- •Практична робота №5
- •Методи захисту в електроустановках
- •Схеми включення людини в електричний ланцюг
- •Завдання
- •Література
- •Формули для обчислення опору одинарних заземлювачів розтіканню струму в однорідному ґрунті
- •Приблизні значення питомих електричних опорів різних ґрунтів та води, Омм
- •Ознаки кліматичних зон для визначення коефіцієнтів сезонності
- •Коефіцієнти сезонності кс.Г. Для однорідної землі під час вимірюванні її опору
- •Коефіцієнти використання в вертикальних електродів групового заземлювача (труб, кутиків і т.Д.) без урахування впливу стрічки зв’язку
Методи захисту в електроустановках
Основним напрямком, що забезпечує необхідний рівень електробезпеки, є застосування нормативних методів захисту в електроустановках (ЕУ). До основних методів захисту від ураження людини електричним струмом, що застосовуються в електроустановках, відносяться:
-
використання необхідного типу ізоляції (робочої, подвійної, додаткової, посиленої);
-
забезпечення недоступності струмоведучих частин ЕУ;
-
електричний розподіл електричної мережі;
-
використання малої напруги;
-
захисне відключення;
-
захисне заземлення;
-
занулення.
Захисне заземлення відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, – це навмисне електричне з`єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин електроустановок–корпусів та оболонок, конструкцій, огороджень та ін., які можуть опинитися під напругою в аварійних ситуаціях (внаслідок пошкодження ізоляції).
Призначенням захисного заземлення є усунення небезпеки ураження людей електричним струмом при появі напруги на корпусі або на інших неструмоведучих металевих частинах ЕУ, тобто при замиканні на корпус (наприклад, при пробої ізоляції).
Д
Рис.
5.1 ‑
Схема захисного заземлення електроустановки:
1 – магістраль живлення електричної
установки; 2 – контакти електричного
вимикача; 3 – електрична установка; Rз
– електричний опір захисного заземлення
Основна мета захисного заземлення полягає у тому, щоб знизити до безпечної величини напругу відносно землі, яка виникає на неструмоведучих металевих частинах електроустановок при пошкодженні ізоляції або відповідному з`єданні з струмоведучими частинами. Безпека забезпечуєтся шляхом заземлення корпуса заземлювача, що має малий опір і малий коефіцієнт напруги дотику (рис.5.1), перетворення замикання на корпус у замикання на землю з метою зниження напруги дотику та напруги кроку до безпечних величин (вирівнювання потенціалів).
Захисне заземлення електроустановок застосовують у мережах напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю і в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.
Слід також зазначити, що у трифазних електричних мережах існує два типи напруги, які вказані на рис. 5.2, 5.3:
-
лінійна напруга, що формується між будь-якими двома фазами електричної мережі;
-
фазна напруга, що формується між будь-якою фазою електричної мережі й землею.
Рис. 5.2 ‑ Трифазна електрична мережа з ізольованою нейтраллю: 1 –нейтраль
джерела електричної енергії; А,В,С – фази мережі живлення; фазна напруга електричної мережі; лінійна напруга електричної мережі
Рис. 5.3 ‑ Трифазна електрична мережа з глухозаземленою нейтраллю:
1 – нейтраль джерела електричної енергії; А, В, С – фази мережі живлення; фазна напруга електричної мережі; лінійна напруга електричної мережі; опір глухого заземлення нейтралі джерела електричної енергії
Ці напруги різняться за величиною і пов’язані між собою наступним відношенням: .
Таким чином, лінійна напруга у рази більша за фазну напругу електричної мережі незалежно від режиму нейтралі.