7

Тема 10. Міжнародний туризм як форма мев План

1. Економічний зміст міжнародних туристичних послуг

2. Структура міжнародного ринку туристичних послуг

3. Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму

Література:

Александрова А. Ю. Международный туризм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 464 с.

1. Економічний зміст міжнародних туристичних послуг

Туризм в уявленні більшості людей пов’язаний з відпочинком, новими враженнями, відпочинком (прагненням відкрити і пізнати нові краї, пам’ятники природи, історії, культури, звичаї і традиції різних народів).

Менш відомим є те, що туризм є однією з найбільш прибуткових і динамічних галузей економіки. У сфері туризму зайнято понад 250 млн. чол., тобто кожний десятий робітник у світі. На його долю припадає 7% загального обсягу інвестицій, 11% світових споживчих видатків, 5% всіх податкових надходжень і 30% світової торгівлі послугами.

Масовий туризм є феноменом ХХ ст., проте він має дуже давню історію. Серед найперших були мандрівки по Океанії на каное. На Заході мандрівки здійснювались з метою торгівлі, комерції, релігійної, лікування або навчання. З метою вивчення нових територій відправлялись у далекі мандрівки давньогрецькі вчені (Геродот).

Починаючи з 776 р. до н. е. щорічно на Олімпійські ігри приїжджали тисячі любителів спорту і шанувальники мистецтва не лише з Еллади, але й інших держав Середземномор’я.

Найбільш масові пересування людей у Середньовічній Європі відбувалось у часи хрестових походів, які здійснювались європейськими рицарями і прямуючими за ними купцями з метою захоплення чужих багатств і територій. Вслід за ними рухались на Схід священики і паломники у супроводі безчисленних натовпів волоцюг і знедолених. Створювались передумови для великих географічних відкриттів кінця XV – другої половини XVII століття (Марко Поло, Васко да Гамма, Христофор Колумб тощо).

Під міжнародним туризмом розуміють одну з форм міграції населення за кордон, не пов’язану із зміною місця проживання або роботи.

В даний час у міжнародній практиці широко використовується визначення туриста, що визначене Міжнародною конференцією з статистики подорожей та туризму (Оттава, 1991 р.), що одобрено ВТО і Статистичною комісією ООН. Згідно з ним

Турист – це відвідувач, який подорожує та перебуває в місцях, що знаходяться за межами його звичайного середовища проживання, на термін не більше 12 місяців з будь-якою метою, крім діяльності, що оплачується з джерел країни перебування.

Метою міжнародних туристичних поїздок є наступні:

1. відпочинок та рекреація;

2. відвідування родичів та знайомих;

3. ділова і професійна діяльність;

4. лікування;

5. поклоніння релігійним святиням (паломництво) (сьогодні понад 200 млн. чол. в світі здійснюють паломництво – 150 млн. – християни, 20-30 млн. – індуїсти, 40 млн. буддистів, мусульман, синтоїстів і ін.);

6. інші туристичні цілі.

Основні види міжнародного туризму:

1) Рекреаційний туризм – це туризм з метою відпочинку, розваг, екскурсій, занять спортом, лікування тощо. Він складає основу міжнародного туристичного обміну. На нього припадає близько 70% світового туризму.

І надалі підвищеним попитом у населення користуються поїздки до моря і сонця. Купально-пляжний відпочинок традиційно вважається найкращим засобом зняття фізичного і нервового напруження і втоми, регенерації сил і енергії. Хоча в останній час цей вид відпочинку досить змінюється і відповідно змінюються туристичні потоки. Підвищується інтерес до поїздок до гір і до подорожей з елементами пригод і ризику.

Тобто на зміну “трьом S”: море-сонце-пляж (Sea-Sun-Sand) – поступово приходить формула “три L”: національні традиції – пейзажі - дозвілля (Lore-Landscape-Leisure).

2) Діловий туризм – охоплює подорожі з службовою метою без отримання доходів у місці відрядження. На відміну від поїздок на відпочинок рішення про відрядження, джерела і розміри фінансування приймають, як правило, не самі туристи, а інші особи (начальник, керівник). До ділового туризму відносяться (згідно з визначенням ВТО) поїздки для участі в з’їздах, загальних зборах організацій, наукових конгресах і конференціях, ярмарках, виставках тощо. До числа ділових туристів ВТО відносить також водіїв вантажівок, комерційних агентів, стюардес, туристичних гідів та ін.

Діловий туризм – перспективна і високорентабельна галузь туризму. Його частка у міжнародному туристичному обміні, за деякими оцінками, складає від 10 до 20%. Щорічно у світі здійснюється понад 100 млн. бізнес-поїздок.

З демографічної і соціальної точки зору міжнародний туризм поділяють: 1) організований і неорганізований туризм; 2) індивідуальний і груповий туризм; 3) комерційний і соціальний туризм; 3) масовий та елітарний туризм; 4) стійкий та екологічний туризм.