- •1.Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна
- •2. Предмет, об'єкти і методи архівознавства
- •3. Джерельна база та історіографія архівознавства
- •4. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців
- •5. Початок архівів в україні. Центри зосередження писемних матеріалів у київській русі та галицько-волинській державі
- •7. Архіви судових установ. Магістратські архіви
- •12. Монастирські архіви
- •13. Формування фамільних архівів в Україні-Гетьманщині
- •14. Архів коша нової запорозької січі
- •15. Архіви та архівна справа в правобережній україні та в західноукраїнських землях у 18 ст. Архіви адміністративних та судових установ Правобережної України
- •17. Церковні архіви. Доля митрополичого архіву Греко-Католицької церкви
- •18. Заснування історичного архіву у Львові
- •19. Архіви та архівна справа в україні кінця 18-19 ст. Архівне законодавство російської імперії та його вплив на архівну справу в україні
- •20. Заснування Центрального архіву давніх актів у Києві
- •21. Створення Харківського історичного архіву
- •22. Архіви та архівна справа доби визвольних змагань і відновлення української держави (1917-1920 рр.)
- •23. Архівна справа в західній україні, на буковині та закарпатті у 1920-1930-х рр.
- •25. Зміцнення командно-адміністративної системи управління архівами та їх підпорядкування нквс
- •26. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни
- •27. Архіви України 1945-1990 рр.
- •28. Розвиток національної архівної справи в незалежній україні в 90-х рр.
- •29. Поняття “архівна система”, її основні види
- •30. Система архівних установ, її структура та мережа
- •31. Поняття наф
- •Структура наф
- •32. Зарубіжна архівна україніка
- •33. Завдання, права, структура архівів
- •34. Виробничі підрозділи архіву та основні архівні технології
- •35. Планування, звітність та економічна діяльність архівів
- •36. Класифікація документів у межах архіву
- •37. Особливості визначення меж фондів особового походження
- •38. Визначення фондової належності документів
- •39. Утворення об'єднаних архівних фондів
- •40. Утворення архівних колекцій
- •41. Класифікація документів у межах архівного фонду
- •42. Поняття експертизи цінності документів та її завдання
- •44. Організація і методика експертизи цінності документів та оформлення її результатів
- •45. Комплектування архівів
- •46. Архівне описування: поняття, види, принципи і методи
- •47. Обліково-охоронна робота архіву
- •48. Архівні довідники в системі нда: функції та структура
- •49. Особливості матеріальної основи документів та способів фіксації інформації
- •50. Інформатизація архівної справи: поняття, мета і завдання
45. Комплектування архівів
Комплектування архіву – це систематичне, цілеспрямоване і планомірне поповнення його фондів профільними для нього документами державних органів, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, а також громадян та їхніх об'єднань на всіх можливих носіях, що мають наукову, історико-культурну цінність. Метою комплектування є створення повноцінної джерельної бази з історії країни, регіону, а відомчого архіву –організацій його системи. Воно охоплює такі питання:
– визначення конкретних джерел комплектування та їхній розподіл між відповідними архівами;
– визначення складу документів, що підлягають переданню на зберігання;
– науково-технічне опрацювання документів з метою підготовки їх для дальшого зберігання;
– безпосередній прийом-передавання документів до архіву.
Завданнями державного архіву є комплектування документами від усіх установ і організацій його профілю і у визначені терміни, укладання необхідного науково-довідкового апарату та створення умов для всебічного використання наявної в ньому джерельної бази.
До складу документів відомчих архівів відповідно з Типовим положенням про архівний підрозділ державного органу, органу місцевого самоврядування, державного підприємства, установи і організації (1995 р.) входять:
– закінчені у поточному діловодстві документи на паперовій основі постійного та довготривалого (понад 10 років) зберігання, створені структурними підрозділами організації;
– науково-технічна, кіно-, фото-, фоно-, відео-документація, машиноорієнтовані документи, створені організацією або одержані нею на законних підставах;
– особові архівні документи працівників організацій;
– документи на різних видах носіїв інформації установ – ліквідованих попередників організації;
– друковані видання, що доповнюють архівні документи і необхідні для науково-методичної та інформаційно-довідкової роботи архіву;
– обліковий та довідковий апарат до архівних документів.
Відомчий архів комплектують усіма видами документів на всіх можливих носіях:
– документи на паперовій основі передають із структурних ідрозділів організації до відомчого архіву через 2 роки після закінчення їх у діловодстві у впорядкованому стані за описами встановленого Головархівом України зразка;
– науково-технічну документацію передають одразу після затвердження і в порядку, встановленому державними стандартами України; кіно-, фото-, фоно-, відеодокументацію передають з виробничих підрозділів одразу після завер-шення її виробництва.
Відтак на відомчий архів у галузі комплектування покладено такі завдання:
– прийняття від структурних підрозділів організації та зберігання архівних документів на різних видах носіїв інформації;
– контроль разом зі службою документаційного забезпечення управління стану зберігання та правильності оформлення документів у структурних підрозділах організації;
– участь у складанні зведеної номенклатури справ організації, перевірка відповідності формування документів у справи згідно затвердженої номенклатури;
– проведення попередньої експертизи цінності документів, що зберігаються, складання та подання на розгляд ЕК організації описів документів НАФ, справ з особового складу організації та актів про вилучення до знищення документів, які не віднесено до складу НАФ України;
– підготовка і передавання документів НАФ до відповідного державного архіву, в сферу комплектування якого входить даний відомчий архів.
Отже, права відомчого архіву забезпечують виконання покладених на нього завдань, кінцевою метою яких є передавання документів постійного терміну на державне зберігання.
Як відомо, є дві категорії державних архівів України – з постійним та змінним складом документів. У поняття комплектування входить розподіл джерел комплектування з урахуванням значення документів і профілю архівів.
Під час комплектування дотримуються певних принципів, насамперед, неподільності архівних фондів та їхніх комплексів (один фонд або комплекс фондів однорідних установ регіону повинні зберігатися в одному архіві).
Організацію комплектування здійснюють безпосередньо державні архіви. На Головархів України покладено функції контролю щодо організації цієї роботи. Такі само функції здійснюють і державні архіви областей щодо своїх філіалів, районних та міських державних архівів з перемінним складом документів. Комплектування державних архівів здійснюється планово, у зв'язку з чим щорічно укладаються списки установ і організацій, документи яких підлягають прийняттю, з зазначенням кількості справ та їх крайніх дат. Державні архіви областей та їхні філіали включають до списків і районні та міські архіви. Для зручності установам і організаціям, а також райміськдержархівам надсилають графіки передавання матеріалів. До списків першочергово вносять провідні та визначальні для даного архіву організації з простроченими термінами зберігання документів, а також ті, в яких немає належних умов зберігання архівного матеріалу. Дострокове приймання документів допускається лише у виняткових випадках.
Кожна установа має щорічно передавати документи до державного архіву. Для архівів зі значною кількістю джерел комплектування (від кількох сотень і до понад тисячу) дозволяється приймати раз на 2-3 роки, але не рідше одного разу на 5 років. Треба стежити, щоб усі галузі народного господарства, науки і культури були представлені в складі фондів архіву повноцінно.
Безпосереднє приймання-передавання документів здійснює завідувач відомчим архівом чи відповідальна за архів особа та представник державного архіву. Доставку матеріалів (в тому числі й 4 примірники описів, історичних довідок та передмов до описів, а також науково-довідковий апарат) установа здійснює власними силами і транспортом. Приймання-передавання відбувається згідно описів поодинично, для таємних і документів особового походження – поаркушно і подокументно. Факт прийняття-передання документів оформляють актом встановленої форми, передбаченою Основними правилами роботи державних архівів. Передання документів (у впорядкованому стані) з одного державного архіву до іншого здійснюють під час уточнення їхніх профілів лише з дозволу Головархіву України.
Слід пам'ятати, що від правильності комплектування кожного державного архіву залежить якість формування НАФ України, ефективність його використання.