3. Особливості педагогічної запущеності дошкільнят і молодших школярів.

Педагогічно запущеними можуть бути і дошкільники, і молодші школярі, і підлітки.

Ознаками соціальної та педагогічної запущеності дошкільнят є:

• неуспішність у рольовій грі (труднощі в спілкуванні з ровесниками, діти віддають перевагу предметним іграм);

• непідготовленість до навчання в школі (дисгармонія емоційно-вольової сфери, недостатньо розвинуті пізнавальні здібності та довільність поведінки, невміння спілкуватися з дорослими і дітьми);

• погана адаптація до перебування в дитячому садку;

• відхилення в поведінці (агресивність, гіперактивність);

• відставання в розвитку (пізніше починають ходити, говорити тощо).

Ознаками соціальної та педагогічної запущеності молодшого школяра є:

1. порушення образу "Я" - неадекватна самооцінка, незадоволена потреба у визнанні (бути гарним учнем, бути прийнятим), підвищена образливість, негативізм, егоцентризм;

2. нерозвинутість молодшого школяра як суб'єкта спілкування - слабка соціальна рефлексія, нерозуміння з боку дорослих, низький соціометричний статус, емоційна нестабільність, неадекватна поведінка в соціальних ситуаціях, гіперсоціалізованість, несприйняття ровесниками;

3. нерозвинутість молодшого школяра як суб'єкта діяльності - несформованість мотивів учіння, низька навчально-пізнавальна активність, слабка научуваність, несформованість елементів і на­вичок навчальної діяльності, основних навчальних умінь;

4. специфіка індивідуально-типологічних особливостей - дисгармонія розвитку, нестабільність, ригідність нервової системи, нерозвинута довільність психічних процесів.

Якщо у дитини ви помітили перераховані вище ознаки педагогічної запущеності, то варто проводити індивідуальну роботу за такими напрямками:

1) вплив на умови сімейного виховання дитини:

• підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків;

• допомога в організації розумової діяльності дитини;

• контроль за організацією нормального режиму дня дитини;

• індивідуальні консультації з батьками.

2) удосконалення виховної роботи з класом:

• гуманізація міжособистісних взаємин у дитячому колективі;

• створення належного мікроклімату;

• корекція взаємин педагога з дитиною.

3) допомога дитині в особистісному зростанні:

• вивчення дитини;

• індивідуальна робота з усунення недоліків інтелектуальної, моральної, емоційно-вольової сфер;

• включення дитини в активну діяльність на основі її інте­ресів і нахилів;

• керівництво спілкування дитини з ровесниками;

• подолання негативної мотивації учіння.

4. Специфіка роботи вчителя з різними категоріями важких підлітків.

Підлітковий період – важкий період психічного розвитку: він складний для самого підлітка і для роботи з ним. Часто причини появи важкої дитини в цей період пов'язані з віковими особливостями розвитку дітей підліткового віку.

Основні причини складності віку:

1. перебудова моторного апарату;

2. психічні зміни, пов'язані зі статевим дозріванням,

3. деформований розвиток сексуального інтересу;

4. дисгармонія соціального і біологічного розвитку;

5. прагнення завоювати статус дорослого;

6. недостатня критичність до себе, збільшена до інших;

7. рефлекс наслідування, груповий егоїзм, конформність;

8. швидкий темп змін;

9. накопичення дефектів виховання (порушення емоційної сфери, соціальна незрілість, невпевненість, безвідповідальність);

10) почуття дорослості, проблема самостійності, реакція емансипації;

11. аморфна мораль;

12. збудливість, конфліктність, загострене почуття власної гідності.

Ці особливості віку можуть стати причинами появи важких підлітків.

Основними суб'єктами реабілітації важких підлітків є: педагогічно запущені, правопорушники, дезадаптовані підлітки з девіантною поведінкою, діти-сироти, підлітки з відхиленнями психосоматичного і нервово-нсихічного здоров'я та з функціональними відхиленнями.

Основні напрями роботи вчителя з важкими підлітками:

1) профілактика - зняття причин, що спричиняють відхилення в розвитку особистості. Є такі групи методів профілактики:

• стимулювання і мотивування навчально пізнавальної діяльності;

• організація життя і діяльності учнівського колективу;

• спілкування і взаємодія вчителя з підлітком;

• стимулювання активності підлітка;

• психолого-педагогічна пропаганда.

2) діагностика:

• педагогічно запущених підлітків (виявлення характеру прояву порушення розвитку особистості, пізнавальної, емоційної-вольової сфери, поведінки і спілкування; виявлення шкільних причин);

• сім'ї.

3. корекційна робота. Основою корекції є активне залучення підлітків до різних видів діяльності, де вони могли б зарекомендувати себе з найкращого боку. На початковій стадії корекції слід залучати важких підлітків до таких видів діяльності, які їм легко даються. З часом завдання слід ускладнювати. Потрібно дотримуватися принципів помірного дозування, поетапного ускладнення, систематичного контролю.

Вчитель повинен:

• опиратися на тих людей, які мають вплив на підлітка;

• враховувати позицію учня в класному колективі;

• працювати з важким підлітком через колектив;

• створити для цього належну обстановку.

• він повинен не розділяти навчання і виховання;

• узгоджувати різні виховні впливи;

• організовувати спільне дозвілля, яке сприятиме накопиченню спільних емоцій, пошуку спільних переживань;

• опиратися на позитивне в особистості дитини;

• врахувати її вікові та індивідуальні особливості;

• поєднувати психологічні й педагогічні методи впливу.

Ефективність роботи з важкими підлітками залежить від раціонального добору методів та засобів виховного впливу на кожну особистість. Індивідуальний підхід передбачає:

1. глибоке вивчення особистості важкого підлітка. Вчитель повинен знати рівень розвитку підлітка, життєву позицію, його позитивні можливості;

2. розробку індивідуальної програми виховання учня, добір найефективніших засобів і методів впливу. Вчитель повинен знати механізми переконання, формування адекватної самооцінки, особливості впливу на розвиток пізнавальної і моральної сфери особистості, комунікативних і поведінкових навичок підлітка; сприяти розвитку навичок самопізнання і самовиховання.

3. залучення до певного виду діяльності, в якому важкому підлітку гарантований успіх. Створення умов спільної діяльності, де можна блокувати агресивність та інші негативні прояви поведінки підлітка;

4. тісна взаємодія із сім'єю. Завдання роботи з батьками: ознайомлення батьків з віковими особливостями, допомога в розв'язанні конфліктних ситуацій, розроблення спільних дій.

Виділяють спеціальні форми роботи:

1. з учнями:

• індивідуальні консультації;

• тренінги спілкування, які передбачають взаємне обговорення якостей особистості підлітка;

• виявлення негативних якостей.

2. з батьками:

• консиліуми;

• школа для батьків.

3. з учителями:

• розвиток комунікативних якостей вчителя, його емпатійності;

• особистісне зростання вчителя.