2.Облік резерву сумнівних боргів.

Доходи від продажу визнаються отриманими в момент продажу товарів, в незалежності від отримання за них коштів. Дебіторська заборгованість називається історичною коли вона виникає в період продажу товарів.

Безнадійна дебіторська заборгованість – це така поточна заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповернені боржником, або дебіторська заборгованість, позивний строк якої минув.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість – це заборгованість:

- по якій минув строк позивної давності;

- яка непогашена через недостатність майна дебітора;

- яка непогашена через брак коштів, отриманих на відкритих аукціонах при продажу заставленого майна;

- стягнення заборгованості стало неможливим в зв’язку з надзвичайними подіями;

- прострочена заборгованість померлих , або пропавши безвісті фізичних осіб.

Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» потрібно на підприємствах створювати резерви сумнівних боргів для списання сумнівної дебіторської заборгованості.

Резерв сумнівних боргів відображається на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». По Кредиту рахунку відображається створення резерву в бухгалтерській проводці: Дт 944 Кт 38.

По дебету списання сумнівної дебіторської заборгованості:

Дт 38 Кт 36;

Дт 38 Кт 716.

Аналітичний облік ведеться або за списком боржників, або за термінами виникнення дебіторської заборгованості.

П(С)БО 10 передбачає три способи нарахування резерву сумнівних боргів:

1.виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

2.на основі класифікації дебіторської заборгованості;

3.виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг.

3.Облік розрахунків з оренди.

Порядок обліку розрахунків з оренди необоротних активів та розкриття інформації щодо оренди фінансової звітності орендаря та орендодавця визначає П(С)БО 14 «Оренда». Норми цього положення застосовуються всіма юридичними особами (крім бюджетних установ) до всіх орендних угод крім:

1.орендних угод пов’язаних з розвідкою та використанням природних ресурсів;

2.угод щодо використання авторських прав;

3.угод щодо оренди цілісних майнових комплексів.

Оренда-угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Оренда буває фінансова та операційна.

Фінансова оренда вважається оренда за наявності хоча б однієї з наведених ознак:

1.право власності на орендований актив переходить до орендаря після закінчення строку оренди;

2.строк оренди є більшим від половини строку корисного використання об’єкта оренди;

3.теперішня вартість мінімальних орендних платежів дорівнює, або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди;

4.орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання.

Операційна оренда – оренда інша ніж фінансова. Особливістю операційної оренди є те що об’єкти, передані в оренду продовжують залишатися власністю орендодавця і не змінюються в його балансовому обліку.

В орендодавця орендовані засоби обліковуються на 10 рахунку 10 «Основні засоби», а орендаря на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи».

Витрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди відображаються в обліку як 15 «Капітальні інвестиції» і підлягають в подальшому нарахуванню амортизації.