Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Книжка Савельєв.doc
Скачиваний:
27
Добавлен:
03.12.2018
Размер:
17.33 Mб
Скачать

5. Торгові умови індустріальних країн

Нафтова криза показала, що торгові умови можуть погіршитися не тільки в країнах, що розвиваються, айв індустріальних країнах. Замінимо припущення А. 11.1' на А. 11.1": товар 1 - експортний товар, товар 2 - імпортний товар індустріальних країн. Оскільки ми використовуємо наші міркування з розділу 4.1, то отримаємо наступне.

Твердження щодо наявності чотирьох ситуацій погіршення умов торгівлі для індустріальних країн. Умови торгівлі індустріальних країн будуть погіршуватися за таких обставин:

а) якщо індустріальні країни дуже орієнтовані на імпорт та не можуть розширити вітчизняне

виробництво даних товарів;

б) якщо попит на цей імпорт в індустріальних країнах значно підвищується;

в) якщо власне споживання у країни-постачальника дуже зростає;

г) якщо обсяг пропозиції країн-постачальників не може набагато збільшитися.

Це твердження доводить, що індустріальні країни зуміють тільки тоді уникнути погіршення своїх торгових умов щодо імпорту, коли скоротять попит на даний товарі та розширять вітчизняне виробництво, наприклад, товарів-субститутів. У зв'язку з ним ціновий механізм як індикатор дефіциту відіграє важливу роль. З іншого боку, і це твердження свідчить, що країна-постачальник може впливати на торгові умови через контроль обсягів виробництва та пропозиції. Питання, наскільки успішними будуть картелі постачальників сировини, залишається відкритим.

Приклад 11.3. Стратегії субституції імпорту і диверсифікації експорту.

З тези про погіршення торгових умов для країн, ідо розвиваються, Зінгер та Пребіш і (1959) виводять стратегію субституції імпорту. При цьому імпорт повинен бути замінений своєю власною продукцією, залежність від імпорту та тиск іноземної конкуренції на вітчизняне виробництво мають зменшитися. Засоби проведення політики субституції І імпорту - це, передусім, протекціоністські методи. На противагу цьому стратегія і. диверсифікації експорту передбачає товарне та регіональне розширення структури експорту через, включення в систему міжнародного поділу праці. При такій зовнішній орієнтації все народне господарство піддаватиметься міжнародній конкуренції. Не буде дискримінації між субституцією імпорту й експортними товарами.

Обидві стратегії привели до різних результатів. Так у країнах, що мають сильну: і зовнішньоекономічну орієнтацію, ВВП зростав значно швидше, ніж у країнах, що орієнтуються на внутрішній ринок. Східно- та південноазіатські країни дотримуються стратегії диверсифікації експорту; при цьому 4 «тигри»: Гонконг; Корея, Сінгапур і Тайвань досягли за 4 десятиліття високих реальних темпів зростання ВВП надушу населення: між 5% та 7%. країни Латинської Америки, що дотримувалися стратегії заміни імпорту, мали реальні темпи зростання близько 1 % (а у 1980-х.рбках - від'ємні).

Погіршення чи поліпшення торгових умов індустріальних країн залежить, зрештою, не лише від ціни на імпорт, а й від того, які встановилися ціни на експортні товари індустріальних країн. Слід враховувати також, як формуються попит та пропозиція у країнах, що розвиваються.