
- •§1. Початок першої світової війни
- •3. Політика окупаційних військ на українських землях
- •§2. Українські землі у 1915-1917 pp.
- •Тема 2 Українська революція
- •§3. Початок Української революції
- •§4. Проголошення автономії '. України
- •2. Український національний конгрес
- •§5. Наростання політичної боротьби в Україні у липні— жовтні 1917 р.
- •§6. Проголошення Української Народної Республіки
- •3. Українсько-російський конфлікт
- •§8. Українська Народна Республіка: від Брестського мирного договору до гетьманського перевороту
- •§9. Українська держава
- •§10. Директорія унр
- •§11. Західноукраїнська Народна Республіка (зунр)
- •1. Проголошення зунр. Організація держави на західноукраїнських землях
- •§12. Політика радянського уряду в Україні у 1919 р.
- •2. Політичний курс більшовиків в Україні у 1919 р.
- •3. Економічна політика більшовицького режиму
- •4. Селянські антибільшовицькі виступи
- •§13. Україна в другій половині 1919 р.
- •§14. Україна на початку 1920 р.
- •1. Незалежність радянської України: форма і суть
- •§15. Варшавська угода та її наслідки
- •§16. Розгром військ Врангеля й махновців
- •§17. Культура і духовне життя в Україні у 1917—1920 pp.
- •1. Національно-культурне будівництво у часи Центральної Ради
- •5. Культурний процес за радянської влади
- •6. Проблеми життєдіяльності церкви
- •Тема 4 Українська срр в умовах нової економічної політики (1921—1928)
- •§18. Україна наприкінці 1920-го - на початку 20-х pp.
- •§19. Входження усрр до складу срср
- •§20. Культура та духовне життя у роки неПу
- •4. Розвиток літератури та мистецтва в 20-ті роки
- •Тема 5 Радянська модернізація України (1928-1939)
- •§21. Сталінська індустріалізація України
- •2. Формування нового господарського механізму
- •§22. Колективізація та розселянювання України
- •§23. Голодомор 1932-1933 pp. В Україні
- •§24. Громадсько-політичне життя
- •2. Конституція урср 1937 року
- •§25. Стан культури в Україні у 30-ті pp.
- •4. Церковна політика. Ліквідація уапц
- •Хронологія подій
- •Тема 6 Західноукраїнські землі в 1921-1939 роках
- •§26. Українські землі у складі Польщі
- •§27. Українські політичні партії та політична боротьба в Західній Україні
- •4. Український монархізм в.Липинського
- •2. Характер політики румунського уряду щодо українців
- •§29. Закарпаття в складі Чехословаччини
- •2. Особливості політичної боротьби в Закарпатті
- •Словник-довідник
- •Історія україни
Тема 4 Українська срр в умовах нової економічної політики (1921—1928)
УКРАЇНА У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
по
л/ ь щ а
у
і
«Непмани потрібні, щоб знаходити ринкову змичку у селянськім господарстві; будувати комуністичне суспільство руками комуністів - це дитяча ідея, тому, що комуністи - це капля в народному морі; комунізм треба будувати не комуністичними руками, - підкреслював В.Ленін у березні 1922 р...»
164
(С. Кульчицький. Комунізм в Україні: нарис десятиріччя (1919-1928).
§18. Україна наприкінці 1920-го - на початку 20-х pp.
«На X з'їзді у березні 1921 р. партія перейшла до нової економічної політики і зробила досить успішну спробу пристосувати завойовані «командні висоти» до ринкової економіки».
(С. Кульчицький. Комунізм в Україні....).
О Як ви вважаєте, чи заперечував НЕП ідеологічним постулатам • більшовизму?
1. Внутрішнє й міжнародне становище України на початку 20-х років
Понад шість років війн та революцій, насадження методів «воєнного комунізму» вщент зруйнували економіку України.
Факт: Промислове виробництво скоротилося у 9 разів. Залізорудна промисловість була зруйнована. В металургії з 57 доменних печей працювала лише одна. Наполовину були зруйновані залізниці, не працювали чорноморські порти. Вартість карбованця порівняно з 1913 р. зменшилася у 13 тис. разів.
Чисельність промислових робітників невпинно скорочувалася. Рятуючись від голоду й епідемій, вони залишали свої робочі місця і йшли в села.
Після припинення воєнних дій селянство ще більш активно почало виступати проти реквізицій продовольства та заборони торгівлі. Навесні 1921 р. розкладку з урожаю попереднього року в Україні було виконано лише на 40%. Центр вимагав від республіканського керівництва посилити вилучення хліба у селян. ЦК КП(б)У залучив для цього армійські з'єднання. Незважаючи на те, що в Україні знаходився майже мільйон червоноармійців, тут з новою силою розгорнулися повстання проти радянської влади. Активно діяли селянські повстанські загони Мордалевича, Махна, Орлика, Левченка, Каленика. Аналогічні процеси одночасно відбувалися і в Росії («антоновщина», Кронштадське повстання). В офіційній пропаганді причиною труднощів називали куркульський саботаж продовольчої політики радянської влади.
Селянський повстанський рух розглядався як політичний бандитизм.
У 1921 р. на території колишньої Російської імперії виникло 13 держав. П'ять з них (Литва, Латвія, Естонія, Польща, Фінляндія) стали самостійними. В усіх інших, у тому числі в Україні, утвердилася радянська форма державності з тоталітарними режимами.
Проблемою першорядної ваги стало дипломатичне визнання радянських республік великими державами. Скориставшись формальною незалежністю України, її уряд на чолі з Х.Раковським розгорнув активну діяльність на міжнародній арені. 14 лютого 1921 р. представники УСРР Ф.Кон і Ю.Коцюбинський підписали перший мирний договір радянської України з Литвою. 18 березня 1921 р. було укладено Ризький мирний договір з Польщею. Незабаром УСРР встановила дипломатичні відносини з Латвією й Естонією. 2 січня 1922 р. делегація України на чолі з М.Фрунзе уклала договір про дружбу з Туреччиною.
Незважаючи на підписання Ризького договору, відносини з Польщею залишалися напруженими. У Тарнові, біля Кракова, перебував у вигнанні уряд УНР, який користувався підтримкою Ю.Пілсудського. С.Петлюра продовжував вести боротьбу, хоч і безнадійну, з більшовиками - з території Польщі здійснювалися партизанські рейди на Правобережжя України. Але після неодноразових протестів Х.Раковського польський уряд наприкінці 1921 р. припинив їх. До 1923 р. УСРР мала дипломатичні відносини також з Німеччиною та Австрією. Представники України були учасниками більш 60 міжнародних договорів, конвенцій, угод. Після утворення СРСР керівництво зовнішньою політикою перейшло до його верховних органів. Таким чином на початку 1923 р. дипломатичні й зарубіжні представництва УСРР були ліквідовані.
2. НЕП і особливості її впровадження в Україні
Ще на початку 1921 р. більшовицьке керівництво вважало недоцільним відмовлятися від політики «воєнного комунізму», насамперед заміни продрозкладки продподатком. «Воєнний комунізм» був спробою безпосереднього переходу
166
167
до виробництва та розподілу на комуністичних засадах без приватної власності, ринку й товарно-грошових відносин. Така політика повністю провалилася, спричинивши цілковиту руїну промисловості та сільського господарства, підірвала матеріальну зацікавленість виробників у результатах своєї праці. Як визнавала резолюція V конференції КП(б)У в листопаді 1921 p., «господарський розпад ніде не досягав такого величезного розміру, як на Україні». Вождь російських більшовиків В.Ленін усвідомлював, що подальша реалізація комуністичної доктрини може привести до селянської війни і поставить під сумнів взагалі існування радянської влади.
В березні 1921 р. на X з'їзді РКП(б) він переконав делегатів прийняти постанову «Про заміну розкладки натуральним податком», що поклало початок системи заходів, яку, за тодішньою пристрастю до скорочень, назвали спочатку «НЕПО», а згодом -«НЕП» (нова економічна політика). Це була політика компромісу, вимушеного відступу від негайного будівництва соціалізму. Ленін не мав чіткої, заздалегідь розробленої програми цього відступу й без вагань залишив у державній власності так звані «командні висоти» економіки: важку промисловість, банки, транспорт, зовнішню торгівлю. Вождь більшовиків сподівався, що при збереженні диктатури партії НЕП забезпечить перемогу соціалістичних елементів над капіталістичними.
Керуючись рішенням Москви, 27 березня 1921 р. ВУЦВК затвердив закон про заміну продрозкладки продподатком. Розмір його з урожаю 1921 р. визначався в 117 млн. пудів зерна замість запланованих раніше продрозкладкою 160 млн. пудів. Але і цього було забагато для зубожілого українського села. Економічний вплив нового закону позначився не відразу. Однак сама заява властей про скасування реквізиційного принципу у хлібозаготівлях та дозвіл на торгівлю мала важливе значення.
Крім заміни продрозкладки натуральним, а згодом і грошовим податком, що давало можливість селянам продавати надлишки своєї продукції на ринку, на порядок денний було поставлено питання про створення державної торгівлі, насамперед оптової, регулювання приватної торгівлі через банки, податкові й кредитні установи, оздоровлення на цій основі грошового обігу, запровадження господарського розрахунку
168
на фабриках та заводах, передачу дрібних підприємств в оренду і приватну власність, організацію іноземних концесій, відновлення матеріальних стимулів виробництва. Протягом 1922-1924 pp. було проведено грошову реформу: в обіг надійшли забезпечені золотом радянські гроші-червінці. У промисловості 5200 дрібних підприємств уже в 1922 р. орендувалися кооперативами, комнезамами, артілями й приватними особами, у тому числі колишніми власниками. З'явилася так звана «нова буржуазія», представників якої стали називати непманами. їх діяльність допомагала швидкому виходу країни з економічного хаосу та розрухи.
На госпрозрахунок переводилися не окремі фабрики і заводи, а їх певна сукупність, утворена за галузевою, територіальною або галузево-територіальними ознаками. Ця сукупність була названа трестом. На Україні вони почали організовуватися з осені 1921 р. Серед них - «Донвугілля», «Машинотрест», «Хімвугілля», «Цукротрест», «Південноруд-ний трест». Усього на діючих промислових підприємствах, охоплених трестами, працювали близько 220 тис. робітників.
У 1927 р. виробництво предметів споживання досягло довоєнного рівня, а у цілому випуск промислової продукції зріс майже в 2 рази порівняно з 1913 р. Розпочалася реконструкція старих та будівництво нових підприємств.
Хоча земля залишалася державною власністю, згідно із земельним законом УСРР від 22 листопада 1922 p., вона передавалася у приватне користування або в оренду селянам. Звільнившись від страху реквізицій, селянські господарства за короткий час відновили свою продуктивність. У 1926 р. виробництво зерна в Україні досягло майже довоєнного рівня (17 млн. т), активно формувалася єдина кооперативна система, до якої було залучено 85% селян.
НЕП викликав політичні зрушення й у внутрішній політиці. Припинилися масові розстріли противників радянської влади, було проголошено амністію решткам повстанців і членам не комуністичних партій. Українським політичним емігрантам гарантувалося вільне повернення в Україну. Однак не слід ідеалізувати неп та перебільшувати його значення. Він не означав повного повернення до ринкової економіки.
169
Незважаючи
на ослаблення партійно-державного
контролю, система управління залишалася
по суті командно-адміністративною.
Тривали, хоча й у набагато менших
масштабах, політичні репресії. Обмеженість
і непослідовність непу згодом
полегшили Сталіну повернення до
«воєнно-комуністичних» методів
управління економікою.
3. Голод 1921-1923 років в Україні
Офіційна версія причин голоду була одна - посуха 1921 р. Але ж до революції також траплялися посухи, навіть більшої інтенсивності. Однак жодна з них не призводила до таких жертв. Як свідчать факти, голод 1921-1923 pp. був наслідком політики правлячої більшовицької партії, яка обкладала селян нереальними планами хлібозаготівель та добивалась їх виконання примусовими методами, незважаючи на неврожай, що у 1921 р. охопив південні райони України, а також Поволжя й Північний Кавказ.
«Ця трирічна сторінка в історії, українського народу безпосередньо пов'язана, по-перше, з економічною політикою державної партії ... і, по-друге, з підлеглим становищем формально незалежної республіки щодо московського центру...»
(С.Кульчицький. Комунізм в Україні...).
Запровадження нової економічної політики обумовлювало заміну продрозкладки. Але реалії були іншими. Формування державного хлібного фонду продовжувало здійснюватися шляхом позаекономічного примусу. Розкладка зберігалася, щоб забезпечити постачання українського хліба до Російської Федерації. Не звертаючи уваги на реальне становище, центр вимагав збільшити вивіз хліба, в тому числі з уражених посухою південних губерній. У травні 1921 р. голова Раднаркому Х.Раковський отримав догану по партійній лінії «за недостатньо енергійну профроботу». Мірилом енергійності виступала кількість залізничних ешелонів з хлібом, що відправлялися до радянської Росії.
«Надзвичайно важкий продовольчий стан пролетарських центрів Росії, червоних столиць Москви і Пітера, ... зобов'язують Радянську Україну прийти на допомогу, урізаючи до останнього ступеня власні потреби».
(В.Ленін. Повне зібр. тв. - Т. 44).
170
Тільки в червні 1921 р. з України було вивезено до Росії 728 тис. пудів хліба, хоча перспектива голоду вже цілком окреслилася. Нереальність хлібозаготівельних планів призвело до жахливого стану.
Факт: У 21 повіті п'яти південних губерній (Одеської, Миколаївської, Донецької, Катеринославської та Запорізької) селяни не зібрали посіяного насіння. У 10 інших повітах вказаних губерній чистий збір хлібів не перебільшував 5 пудів на душу населення. Цієї кількості вистачало тільки на те, щоб не вмерти голодною смертю. Таким чином, третина території радянської України була голодуючим регіоном.
Вищі партійні й радянські органи республіки довгий час приховували інформацію про голод. Лише в грудні 1921 р. цю трагедію констатувала VI Всеукраїнська конференція КП(б)У. Член політбюро ЦК КП(б)У Д.Мануїльськии у своїй доповіді «Голод та посівна кампанія» зазначав:
«... У нас, товариші, в деяких губерніях, - мабуть, ніхто цьому не повірить, - вже почалися смертельні випадки від голоду. За кілька днів в Олександрійській (Запорізькій) губернії померло до 165 чоловік... В Одеській губернії зареєстровано протягом тижня до ста смертельних випадків. Ознакою стихійного лиха, яке насувається, є масове залишення населенням насаджених місць...».
Спираючись у боротьбі з голодом у Поволжі насамперед на внутрішні ресурси, уряд РСФРР робив усе можливе для залучення коштів на цю справу з-за кордону. Проте українські урядовці майже до початку 1922 р. не зверталися за допомогою ні до уряду РСФРР, ні до закордонних держав.
Як відзначалося у доповідній записці Х.Раковського Леніну про збір хліба в Україні, «різні міжнародні комітети допомоги голодуючим були допущені на Україну лише у січні 1922 р. і лише після того, як вони самі полізли туди за згодою РСФРР». Тому тільки з середини 1922 р. вони змогли розгорнути активну діяльність в УСРР. Разом іноземні організації лише того року направили в Україну близько 2,3 млн. пудів продовольства, з них переважну його частину забезпечила Американська адміністрація допомоги (АРА).
Внаслідок безмежного панування командно-адміністратив-
171
них
методів господарювання в умовах
відсутності суверенітету радянських
республік кошти на підтримку голодуючих
розподілялися винятково за
розпорядженням уряду Росії, який
тривалий час ігнорував масштаби неврожаю
в Україні.
Після запізнілого клопотання ЦК КП(б)У й VI Всеукраїнського з'їзду рад уряд радянської Росії почав поступове коригування планів хлібозаготівель та допомоги громадськості голодуючим Поволжя відповідно до реальних можливостей УСРР. У грудні 1921 р. більш як наполовину - з 57 до 27 млн. пудів - було зменшено продподаток щодо вивозу хліба до РСФРР, але жодна з голодуючих губерній не була звільнена від продподатку. Всеукраїнська комісія допомоги голодуючим одержала право залишати в республіці лише третину її ресурсів. При такій мобілізації зруйнована економіка була неспроможна забезпечити підтримку й половині голодуючих.
Факт: Якщо на початку 1922 р. голодувало 12% населення неврожайних губерній, то у травні того ж року - вже близько 40% (3,8 млн. чол.). Лише врожай 1922 р. і розгортання харчувальних пунктів АРА й інших доброчинних організацій дещо призупинили масову смертність населення.
В спустошених голодом південних губерніях України 1922 р. було зібрано лише на третину більше зерна порівняно з урожаєм минулого року. Таким чином, населення півдня УСРР продовжувало і надалі потребувати відчутної допомоги. Крім цього, за вимогою Москви, 13,5 млн. пудів українського зерна урожаю 1922 р. було продано за кордон. Одночасно у сусідні республіки з України вивезли ще 9 млн. пудів хліба. Тому голодування населення на півдні України продовжувалося також у першій половині 1923 р.
Під час боротьби з голодом більшовики розгорнули широку кампанію по вилученню коштовностей з храмів, за рахунок яких планувалося закупити зерно. Все це призводило до конфліктів, які супроводжувалися арештами та розстрілами священиків і віруючих.
«Абсолютний диктат адміністративно-командної системи,... орієнтація суспільного виробництва не на потреби людини, а на інтереси абстрактної соціалістичної держави... неминуче супроводжувалися нечуваним насильством над мільйонами безпосередніх виробників, знищенням їх частини».
(В.Даниленко, С.Кульчицький, Г.Касьянов. Соціалізм на Україні: 20-30-ті роки).
Перевір себе Початковий рівень:
1. Доповніть речення:
Перший мирний договір радянська Україна підписала з (Латвією; Литвою; Естонією), а Ризький мирний договір - з (Латвією; Туреччиною; Польщею).
2. Дайте відповідь: ТАК або НІ.
НЕП розпочався із заміни продподатку продрозкладкою.
3. Вкажіть дату голоду в Україні:
1921; 1921-1922; 1921-1923 pp. Середній рівень:
4. Назвіть країни, з якими на початку 20-х років радянська Украї-
на встановила дипломатичні відносини.
-
Розкажіть про впровадження НЕПу в Українській СРР.
-
Що ви знаєте про голод у 20-х роках в Україні. Які його причини?
Достатній рівень:
-
Схарактеризуйте внутрішнє становище Української СРР на початку 20-х pp.
-
Доберіть факти, що свідчать про економічну ефективність НЕПу
у порівнянні з політикою «воєнного комунізму».
9. «1921 р. в Україні було вперше запроваджено терор голодом», - зауважує український історик С.Кульчицький. Використовуючи факти, доведіть або спростуйте цей висновок.
Високий рівень:
-
Уявіть, що ви науковець і вам треба зробити наукову доповідь «НЕП та особливості його здійснення в Україні». Складіть розгорнутий план доповіді й підготуйте тези.
-
Як ви вважаєте, чому тривалий проміжок часу офіційною версією причин голоду, який призвів до мільйонних жертв у південних губерніях України, завжди була одна - тяжка посуха 1921 p.? Відповідь аргументуйте.
172
173