2.3 Обчислення координат точок теодолітного ходу

2.3.1 Оцінка якості виміряних кутів і їх ув'язування

Якість виміряних кутів оцінюють порівнянням кутової f_ і гранично допускної кутової f_гр. нев'язок ходу. Кутову нев'язку f_ обчислюють за формулою

f_=_ - (_)_т, (2.1)

де _ – сума виміряних кутів ходу ,

(_)_т=180° (n-2) – теоретичне значення суми кутів ,

n – кількість кутів .

Гранично допускна нев'язка f_гр. =.

Якщо f_  f_гр. , кути виміряні якісно, і їх ув'язують , розподіляючи нев’язку f_ на всі кути порівну. Поправка _ в окреме значення кута визначається за формулою

_ = -. (2.3)

Заокруглені до 0,1^ поправки записують над відповідними виміряними кутами (графа 2 )

Ув'язане значення кута буде

_ув.=+ _ . (2.4)

Контроль:

_ув.=( )_т . (2.5)

2.3.2 Обчислення дирекційних кутів ліній

Дирекційні кути ліній ходу обчислюють послідовно, використовуючи дирекційний кут _I-II і ув'язані значення кутів _ув.

_II-III =_I-II  180- _2ув. ,

_III-IV =_II-III  180- _3ув. (2.6)

…………………………

…………………………

Контроль: _I-II =_V-I  180- _1ув.

Приклад: _{-}=4530,0^+18000-10516,6^=12013,4^,

_I-II=31232,1^-18000-8702,1^=4530,0^.

2.3.3 Обчислення приростів координат точок ходу

Прирости координат обчислюють за формулами

х = d cos , (2.7)

y = d sin ,

де d – горизонтальне прокладення окремої лінії,

 – дирекційний кут цієї лінії.

Знаки приростів координат відповідають знакам косинуса і синуса дирекційного кута й при обчисленнях на калькуляторі визначаються авто­матично. Обчислені значення приростів координат заокругляють до 0, 01 м та записують у графи 6 і 7 відомості.

2.3.4 Оцінка якості виміряних ліній і ув'язування приростів

координат

Якість вимірювання ліній оцінюють порівнянням відносної лінійної нев'язки ходу f_відн. із допускною лінійною нев'язкою f_доп. Спочатку обчислюють нев'язки приростів координат f_x і f_y

f_x = x, f_y= y (2.8)

та абсолютну лінійну нев'язку f_a6c.

. (2.9)

Відносну лінійну нев'язку ходу обчислюють за формулою

f_відн.=, (2.10)

де Р = d (периметр ходу), (2.11)

і виражають у вигляді аліквотного дробу (дріб із чисельником, що дорівнює одиниці).

Одержане значення f_відн. порівнюють із допускною лінійною нев'язкою f_доп. =. Якщо f_відн.  f_доп., довжини ліній виміряні якісно, і тоді ув'язують прирости координат.

Поправки δx та δу в обчислені прирости х і у координат визначаються за формулами

δx =-d,

δу =-d, (2.12)

тобто нев'язки fx і fy розподіляють у прирости координат пропорційно довжинам ліній, за якими ці прирости обчислені.