2. Реальні проблеми розвитку:

Так, найважливішими для Причорноморського району є проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води. Вода в посушливі області Причорномор’я надходить каналами. Але вони дуже недосконалі, це призводить до великих її втрат. Через погану дренажну систему, надмірність використання відбуваються засолення зрошуваних земель, їх підтоплення та заболочування, що знижує врожайність і погіршує якість сільськогосподарської продукції.

Крім того, вода, що використовується для зрошення ланів, часто дуже забруднена промисловими та іншими стоками. Є проблеми з використанням території району з рекреаційною метою. Тут увійшли в суперечність розміщення і розвиток важкої промисловості та створення великого портового господарства з рекреаційною цінністю території.

Бездумна експлуатація природних ресурсів району уже призвела до фактичної втрати знаменитої сакської грязі, лікувальне значення якої велике.

Досі не вирішено проблему видобування гальки на пляжах і вапняків у кар’єрах Криму, що також негативно позначається на природі курортного району і не сприяє нормальним умовам відпочинку.

Розміщення великих військово-повітряних і морських баз у курортних містах, шумове забруднення, що в десятки разів перевищує допустимі норми, унеможливлюють лікування в Криму нервових захворювань, гіпертонії, хвороб шлунку тощо.

МАРИНА НАЛАПКО:

3. Шляхи вирішення проблем на регіональному та державному рівнях

Подальший розвиток економіки Причорноморського району і підвищення ефективності його господарства потребує наукового обґрунтування і розв'язання багатьох проблем. Першочергового значення набуває проблема водних ресурсів, яка в умовах посушливого Причорномор'я є вирішальним чинником активізації сільськогосподарського виробництва.

Дуже важливим також є вдосконалення спеціалізації Красноперекопського промислового вузла, поліпшення використання унікальних мінерально-сировинних ресурсів Сиваша, запобігання викиданню в нього дренажно-поливних вод і промислових стоків.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує розвитку морського транспорту. Для цього слід забезпечити зростання вантажообороту морських портів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень по Дунаю. Загальнодержавне значення має спорудження нафтового терміналу в Одесі.

4. Перспективи, що чекають регіон (матеріальної та нематеріальної сфери)

Причорноморський регіон України. В цій групі середні по країні рівні інвестиційного потенціалу і ризики. Саме тут формується група інвестиційно-привабливих регіонів. Цей регіон є базисом, на якому формується економічний фундамент країни, вишиковується нова плеяда інвестиційно-привабливих регіонів.

Найближчим часом це викличе до даного регіону підвищений інтерес з боку інвесторів.

Потенціал вжитку в області дуже високий, що обумовлене високими доходами населення, що перевищують середньорічні в місяць по Україні в 1,5 разу, транзитною спрямованістю і рекреаційними можливостями регіону. Як наслідок, вжиток населенням значних об'ємів платних послуг і високий роздрібний товарообіг Одеської області (7% і 5% від загальноукраїнських об'ємів відповідно). Про подальше збільшення споживчого потенціалу і, отже, привабливості торгівельного сектора регіону можна говорити з досить великою мірою вірогідності: середньорічні темпи зростання роздрібної торгівлі в 25-30% одні з найвищих в Україні.

Не дивлячись на темпи зниження об'ємів сільськогосподарської продукції і промислового виробництва, область забезпечує п'яте місце в рейтингу по господарському потенціалу, будучи найбільшим, після Києва, продуцентом послуг десята частина від загальноукраїнського об'єму вироблених послуг. Враховуючи перспективи відносно споживчого потенціалу, логічним є збільшення в майбутньому і господарського потенціалу, що в цілому сприятливо позначиться на підвищенні інвестиційної привабливості Одеської області.

В цілому регіон є привабливим для інвесторів, оскільки ризик втрати вкладеного в нього капіталу істотно нижчий, ніж в регіонах з підвищеним ризиком. Програш в потенціалі перед регіонами з високою концентрацією інвестиційного капіталу пояснюється слабким розвитком промислового виробництва, занепадом аграрного сектора. Інвестиційною перевагою даного регіону є його природно-рекреаційний потенціал, який налічує сотні підприємств відпочинку і лікування.

ЮЛЯ МАЦЬКО:

СТОЛИЧНИЙ

1. Сучасний стан розвитку

Для Столичного району характерний не однаковий рівень економічного розвитку. У Київській області він перевищує середній по країні, у Житомирській і Чернігівській областях — дуже низький, оскільки концентрація промисловості там невелика.

Столичний економічний район у міжрайонному поділі праці виділяється виробництвом хімічних волокон, пластмас, шин, верстатів, сільськогосподарського і хімічного устаткування, екскаваторів, тканин, будівельних матеріалів, побутових електро- та радіоприладів.

В експортно-імпортних поставках провідне місце займають країни СНД, насамперед Росія. Туди вивозяться з району передусім продовольча, хімічна продукція, прилади та устаткування, а ввозяться з Росії нафтопродукти, вантажні та легкові автомобілі і запчастини до них, засоби зв'язку, сировина для паперових фабрик.

Важливим торговим партнером району є сусідня Білорусь. Звідти надходять синтетичні нитки та волокно, деревно-стружкові плити, мінеральні добрива, сільськогосподарська техніка.

У цілому район підтримує торгові зв'язки з більш як 100 країнами світу. На район припадає 16,8% українського експорту та 25,8% імпорту (у тому числі на м. Київ - 21,6%).

Крім торговельних починають розвиватись інші форми міжнародного співробітництва. Притягальна економічна сила м. Києва як столиці України сприяє значному припливу інвестицій з-за кордону та створенню різних спільних підприємств, проектів. На м. Київ і Київську область припадає майже половина зарубіжних інвестицій у господарство нашої країни. Завдяки прикордонному положенню район розширює також культурні, туристичні, трудові, побутові зв'язки з територіями сусідніх держав.

НАСТЯ МИХАЛЬЧИШИНА: