4.Економічна частина

4.1 Техніко - економічне обґрунтування.

Я проходила переддипломну виробничу практику на Жданівському цукровому заводі який знаходиться у с.Жданівка Хмільницького району Вінницької області. Цей завод переробляє 3 тис. т. буряків/добу.

Теплом та електроенергією завод забезпечується від власної ТЕЦ, обладнаною 4-ма паровими котлами та 2-ма турбогенераторами потужністю 6000 кВт. кожний.

Основні види продукції, яка випускається заводом – цукор – пісок та сушений жом. Відходами виробництва є меляса та сирий жом.

Будівництво заводу розпочато в 1852 р.

Проектна потужність заводу – 2800 тонн переробки буряків на добу.

Разом із заводом виросло упорядковане робітниче селище. Село Жданівка- центр Жданівської сільської ради.До складу сільської ради входять також села Дібрівка та Ольгине.Територія 3248,9 га. Населення 3014 осіб, з них 1142 працездатних.Безробітних 52 особи.

В селищі побудовані:дитячий садок, лікарня, школа, гуртожиток, магазин з їдальнею, кафе, стадіон. В 1957 році було прийнято рішення про реконструкцію підприємства метою якої повинно було стати збільшення потужності заводу до 25000 центнерів буряку на добу і яка розпочалась в 1959 році. В першу чергу на місці головного корпусу було побудовано нову та демонтовано і замінено все технологічне і силове обладнання. В 1960 році була проведена дефекосатурації, встановлена випарна станція і замінено все технологічне обладнання продуктового цеху. Збудовано будівлю турбозалу і встановлена турбіна Каунаського турбозаводу ОГ – 1500 – 3 з генератором 1500 кВт, що дозволило повністю електрифікувати завод.

В цьому ж році на територію заводу підведена залізна дорога широкої колії довжиною 8,1 км і розпочата реконструкція кагатного поля.

В 1961 році проведена реконструкція сокоочисного цеху та ТЕЦ.

В 1975 році закінчено будівництво бурякопереробного цеху. Побудована нова будівля буряконасосної, будівлі очистки буряка, мийне і дифузійне відділення.

В 1978 році закінчено будівництво нової ТЕЦ і встановлено нове обладнання.

В 1989 році побудовано нове сушильне відділення, встановлені 4 бункери по 95 м³ кожен, сушильний барабан, циклони для вловлювання пилу, галереї цукру.

В 1992 році розпочато будівництво очисних споруд ІІ – ої категорії.

В 1993 році введено в експлуатацію очисні споруди І – ої категорії.

В 1994 рік – завершення будівництва механічної майстерні, монтажні роботи на очисних спорудах ІІ – ої категорії, газифікація заводу.

1995 рік – будівництво нового складу цукру, будівництво ковального цеху, компресорної станції. Загальна площа заводу – 62 га, площа очисних споруд – 6 га.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.08.2002 року АТЗТ «Жданівський цукровий завод» визнаний банкрутом і почата процедура ліквідації.

У 2002 році цукровий завод продукції не випускав. 9.01.2003 року в результаті проведення конкурсу по продажу цілісного майнового комплексу цукрового заводу визначився його новий власник – це ТОВ фірма «Астарта – Київ», а її дочірнє підприємство «Агропромцукор» стало господарем Жданівського цукрового заводу і здійснювало виробничу діяльність підприємства протягом 2003-2012 років.

В нинішньому році історія діяльності цукрового заводу налічує 160 років, протягом яких багато поколінь жданівських цукроварів вписали свою славну сторінку в розвиток цукрової галузі країни.

Теперішній цукровий завод – це колектив кваліфікованих спеціалістів, професіоналів високого рівня, це постійний пошук покращення процесів управління якістю і технологією виробництва. Тут зосереджено значний технічний потенціал, придбано і збережено виробничий досвід, який ефективно служить інтересам нашої держави. Цукор білий виготовлений на ТОВ «Хмільницьке» ВП «Жданівський цукровий завод» придатний до споживання для всіх верств населення, для виробництва молочних продуктів, продуктів дитячого харчування , біофармацевтичної промисло-вості, шампанських вин.

В теперішній час чіткої системи управління підприємства немає, рішення приймаються спонтанно, під потрібний момент без аналізу тенденцій і прогнозу. Слід відмітити, що майбутні затрати на сезон цукрового буряка на наступний врожай готовляться, але вони не включають цінового аналізу по закупленим матеріалам, сировині та аналізу вартості готової продукції.

Структура організації Жданівського цукрового заводу складається:

1. з основних цехів, які об’єднані в головний корпус;

2. допоміжних – ТЕЦ, ремонтні, енергетичні цехи;

3. обслуговуючих – склади сировини,готової продукції, допоміжних матеріалів, транспортні цехи;

4. Побічні цехи – жомосушка.

Ділянки на цукровому заводі різноманітні:бурякоочисна станція,бурякопереробне відділення, сокоочисне відділення, (станція дефекації, станція сатурації, станція дефекосатурації, станція фільтрування, станція сульфітації), станція випарювання, продуктове відділення, сушильне відділення, пакувальне відділення, вапняне відділення, жомосушильне відділення (станція пресування жому), лабораторія.

Структура виробничих підрозділів ТОВ«Хмільницьке» складається з основного, допоміжного, обслуговуючого та побічного виробництва.

Основне виробництво охоплює процеси, безпосередньо пов'язані з переробкою сировини у готову продукцію. На цукровому заводі до нього відносять усі процеси по переробці цукрових буряків і одержання цукру – від подачі буряків на підприємство, їх подрібнення, одержання соку, сиропу, його очищення, випаровування, варіння утфеля, центрифугування до сушіння та пакування. Процес основного виробництва на ТОВ«Хмільницьке» забезпечують: бурякопереробна дільниця, сокоочисна дільниця, продуктове віділення, пакувальний цех та лабораторія заводу.

Допоміжне виробництво, як правило, охоплює процеси матеріального та технічного обслуговування виробництва й забезпечує необхідні умови для перетворення сировини на готову продукцію. До допоміжних підрозділів ТОВ«Хмільницьке» відносяться ТЕЦ та електроцех, які забезпечують підприємству власну електроенергію, а також слідкують за справністю електричного обладнання заводу; служба контрольно-вимірювальних приладів і автоматів; вапняково-випалювальна дільниця; бурякопункт і лабораторія сировини; ремонтно-будівельна дільниця; водне господарство.

Обслуговуючі підрозділи підприємства займаються транспортуванням та зберіганням готової продукції та виробничих запасів підприємства (транспортний цех та складське господарство), охороною майна підприємства (сторожова охорона), вантажними роботами (цех механізації).

Щодо кадрового складу заводу, до нього входять:

технічний директор, головний інженер, заступник технічного директора по виробництву та капітальному будівництву, головний технолог, інженер по техогляду, начальник капітального будівництва, фінансовий директор, головний бухгалтер, начальник відділу кадрів, начальник служби соціальної сфери обслуговування, начальник транспорту, заступник генерального директора по забезпеченню сировиною, головний економіст, начальник сектору МТЗ, начальник збуту, заступник начальника відділу по технічній частині, заступник головного інженера по захисту навколишнього середовища, головний механік, головний енергетик, начальник служби автоматизації виробництва, начальник ТЕС, спеціалісти, службовці, робітники.

Зовнішнє середовище заводу:

А) Прямої дії

Споживачами виготовленого цукру-піску є населення , хлібозаводи, кондитерська промисловість, спиртозаводи.

Конкурентами є інші цукрові заводи, які виготовляють цукор-пісок. Постачальники – основним постачальником цукрових буряків на Жданівського ЦЗ є ПП Агропрогрес (майже 125 тис. тон).Інші постачальники – це АГРО «Надія», фермери Хмільницького району та приватні особи.

Трудовими ресурсами є жителі с. Дібрівка та сусідніх поселень.

Державними органами, які визначають умови роботи заводу, є місцеві органи влади, податкова служба, санітарна служба, екологічна служба та пожежна інспекція.

Б) Непрямої дії

Щодо економічного стану країни, то без вагань можна сказати, що він складний.

Політичний фактор – влада не приділяє достатньої кількості уваги цукровій промисловості, що веде до закриття заводів .

Рівень розвитку науки та техніки не відповідає сучасним вимогам.

Демографічний фактор – налагоджується, народжуваність починає поступово переважати смертність.

Соціокультурний фактор – традиційний вид продукції.