплексів, виникнення міжнародної власності.